#верба | Explore Tumblr Posts and Blogs

synijvyr · 5 months

Text

Маленька робота, натхненна картиною Юрія Клапоуха “Ліліт і Єва”

На початку творіння і згідно з задумом Господа Ліліт була першою дружиною Адама. Однак, вона відмовилася коритися йому і покинула божественний сад, щоб пізніше породити перших демонів і накрити світ пітьмою. Вона ніколи не повернулася в сад, з якого втекла. Хіба що...

Адам, Ліліт і Єва. Історія кохання.

І от, не минуло і кількох місяців (частково через те що календар тоді ще не винайшли), як Ліліт була у саду знову.

Раніше ні її названий чоловік, ні три янголи небесні, ні сам Господь не змогли змусити її повернутися в сад. Після втечі вона летіла пріч, доки її крила не стомилися, а пісок довколишньої пустелі не зробився під її щокою м'яким, як мох на якому вона колись спала.

Колись існування Ліліт полягало в тому, щоб Господь якнайбільше звертав на неї увагу. Колись всім, що вона хотіла був його добрий погляд і теплий голос, який керував її крізь життя у саду.

“Я існую лише коли Він дивиться на мене, – думала вона. – Що як він більше не дивитиметься?”

Тоді Ліліт поклялась більше не повертатися сюди.

І все ж, в зміїній подобі вона прокралася в сад і звивалась між чагарниками і річковим камінням, шукаючи щось. Когось.

Її жертва спала в траві на схилі пагорба, а верба над нею затуляла сплячу від полуденого сонця. Маленьке зміїне серце калатало, коли Ліліт підповзла до підніжжя пагорба. У змій же ж є серце?

Спляча була нижча за Ліліт. З неслухняними кучерями, з широкими стегнами і вузькими плечима, які колись оспівуватимуть в піснях. Але зараз це просто плечі, кучері, стегна.

Ліліт вкусить Єву за передпліччя поки та спить, і від отрути нова дружина Адама помре. Ліліт залишиться єдиною жінкою на світі: могутньою, нездоланною, рішучою.

Зміїне серце калатало.

– Гей, – почувся сонний голос у траві.

Єва прокинулась і витягла в сторону змії руку – запрошення підповзти ближче. Дурненька.

Ліліт швидко опинилася біля її боку.

– Ти така чудова, – сказала Єва, спершись на лікоть, роздивляючись цяточки на холодній зміїній спині. – Я не бачила тебе раніше. Я не знаю твого імені.

“Тому що це я створила змій, – подумала Ліліт. – І я дала їм ім'я.”

Єва нахилилася ближче, і її волосся залоскотало зелену морду.

– Я назву тебе... Яблуко. Я-блу-ко.

Ліліт здригнулася.

Єва провела теплими пальцями по її морді, мазнула долонею отруйні ікла.

– Дурненька, – сказала змія, яку колись хтось назвав яблуком. – У мене вже є ім'я.

Майбутнє покаже, що одна єдина істота може мати тисячі імен.

– Я приповзла у сад ззовні, – продовжила змія. – Моя пащека повна отруйних зубів, і я приповзла щоб вкусити тебе.

Перша дружина уважно дивилась на Другу, коли говорила. Їй хотілося напитися страху з її сліз і спробувати мед її крові, перший п'янкий трунок відомий людству.

Коли Єва не заклякла і не заплакала, Ліліт розкрила пащеку: показати ряди гостреньких зубів, похвалитися іклами, з яких прозора отрута скрапувала на землю.

Це теж не злякало маленьку Єву – маленьку, бо вона народилася пізніше і бачила менше ночей, розбризканих зорями, а ще тому що не боялась змій.

– Я не знаю про отруйні зуби, – сказала маленька Єва. – Я знаю тільки тепло сонця і прохолоду землі. Я знаю тільки любов господню. Я знаю небагато.

Ліліт закрила пащу, щоб вологими звіриними очима подивитися на неї знову – на другу дружину, другу жінку, завжди другу, а все ж, в якийсь незбагненний спосіб, найпершу на цілому світі.

– Я покажу тобі це, якщо захочеш. Тепло, прохолоду і любов. Це мої улюблені на світі речі.

– Звідки тобі знати? – запитала змія, якій вже не сила було тримати свою подобу. – Це єдині речі, про які тобі відомо, що вони є.

З цими словами Ліліт скинула зміїну шкіру – вона стане добривом для трави і верб на пагорбі, а Ліліт підсунеться ближче, щоб ліпше чути Єву.

– Це те, що дав мені Бог. Бог казав, що дав нам найкраще, бо ми його улюблені діти.

Другу дружину не здивувала скинута шкіра і жінка, яку та приховувала. Єва знала світло, прохолоду і любов, але не знала самої себе: їй не спадало на думку після купання в озері поглянути на своє відображення чи потягнути за шкіру на долоні, щоб побачити, яка вона пружна; її не хвилювало, чи її очі блакитні чи карі і чи її лікті хтось міг би назвати гострими.

Отож, сталося так, що Ліліт була першою жінкою, яку пізнала Єва.

Поки демониця, поглинута думками, міркувала над відповіддю, Єва дивилася. Їй було незнайоме бажання, адже все, чого вона могла прагнути, уже у неї було. Вона не знала цікавості: брама саду не замкнулася за її спиною, але ніколи не відкривалася перед її обличчям. Вона не знала, що існують інші жінки і що вони можуть ставати яблуками.

От, про що тоді дізналася Єва:

коли хтось лежить біля твого боку, їхнє холодне дихання лоскоче

існує рудий колір, і волосся може бути рудим

хтось кусає щоку зсередини, коли думає

існують пальці, менші за її власні

– Улюблені діти, кажеш, – змія сичала. – Бог любить вас і ще тисячу речей, але вам дозволено любити лише Бога. Бог створив любов, але він зробив це для себе, а не для вас.

Її очі були карі і ясні, як сонячне тепло. Так Єва пізнала їх і ще тисячу речей.

– Але ми теж, – відповіла маленька Єва, – були створені заради Господа, а не для нас самих. Бути створеним для себе самого – доволі самотньо, хіба ж ні?

З цими словами вона підвелася і спустилася схилом, як скотилося ним і сонце. Вона обернулася, але не щоб попрощатися – тоді прощань ще не існувало, а принаймні їй не казали, що вони є.

Можливо, в цьому полягав невимовний божий шлях: відкрити, що Бог не створює речей для інших і що нічого не є твоїм. Можливо, Бог сподівався, що когось це обурить. Можливо, Всевишній вклав у когось стільки себе, що не можна було не хотіти ще трошки.

Вона обернулася, щоб сказати:

– Якщо ти не створена для Бога, Руде Яблуко, можеш бути створеною для мене.

Бог думав, що Єва була створена для нього. Але запитайте Ліліт, і вона скаже вам – Єва була створена для денного сну і ходіння по схилах, для розмов хриплим, втомленим голосом і особливо для того, щоб називати речі своїми.

Зміїну отруту всотала свята земля, і від неї зав'яли квіти, а магма глибоко під земною корою в тому місці скипіла, обурена чимось таким гарячим.

#укртумбочка #укртамблер #укрсапфік #творчість #ліліт і єва #укрфф #укрфанфікшн #український tumblr #прадавні лесбійки підкорюють божественний сад

20 notes · View notes