nadehika

[nadehika]

13.01.2024

Перший допис в цьому році😅

Ну типу я ще жива.

Ще досі працюю там само, тільки тепер я вже джуніор шеф, а перед цим трішки працювала в кейтерингу. Як то кажуть step by step. Осінню я була майже 2 тижні в Україні (під час відпустки). А на Новий Рік до мене прилітала моя найкраща подруга.

Але є одна річ яка мене не покидає - туга за домом. Як же мені хочеться додому… Останнім часом я тут почуваюся все більш самотньо. Моя подруга (українка) нещодавно народила третю дитині їй зовсім не до мене. Моя одна подруга (бразилійка) змінила роботу, а точніше її перевели в іншу компанію і ми взагалі не бачимося. А іншу подругу (теж бразилійку), після того як мене перевели працювати поваром перевели на кейтеринг, і тепер вона в основному спілкується з тими хто працює там бо вони теж бразильці і говорять на одній мові, а в неї проблеми з англійською. Я ж тепер на кухні і в мене тут немає друзів. Ні, в мене зараз найкращий робочий колектив за все моє життя, проте через різницю у віці я ні з ким так і не подружилась, і в нас просто товарисько-робочі відносини…

Але дружнього спілкування мені дуже не вистачає, як і взагалі просто спілкування.

Можливо в мене така туга за домом через те що все моє життя на різдвяні свята я була з сімʼєю, і кожного року я проживала ту незабутню святкову атмосферу… А зараз моя сімʼя проживає її без мене, в той час як я взагалі не відчула свята… Та й Різдво я святкувала 25 грудня (хоча святкувала це занадто сильно сказано, оскільки я була на самоті).

І з однієї сторони мені так сильно хочеться додому, а з іншої я розумію що мене там нічого хорошого не чекає, особливо в плані роботи… Та і тут не все однозначно тому що ще нічого не ясно на рахунок того на яких умовах і як надовго нам дозволять залишитися ще…

І взагалі в мене останнім часом зʼявилася якась постійна тривожність, а як з нею справлятися я не розумію… Але що зробиш? Живемо далі…

#україна #щоденник #життя #історії з життя #українською #український пост #українська мова #український tumblr

[nadehika]

02.07.2023

Коротше я мала написати про своє побачення з не дуже симпатичним турком. Коротше він значно симпатичніший ніж на фотографіях😅 Але більше за нього мені сподобався момент який я осягнула значно пізніше - я з ним на побаченні спілкувалася більше 4-ох годин лише англійською мовою🙀 Для мене це шок. Я ще нещодавно не могла з'єднати 3 слова а тепер ми просто говорили про все на світі більше ніж 4 години підряд🙈 А ще я йому сподобалася, незважаючи на те що я вела себе звично не вдаючи себе за кращу людину ніж я є. Він кликав мене ще раз гуляти, але я була на роботі, а зараз в нього відпустка і він полетів в Туреччину. Але я почала його ігнорувати😅 Впринципі як і завжди 😅 Він мене в якийсь момент запитав чи я сором'язлива (я не тупа і зрозуміла що він хотів мене поцілувати), але я сказала що я дуже сором'язлива, і він не ризикнув. Потім коли ми прощалися він спеціально доторкнувся рукою до мого коліна, на що мій організм відразу взбунтовався, і я його ледве не копнула😅 Ну і якщо вже йти про те що мені не сподобалося - це його запах. Ні він не смердів 🤣 Просто він пах якимись спеціями і чимось таким східним. І мені просто не подобається цей запах. А взагалі як людина він досить нормальний, цікавий і приємний (якби ще не мацав мою колінку😅). Мені сподобалося з ним спілкуватися, але разом з тим я відразу зрозуміла що нічого романтичного до нього не відчуваю, і не відчую... Тобто все Окей, але це не моя людина (хоча можливо мені потрібно було дати йому шанс🤔). І я, впринципі, могла б з ним дружити, але нічого більше...

Коротше якось так. Я в якийсь момент думала ще сходити на декілька побачень з тіндера, але якщо чесно я вже готова здатися і визнати що я не створена ні для стосунків ні для побачень ні для любові/романтики. Я втомилася постійно щось очікувати на щось надіятися, намагатися комусь сподобатися. Окей я буду просто негарною, соціофобною, інтровертною старою дівою. Все я не маю більше сил та і віри у ці любові та шлюби. Може у когось вони виходять вдалі, але у мене взагалі нічого не виходить. Потрібно просто закрити цю сферу в своєму житті і рухатися у напрямку інших. Єдине, не знаю що робити зі своєю романтичною натурою, яка все ще надіє��ься на те що зустріне свою взаємну любов...

А ще, в мене таке враження що я втрачаю своїх друзів. Я підозрювала що наші стосунки будуть відрізнятися від тих що були коли я була в Україні, але не думала що настільки... В мене таке враження що останні декілька місяців я граю в одні ворота. Дійсно останнім часом тільки я є ініціатором наших коротких розмов... Дзвінків з подругами не було вже дуже давно так як для них це постійно не на часі, а повідомлення (відповіді на мої запитання, так як я ініціатор розмов), стають все коротшими і коротшими. І мені стає від цього так сумно. Таке враження що тільки я намагаюся тягнути цей якір нашої дружби... Окей, колись я так втратила одну подругу, але спробую і зараз. З завтрашнього дня я не буду писати їм перша. Якщо я для них хоча б щось значу вони напишуть мені. Напишуть же?

А ще моментами я дуже хочу додому. Я так сильно скучила за рідними, за своєю кицею і машиною😅 Так хочеться всіх побачити і обійняти...

Останнім часом я почуваюсь дуже самотньо. Я просто приходжу додому і мені немає з ким поговорити... На роботі ми також говоримо з колегами лише про роботу... І типу в мене тут взагалі немає друзів... Моя подруга в якої я жила, погрузла повністю в дітях і вагітності, тому я її просто не напрягаю. А інших близьких людей у мене тут немає...

І я ще більше заплуталася в собі. Я ще більше не знаю що робити і як далі жити...

Зараз я почуваю себе максимально одинокою...

#україна #щоденник #життя #історії з життя #українською #українська #український блог #український пост #український tumblr #блог

[nadehika]

23.06.2023

Як же давно я сюди не писала. Я аж засмутилася, що на попередній допис не поставила дату, бо я тепер не знаю де її подивитися 😅 Ну орієнтовно минулий допис я написала на початку квітня, а зараз на секундочку: кінець червня😵‍💫 Що я можу сказати: я ще досі жива. Що трапилося за цей час? Ніби нічого серйозного, але зараз моє життя виглядає зовсім по-іншому відносно попереднього посту. І я, навіть, не знаю з чого почати😅 Окей, я вже 2 тижні як живу сама на квартирі -студії. Так, я ще досі в Дубліні 😅 Так живу сама, і так мені дуже незвично жити самій😅 Квартира дорога, тому мені необхідно трішки піддати свої витрати, і тому я відмовилася від психотерапії. Займалася з психотерапевтом я на платформі Mindly, і через місяць, ціна на послуги мого психотерапевта зросла приблизно на 500 грн в годину (там навіть не година, а 50 хв, після яких сайт автоматично перериває сеанс). Я , навіть, не встигла сказати своєму психотерапевту що хочу припинити сеанси👀 А ще недолік цієї платформи - що коли в тебе закінчуються сеанси - кошти автоматично знімає за наступні. Я цього не знала, але в мене не списали, так як моя картка для донатів на той час була майже порожня і коштів не вистачило😅 Але сам факт неприємний, тому якщо для вас це не ок, після оплати краще видалити свою картку з цього сервісу. Я просто ділюся, щоб хтось не потрапив в таку ж ситуацію. А ще в мене пропало одне заняття - 1600грн, чисто тому що мені змінили графік роботи, а психотерапевт забула перенести і в результаті ця функція пропала за 24 години до самого сеансу, а я будучи на роботі не змогла бути на сеансі. Якось так...

Зараз я більше зайнялася своєю англійською, так як хочу мати кращу роботу ніж посудомийник, а для цього потрібно розмовляти англійською 😐 Ну і ще з таких дивних речей (не пам'ятаю чи я сюди писала чи ні😅), я почала ходити в спортзал і ходжу вже, напевно, з середини квітня🤔 Просто в нас на роботі для працівників є безкоштовний тренажерний зал. А все що безкоштовно - я люблю😅 Як нещодавно я казала своїй мамі, що за безкоштовно я , навіть, можу ходити в тренажерний зал. А за гроші нє. Дивна мотивація😅 Але я себе не гвалтую. Я не женусь за схудненням. Я просто ходжу в спортзал. (Це я так заспокоюю свій мозок, щоб він не лякався і не кидав це діло😅).

Як я вже писала я тепер живу сама, і мені максимально дивно і разом з тим - круто) Єдиний мінус - тепер мені немає з ким поговорити😅 Насправді, я не можу сказати що на попередньому місці мені жилося погано, але останнім часом мені ставало все гірше в емоційному стані. Іноді я думаю що в спортзал я пішла просто тому що, хотіла якомога рідше бувати вдома... І ніби в нас не було ніяких конфліктних ситуацій (бо я дуже добре вмію підлаштовуватися під інших людей), але деякі буденні речі заставляли мене почуватися лишньою. Наприклад, я завжди милася останньою, а так як у них бойлер який працює лише декілька годин на день (в цілях економії), то мені майже ніколи не вистачало теплої води щоб помитися. Благо, на роботі після спортзалу я закривала цю проблему 3 рази на тиждень 😅 Один раз я помилася першою (причому я намагалася не витрачати багато води і милася приблизно по 8-10хв.), То гарячої води трохи не вистачило чоловіку моєї подруги, (мені про гарячу давно не доводилося мріяти, я мріяла хоча б про теплу😅). Тобто він помився не в гарячій а в теплій воді і ще 2 дні ходив і бурчав що він працює, а помитися нормально не може і т.д. Причому, він мене прямо не звинувачував, але я ж не тупа, і все прекрасно розумію кому це все було адресовано... І таких ситуацій було дійсно багато. Тому моє моральне самопочуття все більше падало на дно. Також я депресувала бо протягом 2 місяців активних пошуків не могла знайти собі житло... Але зараз (я надіюсь), це все в минулому.

Тепер мені не вистачає спілкування 🙈 Бо мені тупо немає з ким говорити, а на роботі я завжди спілкуюся англійською...

Ще я, нарешті, пофарбувала волосся в блонд. Як же я за цим, виявляється, сумувала🥹

І ще з таких дивних новин - в цю неділю я йду на побачення з 31 річним некрасивим турком з тіндера😅 Якщо хтось запитає чому я туди йду - я й сама не знаю, бо мені турки не подобаються 😅 Але я пояснюю це собі тим - що потім буде що смішне розказати подругам😅 Сюди, до речі, теж можу написати)

Окей, решту якщо згадаю - напишу пізніше, бо вже хочу спати😅

#україна #життя #історії з життя #українською #блог #щоденник #українська #український блог #український пост #український tumblr

[nadehika]

Дякую всім хто тримав за мене кулачки) Я вже 4 тижні як працюю. Чомусь не маю натхнення/сил/часу? сюди писати.

Я працюю посудомийком.Так, директором чомусь мене зразу не взяли😅🤣

Працюю в великій фармацевтичній компанії. Мию посуд в столовій 😅 А взагалі нас двоє: я та чоловік віку мого тата, з Румунії. Робота якщо чесно, то дуже важка🤔 Фізично важка. Морально поки що не дуже тяжко, тому що я мало що розумію, так як всі розмовляють англійською. Тож якщо я комусь не подобаюся чи щось таке, то я про це не дізнаюся, бо елементарно не зрозумію що вони там про мене думають🤣

Взагалі весь наш колектив - максимально інтернаціональний. Тут є всього 2 ірландці, полячка, багато бразильців, кенійці, нігерійці, мексиканці, румуни, і ще якісь національності (хз які, бо я не питала😅). А я єдина українка. І я дуже рада що немає русні. Люди приємні. Не знаю чому, але тут всі намагаються допомогти, постійно питають як я себе почуваю, приносять воду та солодощі. Після моїх робіт в Україні такий величезний контраст. Нє, ну може це і напускна дружелюбність, проте мені ок😅

А ще нас на роботі кормлять) Походу усі роботи в моєму житті були такими де мене на роботі кормили😅 Працюю з 8 до 16. Зранку в нас 15 хв кофібрейк. Тобто ми приходимо на роботу і відразу йдемо снідати на шведський стіл. Їжі багато і вона різна, але я завжди беру тільки булочку з шоколадом та каву з молоком. В обід я майже весь час їм щось типу: рис/м'ясо/салат + якийсь фрукт, або тістечко. Коротше, кормлять дуже добре)))

Зарплата як для Ірландії майже мінімальна, але мені поки що нормально. Платять, до речі, раз у 2 тижні.

А ще коли я повернуся в Україну, то більше ніколи не буду жалітися на дощову погоду 😅 Таке враження що в Ірландії іншої і не буває🤣

Взагалі я зараз живу з сім'єю моєї подруги, але в ідеалі хотілося б винаймати кімнату (інше тут мені ніщо не світить😅). Ні, в нас немає ніяких конфліктів, але оскільки в сім'ї є маленькі діти, то мені багато в чому приходиться підлаштовуватися під них. А я так мрію про звичайне людське: прийти ввечері з роботи і годинку спокійно дивитися ютуб😅 А не ховатися по всьому будинку від фраз: - Катя я хочу з тобою гратися😅🤣. Так, основне чого мені зараз бракує - повноцінного відпочинку і тиші😅

А ще я знайшла собі психотерапевта. Минулого тижня в нас була пробна сесія-знайомство, і вже в цю неділю в мене буде повноцінний сеанс психотерапевта. Взагалі мені було комфортно розмовляти з цією жінкою, тому я не роздумуючи купила 4 сесії. Взагалі класно коли ти можеш дозволити собі психотерапевта, а після цього в тебе ще й залишаються гроші🤔 Але є один нюанс: я не можу сказати що ходжу до психотерапевта людям з якими я живу, оскільки вони це не сприймають, тому перша сесія у мене була в парку під дощем👀 На завтра ніби в прогнозі дощу немає, але ж це Ірландія 😅

Насправді основне про що я зараз мрію - це дійсно знайти кімнату для проживання і переїхати в неї. Мені важко жити з людьми (тим більше це не мої родичі, і в нас є багато спірних моментів (не конфліктів)). А так я була б максимально щасливою, знаючи що в мене є моє місце- фортеця, в даному випадку кімната😅 Але основна проблема Ірландії - житла немає. А якщо якесь і є, то воно дуже дороге.Одна кімната в квартирі/будинку може спокійно коштувати 800євро+ (це моя зарплата за 2 тижні роботи😅), і ще до цього оплата комунальних послуг. Тому поки що я не знаю що і як робити...

А взагалі мені подобається працювати посудомийком) Знаю це дивно звучить, враховуючи що робота фізично важка. Але як же класно, нарешті, ходити на роботу і не нести абсолютно ніякої відповідальності, і при цьому мати в рази вищу зарплату ніж будучи інженером-технологом в Україні. А ще крім того що нас тут кормлять, дуже часто ще й дають їжу з собою додому.

Ще напишу, що мені не подобається в проживанні з іншою сім'єю. В моєї подруги 2 дитини і вона вагітна третьою. Одній дитині 4 роки, а іншій 11 місяців. Моя подруга робить манікюр на дому. Її чоловік працює водієм (розвозить товари по магазинах). І от завжди коли я приходжу додому з роботи (переважно дуже втомлена), мені приходиться глядіти меншу дитину, хоча старша від мене теж не відбирає (хз чому діти мене люблять). А все тому що на цей час моя подруга бере клієнтів на манікюр. Раніше вона не може брати так як за меншою дитиною потрібен постійний нагляд, так як він ще навіть не ходить. Десь в ту пору приходить з роботи її чоловік але в нього щодня є якісь справи + він 3-4 рази на тиждень ходить до спортзалу, тож з дітьми він дуже рідко сидить. Тому з ними сиджу я. І я ще більше втомлююся. Тому в неділю я постійно кудись іду щоб не сидіти вдома і відпочити від роботи та дітей. А хотілося б просто полежати, дивлячись в стелю😅 Так і живу

#Україна #українською #життя #історії з життя #блог #блог українською

[nadehika]

17.02.2023

Я в Ірландії але мені не стало легше. Я не знаю від чого я точно втікала, але від основного я не втекла. Від себе.

Походу я просто зійшла з розуму. Ну або в мене депресія. Але тут я почуваюся чи не гірше ніж вдома. Тепер я ще більше переживаю за своїх близьких так як вони в Україні. Я переживаю що може я зробила помилку коли звільнилася з роботи в Україні... Я переживаю що не зможу тут знайти роботу і мені прийдеться повернутися додому ні з чим. Так я шукаю роботу всього 2 дні, і моя основна проблема - незнання мови... А раптом мене нікуди не візьмуть? Що тоді?

Ні, за ці 3 тижні що я в Ірландії, я ще, навіть, не зробила всі необхідні документи (моя банківська картка ще в процесі), і тут на це йде багато часу... Але досягатор в мені вже відкинув ноги😶

Насправді я всеодно повернуся жити в Україну. І це не через те що моя віза дійсна всього рік😅 Просто тут як би мені не хотілося я всеодно не стану своєю. І проблема зовсім не в мові. Хоча в мові теж проблема. В мові основна проблема. Я не можу знайти роботу. Будь-яку роботу. Мені, навіть, не відповідають з вакансій прибиральниць та посудомийок😑 Камон, і це в Дубліні. Відчуваю себе тупою нікому не потрібною людинкою. Я реально готова працювати будь-ким, але поки що мені не щастить. Але я надіюсь що все-таки роботу я знайду. Бо інакше я не бачу свого майбутнього...

Блін, я колись писала що мрією всього мого життя є знайти взаємн любов всього мого життя блаблабла. В цьому році я зрозуміла що думки про любов і т.п. приходять лише якщо я почуваюся більш-менш впевнено в фінансовому плані. Якби мене зараз запитали що я хочу мати більше: любов чи гроші, я б вибрала гроші🤣

Хочу написати ще невеличке спостереження. Ірландці дуже приємні люди. Дійсно. Навіть коли ти сидиш як лох і забув як по-англійськи буде слово "тиждень"😅 вони всеодно тебе підтримують. Постійно усміхаються, допомагають і підбодрюють словами. Тим часом як більшість українців які живуть тут давно (або почали жити ще до війни), налаштовані проти нас (тих хто приїхав) - вороже. Моя подруга в якої я живу робить манікюр. І в неї багато клієнток українок. Поки вона робить манікюр я допомагаю їй з дітьми. І скільки лайна за цей час я чула про нас "приїжджих"😶 Типу:

*чого ми сюди премся, Ірландія не резинова.

*через всіх приїжджих українців будуть погано ставитися до тих хто приїхав раніше.

* чого ми сюди їдемо якщо ми з будь-якої області де не ведуться бої

* чого ті хто приїжджають з раніше окупованих територій говорять російською

І ще кучу різного лайна... Типу це той момент коли тебе українці не сприймають😵‍💫

Коротше я поки що за цим всім наблюдаю і в шоці.

Побажайте мені, будь ласка, знайти роботу щоб я могла дозволити собі сеанси психотерапії🍀🍀🍀

#україна #щоденник #життя #історії з життя #українською #українська #український блог #український пост #український tumblr #український тамблер

[nadehika]

25.01.2023

Я вже як добу в Дубліні👀

Ця ситуація точно коли-небудь увійде в топ моїх власних різких вчинків.

Моя подруга з університету мені ще 3 роки тому пропонувала приїхати в Ірландію, але тоді для цього необхідно було робити візу + щоб влаштуватися на роботу треба було дуже багато заплатити людям які роблять документи...

Зараз для українців Ірландія зробила безвіз, а також надає можливість офіційно проживати/працювати протягом року. Після всіх розчарувань на попередній роботі, я одного вечора написала подрузі, а вона порадила відразу брати квитки ...

І ось я тут. На острові👀 Якщо чесно вражень як таких в мене поки що немає😅 Я ще ніде не була, єдине що встигла подати документи, і через 5 днів мені необхідно з'явитися в інтрео (хз що це таке😅), щоб отримати картку/ідентифікаційний код. Зараз я живу в подруги з її чоловіком і 2 дітьми. Вони вже мають тут своє власне житло. Але коли я знайду роботу, то хотіла б з'їхати на зйомне житло, тому що не хочу напрягати людей...

Я не знаю англійської мови, і майже нічого не знаю про Ірландію😶 Тому це буде цікавий експіріенс)))

Не переключайтеся. Далі буде 😅

#україна #щоденник #життя #історії з життя #українською #українська #український блог #український пост #український tumblr #український тамблер

[nadehika]

11.01.2023

Зараз у мене дуже багато справ.

Я намагаюся встигнути все від організації простору до намагання полікувати все що можу😅

А все тому що на початку року я звільнилася.

І зараз маю на руках квиток на літак в одну сторону.

Я не знаю наскільки надовго я буду в іншій країні, і єдине на що надіюся - отримати необхідні документи і знайти роботу. *Тут треба тримати за мене кулачки*

Якщо чесно, то я сама в шоці від своєї спонтанності, адже всі рішення я прийняла за один вечір сидячи в депресивному стані.

Коротше кажучи, я вирішила хоч трохи взяти своє життя в свої руки і перестати пливти за течією... Мені вкрай необхідно змінити обстановку щоб подумати над тим хто я/що я/ і що робити далі...

Планую з'явитися тут уже після переїзду. Тому просто побажайте мені удачі🍀🍀🍀

#україна #щоденник #життя #історії з життя #українською #українська #український блог #український пост #український tumblr #український тамблер

[nadehika]

20.12.2022

Я сьогодні без пам'яті закохалася в молодого чоловіка на 20хв. Так буває?

Коротше я зараз не їжджу машиною на роботу, бо для цього нездала погода. І я, як в старі добрі часи почала їздити маршрутками. Сьогодні погода взагалі була не льотна, дуже слизька дорога, сильний вітер та дощ, тому дійти до зупинки мені було важко. Ще важче було стояти на зупинці (бо там нереально слизько), а найважче було дочекатися маршрутку. Типу, я знала що зараз з ними погано, через погодні умови, але я не очікувала що настільки погано...

Коротше, єдина маршрутка за 50хв мого очікування не зупинилася🙄 Вибору в мене не було тому я чекала наступну.

Але в якийсь момент одна з машин почала зупинятися перед зупинкою і в результаті через те що було слизько зупинилася переді мною.

Насправді я дуже вагалася чи варто сідати в машину до незнайомця, адже останній такий мій раз закінчився домаганням і моїм виходом з машини на ходу🙄 Але мене підкупило те що це був військовий пікап, (що я зі своїм зором -5 відразу не замітила), і те що погода тільки погіршувалась, а я встигла намокнути і змерзнути.

Водій був хлопець +- мого віку. Військовий. Мені соромно в цьому зізнатися, але такої насолоди від спілкування з хлопцем я вже дуже давно не відчувала (років так 7😅). Ні, ми ні про що таке не говорили, просто про буденні речі, машини, війну... Але його здатність формулювати думки, висловлюватися, і просто говорити, відкрили для мене якісь давно забуті спогади. Його мова була нереально красивою (якщо так можна сказати). Плюс у нього шикарний тембр (я такі люблю🥹), і він дуже в��одливий. Тобто на ці 20 хв поки ми їхали я встигла у нього закохатися... В мене було таке враження що я зустріла свій намальований в голові ідеал чоловіка. З ним було максимально комфортно і цікаво. Він розповів що контролює повітряний простір, і через те що його робота проходить у теплому приміщенні, він відчуває себе винним перед чоловіками які воюють на передовій в таких погодніх умовах...

Насправді наша поїздка закінчилася нічим. А все тому що він одружений😅 Ну так ну так, а не тому що я схожа на мокрого бомжа з прищем на пів обличчя🤣🤣🤣 Я не знаю його імені, і нічого про нього, тому для мене він залишиться приємним спогадом...

Я просто в кінці побажала йому щасливої дороги, а коли він поїхав - задонатила на зсу. Ну а що ще мені залишалося?)

Якщо що, то одружені чоловіки - для мене табу.

#україна #щоденник #життя #історії з життя #українською #українська #український блог #український пост #український tumblr #український тамблер

[nadehika]

19.12.2022

Сьогодні мені приснився досить дивний сон. Це з тих снів після яких ти ще півдня ходиш як зомбі, і намагаєшся осягнути цей світ😅 Якщо точніше, то час від часу мені сняться схожі сни в яких я настільки сильно відчуваю/переживаю емоції, що навіть прокинувшись, їх відголоски присутні в мені.

І от найулюбленіші і одночасно найжахливіші з них - це сни в яких мене люблять, або в мене хтось закоханий. Знаю, це дуже дивно звучить😅 Просто саме в снах де мене люблять - я відчуваю цю любов майже фізично. Тобто мені в снах ніколи не признаються в коханні, але саме кохання я відчуваю у всьому ( у фразах/дотиках/поглядах/ вчинках). І так боляче потім прокидатися і розуміти що в реальності я такого ніколи не відчувала і не переживала, та й не факт що мене хтось коли-небудь полюбить...

Сьогодні мені снився досить дивний сон тому що події сну відбувалися в Білорусі😅 Ох цей мозок😅 Коротше, мені снилося що я якимось чином опинилася на своїй машині в Білорусі 😑 І розуміючи весь жах ситуації, намагалася якомога швидше звідти виїхати/перетнути кордон, щоб опинитися вдома в Україні. І коли я їхала дорогою в напрямку дому (хз звідки я знала дорогу додому, і як я потрапила в Білорусь😅), моя машина зламалася. На панелі почала висвітлюватись якась помилка про яку я не знаю, і загуглити я також не могла тому що Київстар чомусь не тягнув на трасі в лісі, десь в Білорусі😅 Серйозно, Київстар, що за фігня?🙄

І от в той момент коли я вийшла з машини і зрозуміла в якій я дупі (Безлюдна траса/ліс/Білорусь), я побачила як назустріч їде одна єдина машина, і я почала її зупиняти. Машина звісно ж зупинилася, в ній було 2 хлопці, і вони вирішили мені допомогти. І тепер про любов❤️ Як тільки я побачила одного з цих хлопців, відразу ж зрозуміла що я його люблю (що там по влюбчивості, пацани?😅). Ну типу я його побачила вперше в житті і зрозуміла що це людина яку я люблю, і з якою я хочу прожити все своє життя😶. Разом з тим я уві сні розуміла що він мене теж любить. (максимально дивно, але це ж просто сон). Тобто в той час як його друг щось перевіряв в моїй машині, ми з чуваком з яким в нас любов - просто стояли, трималися за руки, дивилися один на одного і обговорювали як нам жити далі, типу де одружитися, і в якій країні жити😶 Але це все фігня. Основне що я відчула стоячи поряд з ним - це спокій, захищеність, комфорт. І майже фізично я відчувала тепло любові. І навіть коли я прокинулася, оце відчуття любові протрималося зі мною ще певний час. Потім він допоміг другу, вони поремонтувати мою машину, він мене обійняв і сказав що сьогодні ж але пізніше приїде до мене додому і забере мене. І я уві сні повірила йому. В результаті я таки добралася додому, сказала батькам що по мене сьогодні приїде наречений, і я поїду з ним. На що мої батьки максимально негативно відреагували і казали що я нікуди не поїду з ним тому що він білорус😅🤣 Ну і після цього я прокинулася. Фан факт: цей хлопець у сні говорив зі мною білоруською мовою, а я з ним українською, і ми розуміли одне одного.

Нє ну то максимально дивний сон🙄 Може він віщує мені майбутню закоханість? Надіюсь все-таки закоханість, а не наступ білоруських військ😅

До речі, не пам'ятаю чи писала це тут, але колись я була закохана в білоруса🙈

Коротше я була, напевно, на 2 курсі університету, і якось ввечері на вихідних ми з подругами не мали що робити і зайшли в чатрулетку (хз чи вона ще досі працює, але тоді це була прикольна штука🤔). І коротше в якийсь момент ми з'єдналися в чаті з 3-ма хлопцями з Білорусі (нас теж було троє). Ну і ми з ними досить довго говорили і по вайбу нам було дуже класно спілкуватися)))) . Але ми не дуже хотіли палитися в чатрулетці, тому ми з подругами називалися не своїми іменами, і єдину правду про нас яку ми говорили - це те що ми в Києві. Університет також не називали, просто казали що ми студентки і все. Ну коротше ми з цими хлопцями говорили десь біля 2х годин (про різну фігню), і в якийсь момент в когось з нас пропав зв'язок і нас роз'єднало. Ми трішки засмутилися, але потім нам трапився грузин який грав на гітарі і співав пісню "Another love" Тома Одела, то ми про білорусів і забули😅 До речі, моя одна подруга з тим грузином потім ще довго спілкувалася)))

Так от ми загубили тих білорусів, ну і навіть ніби не дуже засмутилися. А потім через 2 дні мені вконтакті приходить повідомлення від незнайомого хлопця типу напиши свою адресу куди вислати картоплю, і наступне повідомлення : "-А казала що тебе Таня звати😑". Я офігіла і взагалі не в'їхала хто це і що він від мене хоче😅 А потім глянула фото і згадала одного з білорусів з ким ми говорили в чатрулетці. А, ну і коли миз ними спілкувалися, я в кінці просила щоб нам відправили картоплі, бо в нас в гуртожитку якраз вона закінчилася. А ще казала що мене звати Таня😅. Нє, ну а що ще можна попросити в білорусів?😅🤣 Але я звісно про це забула, а він мені нагадав😅

І тут теж вийшла якась не дуже чиста історія, я в нього так і не дізналася правди: як він мене знайшов вконтакті. На мої питання він лише жартував/чи ні, що знайшов мене по айпі адресі. Хто шарить, це взагалі реально?? Просто ми то з ними говорили але по-перше ми представилися не своїми іменами, Ми сказали що ми в Києві (але локацією вконтакті в мене було написане моє село а не Київ). Також ми не говорили де ми навчаємося, не говорили наших прізвищ, а лише вік. І все. Решта розмови була на різні інші теми, і про особисте ми не говорили. Тому я ще досі не розумію як він мене знайшов. І нахіба він мене знайшов - я теж не розумію, адже саме через початок нашого спілкування, я 2 роки була потім в нього закохана хоча наші стосунки за віртуальні межі ніколи не переходили.

Насправді, не закохатися в мене просто не було шансів. В університеті я була максимально закомплексованою/некрасивою і т.д. і т.п., і тут трапився він. Перше чим він завоював мою симпатію - почуття гумору. Так я розумію що це все було онлайн, але по-моєму я більше ніколи не відчувала такого вайбу на фоні гумору з жодним хлопцем. (З дівчатами відчувала, але то не те пальто😅). Коротше в нього було просто ідеальне як на мене почуття гумору, ми були на одній хвилі))) По-друге навіть зараз якби я глянула б на його фото я б всеодно визнала що він дуже симпатичний (така собі мішанина співака з Фактор2 та Макса Коржа). Але глянути на його фото я не можу оскільки вже давно видалила ВК. По-третє, в період мого повного неприйняття себе він був ще однією людиною крім 2-ох моїх подруг яка мене втішала/заспокоювала/смішила... Ми переписувалися щодня на протязі двох років, і кожного дня він питав як мені спалося, як я себе почуваю і т.д. і т.п. Ми могли обговорювати будь-які теми (крім тем інтиму, от про це ми дійсно ніколи не говорили, і тему нашої можливої зустрічі ми теж в основному оминали🤔) Типу ми говорили декілька разів що було б класно зустрітися і т.д але по факту ніхто не робив ніяких кроків для того щоб зустрітися в реалі. Окей, обманюю. Одного разу я на залізничному вокзалі брала квитки додому, і ледве не купила квитки до Мінська. Я хотіла зробити йому сюрприз: приїхати в Мінськ, і вже потім написати йому що я там щоб ми зустрілися🙈 Але перед тим як оплатити місце в поїзді на мене щось найшло і я відмовилася від квитка. Напевно це було правильно🤔 Хоча весь час коли ми переписувалися я надіялася що так зробить саме він. Але, видно не доля. Коротше я в нього віртуально закохалася. І, навіть, якось написала йому про це. Але хоч вбийте - не пам'ятаю що він відповів (можливо просто злився з цієї теми😅, але ми всеодно потім переписувалися в звичному режимі). А відновлювати свою сторінку вк і шукати в повідомленнях за 2 роки я не хочу, тому що скоріше за все це буде трішки болюча ностальгія... Ми перестали спілкуватися в момент коли я вперше поїхала на роботу до Польщі (просто я багато працювала і не мала часу і сил довго переписуватися після роботи). Так наше спілкування зійшло на 0. Але всеодно, після того він ще декілька років вітав мене з Днем народження і завжди бажав щось таке що мене чіпало за душу. Все-таки 2 роки щоденного спілкування. Він знав про мене, напевно, більше ніж батьки та усі мої подруги разом взяті...

І я дійсно була в нього закохана.

Але зараз я задумалася над тим що не розумію нахіба йому була я🤔 Ну типу стосунки він зі мною не хотів будувати (інакше ми б таки зустрілися). Ніяких пошлостей в нашому спілкуванні не було, тому варіант що йому були потрібні мої нюдси - я сміливо відкидаю😅🤣 Тим більше після такого ступеня довіри, він би міг їх легко отримати, навіть, не вдаючись до маніпуляцій. От реально нахіба йому було потрібно наше спілкування на протязі двох років? Для мене це була віртуальна закоханість а для нього що? Ну, типу, я теж його постійно підтримувала, давала якісь поради і т.д....

Щойно до мене дійшло: може це була дружба? Бо інакше я реально не розумію нахіба він тратив на наше спілкування так багато часу, і нахіба він мені так допомагав/підтримував. Але, всеодно, в сьогоднішніх реаліях я не розумію що це було😅

Хоча мені здається, що саме таку другу половинку я б хотіла мати. Він був ніби моєю рідною душею.

Але ми вже не спілкувалися більше 7 років. Він одружений. В нього дуже красива дружина. Декілька років тому я бачила це в ВК.

І якби була можливість щось у нього запитати, в мене було б зараз всього 2 питання:

1) Що це було тоді з його сторони (наше спілкування)

2) І на чиєму боці він зараз.

Все більше мені від нього нічого не потрібно. А ще, я дуже вдячна йому за ті 2 роки мого життя, коли я відчувала що хоча б комусь я не байдужа...

#україна #щоденник #життя #історії з життя #українською #українська #український блог #український tumblr #український пост #український тамблер

[nadehika]

13.12.2022

Не кидайте тапочками, але по-моєму я звикла жити за графіками відключення світла😅

Я ще ніколи так швидко не приймала душ, і ніколи не дивилася так багато фільмів😅

Насправді все. На цьому плюси закінчилися.

У мене ще зменшилася кількість роботи. Тепер ми працюємо 1 (а якщо пощастить то 2 ) робочих дні на тиждень. Але працею це трохи важко назвати, тому що ми підлаштовуємся під години відключень світла. А генератор, який до речі, є на підприємстві - нам дозволяють включати не більше ніж на годину, оскільки це недешеве задоволення 🙄 Також за останній місяць у нас звільнилося 6 людей, а ще цілий цех (9 людей), поставили на паузу😳 Ми поки що працюємо, але як довго це буде продовжуватися - я хз. Найбільше мене розізлила ситуація яка трапилася на минулому тижні. Наш "начальник" сказав що нам потрібно економити, і тому замість 5 людей (раніше нас було 7), на роботу щоб виходило 3 людини (я �� їх числі), а замість двох чоловіків (які по-суті дуже важливі), він сам нам допомагатиме. Отже картина виглядала так: ми троє намагалися зробити роботу яку раніше робили семеро за цілий день - зробити за 4 години поки було світло. І звісно нам це не вдалося. Начальник який сказав що нам не потрібно викликати ще людей і мав нам допомагати сам - прийшов до нас в цех всього один раз, запитав чи не зіпсувалася сировина - і звалив. Більше він до нас не заходив і поїхав, як виявилося додому. А потім коли ми звісно ж не встигли все зробити, тому що нас мало і часу мало, він подзвонив і сказав що ми мусимо цю роботу доробити, бо заявка має завтра їхати. Отже ми просто 4 години поки не було світла сиділи в столовій і мерзли. А все тому що все обладнання на електриці (ми не змогли собі, навіть, зробити чай). А також завод не отоплюється тому що це дорого, і наш начальник як завжди вирішив зекономити)))) В результаті ми таки зробили роботу (коли включили світло), і я на всіх швидкостях гнала додому щоб встигнути до початку комендантської години. В результаті в свій двір я заїжджала в 23.57.

На другий день наш начальник змилостився над нами і дозволив щоб на роботу виходив ще один чоловік. Але нам це не дуже допомагає, так як цей чоловік має свою окрему роботу.

В результаті я сама тепер виконую роботу, яку до цього виконувала я і ще 2 людини🙄 Тож за ті 2 робочі дні в тиждень можу відкинути копита. Особливо якщо врахувати що на роботі постійно дуже холодно + мені приходиться вручну крутити Мисливські ковбаски, а їх температура в середньому -4°С.

Ну і найсумніший момент цієї роботи - я ще досі не отримала зарплату за жовтень, хоча могла б вже отримати і за листопад. Насправді, то не тільки я не отримала зп - а майже всі, але від цього мені не легше... А якщо врахувати що за листопад я заробила ~4000 грн, то мені взагалі не весело.

Коротше маю в голові план - після Нового року звільнитися, і поїхати на роботу спочатку до Польщі, а потім, напевно, кудись далі. Бо якби я не любила свою домівку - але працювати в таких умовах я більше не можу. Я просто втрачаю свої найкращі роки, а могла б заробляти і щось відкладати, бо зараз в мене на сам бензин в місяць іде приблизно 3000грн😅 Звісно, поки що, я про свої плани нікому нічого не говорю (тут вперше 👀), тому що всі будуть проти адже як-не-як на цій роботі мені йде стаж😅 Але, чесно, я так задовбалася.

До речі про машину) Коротше основною мотивацією покупки машини в мене було те - що зимою холодно і довго чекати/мерзнути маршрутки. Плюс вони не завжди зупиняються... А так - своя машина, можна в теплі доїхати до роботи... А по факту попередні 4 дні я не могла, навіть, виїхати з подвір'я 🤣 В нас зараз дуже сніжно, а снігоочисну техніку запустили тільки сьогодні. Тож до цього по нашій вулиці ні на якій машині не можна було проїхати, тому що по всій дорозі брили замороженого снігу. І лише сьогодні дорогу почистили, тому завтра ми з татом спробуємо виїхати на шосе. Хоча, насправді, після тієї кількості аварій повсюду - мені якщо чесно страшнувато. Адже дорога слизька, а я ще не дуже досвідчений водій... Але буде видно що і як.

Фан факт: мені 27 років, а моєму братові - 20, але батькам на залізниці ще досі видають на нас новорічні пакунки з цукерками🤣🤣🤣 Люблю Укрзалізницю))) А на Миколая я замовила в подруги, щоб вона привезла з Польщі мені і брату по адвент календарю. І коротше в віконечках календаря - шоколадні бочечки з різними алкогольними напоями👀 Надіюсь брату сподобається)))

До речі, цього року моя сім'я святкує Різдво і всі Різдвяні свята так як і завжди. Хоча якби я мала свою сім'ю і дітей, я би точно перейшла на календар по якому святкує Європа. Мені здається правильно було б якби ці свята врегулювали на державному рівні🤔

#україна #щоденник #життя #історії з життя #українською #українська #український блог #український пост #український tumblr #український тамблер

[nadehika]

Друга доба без світла чееек)

Обманюю, вчора майже 9 годин було світло, А перед тим 15 годин не було (через прильоти). І зараз вже більше 11 годин немає світла (хоча вже б мали ввімкнути, але ще ні). На завтра взагалі дивний графік - 2.5 години є світло - 2.5 години немає і так цілу добу😵‍💫. Це за умови що воно з'явиться і таки буде йти за графіком, а не так як сьогодні...

Але ж головне що без довбаної русні.

Єдине я не уявляю як з таким графіком працювати на заводі, де все прив'язано до електрики, а власники настільки економні що не хочуть купляти генератор...

Ще про економність власників: Сьогодні мені мій колега технолог з яким ми працюємо в парі розказав таке. До нього вчора зателефонував наш економний власник і сказав що в нас працює багато людей, то може Катю (тобто мене ) - звільнити в цілях економії 🚩🚩🚩🚩

Якщо що мій колега досвідченіший за мене. І він зі мною не конкурує (як і я з ним). Ми з ним взагалі в досить дружніх стосунках, і він переконував власника що я потрібна на цій роботі. А цю розмову він мені розказав щоб якщо що я була готова до всього.

Так от ред флаги цієї ситуації:

🚩 Мені власник не сказав абсолютно нічого, хоча ми сьогодні бачилися декілька разів. А за спиною думки про те щоб мене звільнити він говорив іншим - вже не вперше.

🚩 А знаєте чому мене неекономно тримати на роботі? Тому що до цього моя зп майже півроку була 7-9 тисяч грн, а за вересень я отримала зарплату (яку до речі затримали на півтора місяці) аж цілих 13 тис. грн. І це на думку власника дуже багато, хоча в мого колеги фіксована ставка 20тис. грн + йому фірма оплачує повністю пальне на автомобіль це ще 10-15тис грн. А, до речі, цей колега каже що йому 20 тис. грн мало і він хоче просити підняття зп. Хз але щойно я чомусь подумала що він може отримати більшу зп за рахунок мого звільнення 🤔 Але я чомусь йому довіряю, і сумніваюся що він на таке здатен... Але життя покаже...

В мене взагалі погодинна ставка, тому я отримую зп за виходи на роботу. За жовтень моя зп буде знову щось біля 8тис, тому можливо його попустить. А от за листопад я навіть при ідеальних умовах (яких немає і не буде) отримаю менше 5тис. грн. Може він передумає мене звільняти?🙃 Я ж майже безкоштовна робоча сила. А і ще в кінці року мене чекає відрахування типу ПДВ чи щось таке за півроку. В результаті я отримаю зп біля 5 тис грн, а з мене знімуть десь 6500грн. Щось в мене з математикою тут не сходиться🙃 Той момент коли ти працюєш в серйозній організації 🚩🚩🚩

Це я ще не написала що в нас за минулі 2 тижні звільнилося 2 людини з нашого цеху, і ліпший друг економного власника який теж тут працював, але його задовбало чекати на зп по місяцю і більше. І тепер з шести нас стало четверо і ми всеодно витягаємо цю роботу, незважаючи на те що нам з моїм колегою приходиться пахати в декілька разів більше і робити багато роботи яку ми взагалі не повинні робити, але як завжди цього ніхто не бачить, і в цілях економії мене хочуть звільнити...

Так мене від цього бомбить і мені дуже образливо... Адже я реально тут старалась працювати. Більше того багато роботи я робила неоплачуваної вдома на своєму ноутбуці у свої вихідні, оскільки в цілях економії - за півтори року так і не купили найпростіший ноутбук мені в кабінет (який, до речі, постійно обіцяли), а роботу з документами я мусила робити, тому що як готовий продукт може йти в продаж без документації?))) Так крім основної фізичної праці на мені ще лежала вся бумажна (документи, журнали, обліки). І я це все тягла на собі. А тепер виявляється мене не економно тримати на цій роботі (хоча повар і прибиральниці які на ставці часом отримують зп більшу за мою☺️).

Окей, до дупи це все. Нехай звільняють - і самі довбуться з документами і рецептурами))) І пофігу що вони в цьому зовсім не розуміються. Моя совість чиста. Я робила, навіть, більше ніж від мене очікували (про що я зараз дуже жалію), але ніхто цього не замічав.

От реально, я жалію лише про втрачений час і про те що занадто сильно вкладалася фізично і психологічно в цю роботу, адже ніякої позитивної віддачі я не отримала...

Я, навіть, почала думати щоб звільнитися самій першою (мені глибоко в душі чомусь дуже соромно бути звільненою). Але я не буду полегшувати їм задачу)) Буду працювати поки мене не звільнять, але робити тільки те що входить в мої обов'язки... Напевно... Я просто не знаю як поступити в цій ситуації. Але я вже максимально накручена...

З плюсів цієї роботи - за рік я отримала значно більше досвіду роботи ніж на попередній за три роки. Я багато чому навчилася корисному. І коли сіла писати резюме (я його створила, але приховала на ворк юа), я зрозуміла що я до біса багато всього вмію/знаю. Тому, можливо не буду їхати на роботу в Польщу після звільнення, а спробую щось знайти тут за спеціальністю (але не факт, тому що я вже двічі бачила відношення власників до робочих на моїй спеціальності, і досвід цей негативний). Тому якось так...

Єдине що в мене зовсім не буде грошей після звільнення, якщо мене звільнять в найближчі 2-5 місяців... Тому що після покупки машини по-перше в мене маленька зп, мені потрібно заправляти машину, а ще я здала ноутбук в ремонт, і за це хочуть ~2500 грн. І в мене просто не буде грошей щоб заплатити за вакансію на роботу не в Польщі а десь далі в Європі...

Коротше якась така фігня...

Згадала ще один плюс свого життя - я сьогодні зранку встигла помитися☺️

#україна #щоденник #життя #історії з життя #українською #українська #український блог #український пост #український tumblr #український тамблер

[nadehika]

Місячне затемнення вже пройшло?

Коротше всі хто читає цей мій щоденник, давно вже знають наскільки мені не щастить в коханні. Ні, на вінок безшлюбності я поки що не скидаю цю всю фігню))) Прямо зараз я згадала дівчину з якою я жила в одній кімнаті в гуртожитку: Вона зустрічалася з хлопцем 4 роки. Потім вони розійшлися. І наступного хлопця вона знайшла через півроку (з яким, до речі, зараз одружена). Але ці півроку без постійних стосунків вона майже щодня ходила на побачення і після кожного плакала що в неї вінок безшлюбності, що вона все життя буде сама і що їй не щастить в коханні 😅 А ми її всі дружно втішали...

Оце може мені поплакати, і любов всього мого життя знайдеться?🤔

Так от до чого тут місячне затемнення яке вже походу пройшло? Коротше в інтернеті мільйон практик типу в такі сильні дні - треба максимально детальо уявити/ описати чоловіка з яким ти б хотіла мати в майбутньому стосунки. Мені здається що в цьому є резон. Але я так робила всього один раз в житті в 19 років, і то це було щось типу гадання з четверга на п'ятницю. Так от вам факт, мені тієї ночі дійсно приснився хлопець який повністю співпадав з моїм описом. Але це все. Ну типу якби було правдиве те гадання, можливо він би знайшовся вже за 8 то років?😑 А так ні слуху ні духу від мого судженого😅 Я вже думала ще раз повторити цю практику, але сьогодні натрапила на інформацію що можна описати не зовнішність і якості людини яку б ти хотів би бачити біля себе, а свої відчуття які б ти хотів отримувати будучи поруч з цією людиною (судженим). Сумбурно якось написала. Але мені все ніби зрозуміло. І от я вирішила сюди написати що я б хотіла відчувати поруч з людиною яку я взаємно любитиму. Якщо що то це лише мої відчуття. І можливо колись мені цей допис допоможе розпізнати 🚩🚩🚩, або моменти які мене тривожитимуть. Ну або просто якщо я колись буду знаходитись в стосунках, просто порівняю чи приносять вони мені те - що я від них очікую чи ні.

Коротше затія можливо така собі.

Але ось список того що я хочу відчувати поруч з коханою людиною.

1. Любов. Я хочу відчувати що мене люблять. Хочу відчувати це у вчинках, турботі, увазі, сексі, поглядах, словах, подарунках...

2. Захищеність. Я хочу почувати себе поруч з коханим як за кам'яною стіною. Бути впевненою що мене ніхто не образить ні фізично ні морально. А якщо щось не так, він стане на мій захист/мою сторону.

3. Впевненість. Я хочу бути впевненою у наступному дні з цією людиною та у тому що він не зрадить мене/мені. Впевненість в тому що я найкраща та найгарніша.

4. Я хочу відчувати себе спокійно ніби у гавані поруч з коханим. Цей спокій, коли ти просто поруч з людиною і тобі більше нічого не потрібно.

4. Комфорт. Хочу почувати себе максимально комфортно з коханою людиною. Бути самою собою і щоб він мене приймав з усіма моїми мінусами і плюсами. Щоб він мене приймав такою якою я є.

5. Щастя. Хочу відчувати себе щасливою з коханим. Радіти зустрічам після розлуки, і взагалі радіти коли він поруч.

6. Підтримка. Хочу відчувати його підтримку всіх моїх ідей та вчинків. Моральну підтримку у тяжкі/необхідні для мене моменти.

7. Допомогу. Я хочу щоб мені допомагали як в рутинній домашній роботі, так і в інших речах.

І більше мій мозок нічого не може видати😅 Хоча в мене є відчуття що я щось важливе забула🤔 Можливо щось пов'язане з грошима😅

Ps: мені просто подобається ця фотографія 💔

Ps2: щось мене останнім часом затягує у водоворот думок про кохання...

[nadehika]

Топ дивних ситуацій:

Сьогодні наш сусід навпроти повісився.

Це був звичайний дідусь років 65-70.

І я зараз перебуваю в якомусь максимально дивному стані. Типу я б могла написати що мене це не зачепило, але якогось біса мене це зачепило. Мене зачепив сам факт смерті. Просто останній раз я бачила його позавчора. У нього вдома була свіжина, і він приніс для нашого пса кусочки м'ясних відходів. І типу він був в хорошому настрої, жартував. А через день наклав на себе руки...

Більше того, він був хорошою людиною. Завжди допомагав усім і т.п.. І я не можу уявити що могло його змусити це зробити. Тепер йому не зможуть зробити відправу в церкві. Це теж дивно.

Я ще не розібралася зі своїми почуттями, але мені чомусь так його шкода. Згадала як я колись казала психотерапевтці що я не зможу накласти на себе руки тому що я дуже слабка, а на самогубство наважуються тільки сильні люди. Тепер мені це все виглядає зовсім по-іншому... Мені просто боляче за нього. І я боюся уявити що саме змусило його прийняти таке рішення...

Згадала ще ситуацію: колись я з Хмельницького їхала до подруги в Тернопіль. І позаду сидів дідусь і плакав. І коли до нього зателефонували він комусь почав розказувати що його рідний брат повісився, і він їде до нього. При цьому він дуже плакав... І хоча я не знала цього дідуся, мені було дуже боляче за нього...

Також в дитинстві я була знайома з двома хлопцями які повісилися через невзаємну закоханість.

І мені так шкода цих людей. Наскільки їм було боляче що вони пішли на такий крок?

[nadehika]

Тут я прошу у вас поради, бо не знаю як поступити🙏

Якщо що, то нічого кримінального 😅

Коротше в мене в дитинстві була подруга (паралельно це моя далека родичка). Ми почали дружити років з 3-х. Знаю, це звучить дивно, але наші тати троюрідні брати одного віку і з одним хобі, тому дружили вони і логічно що ми подружилися з нею, так як ми часто бачилися і жили майже по сусідству. Вона, до речі, на рік молодша за мене. В дитинстві ми бачилися щодня, і в нас було багато спільного. В підлітковому віці ми також дуже дружили, і навіть коли я поступила в університет, а через рік вона, наше спілкування не припинилося, а перейшло в онлайн. Перші закоханості, невдачі в любові - ми знали одна про одну все. Я думала що це дружба на все життя... Але в якийсь момент ми перестали дружити. Ні це не була сварка чи щось подібне. Просто в якийсь момент мені здалося що наше спілкування в основному тягну я. І я вирішила не писати їй першою, і почекати коли вона мені напише перша сама.

Коротше ще досі чекаю. Вже сьомий рік😅 Серйозно. Наше спілкування закінчилося, походу, лише тому що вона мені так і не написала. Я знаю, це максимально дивна ситуація 😅

Так от, я хотіла запитати вашої думки: чи варто мені їй написати першою?

Для цього є декілька причин. Мені нещодавно снився сон в якому ми знову/ чи ще досі дружимо. І він був таким приємним. Типу в сні я відчувала спокій і радість від того що ми друзі. А друга причина - мені зараз дуже не вистачає спілкування з однолітками жіночої статі. Коротше, з подругами😅 Моя єдина і найкраща подруга тут, на жаль, не може повністю задовільнити мою потребу в спілкуванні. Ні, у нас все прекрасно в плані дружби, просто ми дуже рідко бачимося, так як вона живе в іншому місті, і в моє приїжджає в кращому випадку раз на місяць. А завтра вона взагалі їде спочатку подорожувати Європою, а потім планує подавати документи на канадську візу, і щоб її отримати, вона залишиться в Польщі на +- місяць. І мені немає, навіть, з ким поговорити (крім батьків і родичів), але то не те. З дівчатами з якими я працювала в Хмельницькому ми теж переписуємось/зідзвонюємось. Але мені хочеться живого спілкування. Особливо тепер, коли моя робота займає 2-3 дні на тиждень, і я маю багато часу яким не знаю як раціонально користуватися🙄

Так от це все мене надихнуло, а сьогодні коли я листала контакти в телеграмі - побачила що вона використовує ще досі той номер телефону. І це бажання написати знову засіло в мене в голові.

Але я не знаю що і як їй написати. Типу пройшло вже десь сім років. Не факт що вона відповість. А якщо і відповість, то що? Як себе поводити? Плюс це вона мені не писала так довго, тому можливо вона просто не хотіла зі мною спілкуватися?

І от я не знаю писати їй чи ні🤔 Що б ви зробили на моєму місці?

#україна #щоденник #життя #історії з життя #українською #українська #український блог #український пост #український tumblr #український тамблер

[nadehika]

20.10.2022

Просто фіксую для себе.

Сьогодні другий день підряд я в передвечірню пору (десь після 16.00) , відчула запаморочення в голові.

Вчора, я сидячи на стільці відхилила голову назад, і спочатку все що я бачила почало крутитися. Навіть із закритими очима я відчувала як я чи простір крутиться. Після цього мене почало нудити, і лише через хвилин 40 мені стало легше.

А сьогодні запаморочення трапилося зі мною на ходу, я просто йшла по коридору до кабінету. В результаті я ледве не впала, і голова крутилася настільки сильно, що знову ж таки я не могла нормально йти. І через трохи часу після головокружіння знову найшла нудота (ну це логічно, адже мене так сильно крутило, що це нагадало алкогольні вертольоти, але в рази сильніші). Так я один раз в житті ловила вертольоти, після того зрозуміла що моя максимальна норма алкоголю - 100г вина😅.

І я не знаю від чого це. Є підозра що через погоду. Але до моменту головокружіння, я цілий день себе прекрасно почувала (як і вчора). А сьогодні мені сказали що я дуже бліда. І зараз я просто лежу, і мені всеодно трішки погано. Голова не крутиться, але щось не те, трохи відчувається + присутня легка нудота. І ввечері ще розболілася голова. Тиск в мене 131/67 , і мені здається що це нормальний тиск (я правда хз чи це нормальний чи ні).

Думала завтра сходити до сімейного лікаря, але якщо чесно я сумніваюся чи варто, адже з часом мені стало легше...

Так, я відчуваю що в мене зараз в організмі щось не те, але я не знаю причину цього всього, тому що я не отримувала ніяких травм. В мене зараз критичні дні - але такого ніколи не було, тому не думаю що причина в них🤔 Залишається, напевно, лише погода🤔

#щоденник #україна #історії з життя #український пост #український tumblr #українська #український блог #український тамблер #українською #життя

[nadehika]

18.10.2022

Можете мене привітати, адже вже пройшов тиждень як я отримала водійське посвідчення) Тепер людям які живуть у Волинській області варто боятися не іранських шахідів, а мене😅

Якщо що, то це був жарт. Адже я як водій-новачок, максимально уважна і обережна.

Зараз в мене в житті відбувається нічого. Працюю я як і раніше 2-3 дні в тиждень, а в інші дні допомагаю вдома. Я б могла написати як спокійно мені зараз живеться, але дещо не дає спокою.

Кошмарні дуже реалістичні сни про війну. Буквально на днях я прокинулася в (чи від) панічної атаки. Жахливий стан і прежахливе відчуття. Я не можу уявити що бачать в снах (а в гіршших випадках в реальності) люди які на власні очі бачать чи бачили війну. Слава Богу, у нас ще відносно спокійно, і то іноді мені здається що мій дах поїхав, а як живуть люди, які бачили ці всі жахи на власні очі? Як вони живуть?

Я знову почала задумуватися над тим щоб поїхати працювати закордон. Мені чомусь донедавна здавалося що я не тільки зможу заробляти більше (це по факту), але й зможу втікти від війни. Але чим далі тим сильніше я розумію що від цієї війни нікуди не втікти. Я просто не зможу спокійно жити десь там, знаючи що мої рідні весь час в небезпеці, впринципі, як і всі українці що залишилися на своїй землі.

Чим більше я думаю про війну тим більше я ненавиджу росіян. Хоча б здавалося куди більше? Але напевно ненависть це почуття яке не має меж у силі і часі...

#український tumblr #український блог #щоденник #життя #україна #історії з життя #українською #українська #український пост #український тамблер

[nadehika]

Знаєте про що я мріяла минулого року і що мене знову накрило?

Минулого року я дуже хотіла купити (або в ідеальному варіанті - отримати в подарунок) - адвент календар з косметикою)) Я сьогодні вперше за них згадала від початку війни. Це ж так класно з 1-го грудня по 25 грудня щодня відкривати віконечко і отримувати якийсь косметичний подарунок) Уточнюю: мені здається це класним. Плюс їх існує дуже багато видів від різних косметичних марок, або деякі сайти створюють збірники інших марок. В мене в голові це ніби щось з дитинства, або з того часу коли тобі дарували подарунки). Ще з таких речей є американський сайт подарункових коробочок BoxyCharm. Суть полягає в тому що ти підписуєшся на ці коро��очки (на 1 місяць, 3 місяці, півроку чи рік). І протягом часу підписки щомісяця отримуєш коробочку з наповненням доглядової та декоративної косметики у повнорозмірному форматі. Там також є різна вартість підписок. Так найдешевша підписка - 28доларів. І за це ти отримуєш 5 повнорозмірних засобів + 1 подарунок на вибір. Ти не знаєш що саме отримаєш, але вартість засобів якщо купувати їх окремо в середньому 100+ доларів, а коробочку з ними ти купуєш всього за 28 доларів. І весь кайф в тому що ти не знаєш що тобі попадеться) І це в більшості випадків приємний сюрприз)

І я могла б замовити собі щось таке, але з теперішнім курсом долара, виходить реально дорого (особливо якщо приплюсувати доставку від нп Глобал). Мовчу вже про те що більшість нормальних адвентів розкуплюють як гарячі пиріжки, і потрібно мати велетенську удачу щоб купити його.

Тому поки що це залишається для мене далекою мрією...