mandarynivna

[mandarynivna]

на жаль цей щоденник став лише порадником у складні часи мого життя..

але є і приємні миті.. хочу запам’ятати і їх і буду змушувати себе частіше сюди нотувати!

[mandarynivna]

я досі не можу осягнути деяких подій у своєму житті.

хоч час і залічує рани, але в цей день мені по-особливому болить.

пройшло вже 4 роки, а я досі мрію про вас...мрію вас побачити і просто обійняти..

[mandarynivna]

...

пройшло 5 місяців, як померла мама, а я досі не можу видалити її номер з обраних контактів.. не можу зайти без сліз до її квартири і приїхати на кладовище.

дуже сумую за тобою,мам.

[mandarynivna]

все намагаюсь відзнайти у своїй голові твій голос і твої слова, і з кожним днем розумію, що втрачаю їх... як же хочеться повернутись назад і просто тебе обійняти, мамо...

[mandarynivna]

я так сумую за тобою, мам....

[mandarynivna]

[mandarynivna]

.

ми все частіше звикаємо до комфорту і через буденність не цінуємо ним. а варто б!

коли ти посередині, то легше цінувати, бо бачиш це зі сторони:

зліва - страшенно занедбана часом хатина з старими дерев'яними вікнами, де живе бабуся, яка дуже важко і повільно пересувається....

справа- ідеальний на вигляд будинок, вбраний у гарну моркв'яну цеглу з великою терасою, яку огортають сонячні ліхтарі.. з вікон чути плач новонародженого малюкa...

а по-середині - ми- не маючи нічого, маємо все...

[mandarynivna]

Ray LaMontagne - This Love Is Over коли мене останнім часом питають “що нового?”, я в ступорі, бо у моїй голові деякі події ще не “вляглись” і не прижились... якщо коротко для Вас і на згадку для себе - хвороба, довга підготовка до операції тривалістю у рік, скасування  операції і сумніви у правильності діагнозу, від’їзд коханого у іншу країну/його повернення, смерть дідуся, звільнення з роботи, хвороба мами та переїзд у інше місто...

[mandarynivna]

20:12

мені дуже хочеться повернутись у той весняний день, де було так мало турбот і так багато простого щастя...були надії і великі сподівання на життя.

[mandarynivna]

Навіть коли ось-ось. Ти, а не інший хтось. Нізащо не втечеш. В жилах моїх течеш.

Навіть коли болить. Терпіти сил немає. Ти мене обіймаєш. І я без крил лечу....

[mandarynivna]

найтемнішу ніч змінить ранок...

[mandarynivna]

мені хочеться вкрасти твій час, пити з тобою каву, ловити сонячні промінці на обличчя і посміхатись, але ти як завжди в іншому місті.

[mandarynivna]

72.

здається, є така межа, яка повністю все розділяє.

проходить певна кількість годин і стає легше, набагато легше, а потім стає найгірше : ти звикаєш і вже по-іншому сприймаєш його від’їзд.

[mandarynivna]

82.

страшенна втома/апатія..

в голові лише думки “а якби..”, “якби ти”...”якби я...” але відстань вирішує. бувають моменти, що мені здається,що ти тут, просто поїхав десь по справах і от зараз повернешся, відкриєш двері і будеш поруч.. а потім я згадую, і...

відстань, ти підступна.

я постійно рахую скільки ж днів залишилось, а кількість плавно змінюється,але не рятує.

#бытовое

[mandarynivna]

здавайся. пора.

бувають такі миті, що простіше здатись і все.

я досі не розумію як я втратила віру в це. і чому зараз.

сподіваюсь,що колись ця замітка буде лише згадкою,а не величезною діркою у моїй душі.

пройшло майже 6 років,а я чудово пам’ятаю фразу у голові.

і це проблема.

[mandarynivna]

якщо б я знала колись,що це стане моїм бажанням номер один я б тоді дуже здивувалась.

але щоразу коли я бачу фото новонароджених дітей моє серце з величезною силою стискається від болі.

і я не знаю коли ця біль вщухне. але вірю,що колись це обов’язково станеться. і тоді я теж буду найщасливішою у світі незважаючи ні на що.

Боже, нехай це буде пошвидше. один день як мить.

я так хочу.

про-о-ошу.

[mandarynivna]

в моїй голові не вміщалось бажання померти молодим, тепер я знаю чому виникають такі бажання.

і це не дає мені спокою.

і сили.де брати сили?!