marscellaneous

[marscellaneous]

[marscellaneous]

Voldemort: So you had Harry Potter captured and completely at your mercy on the Hogwarts Express and you let him go?

Draco: Oops? I did break his nose first.

*

Voldemort: So you had Harry Potter captured and completely at your mercy on the floor of your living room and you let him go??

Draco: I didn't realize it was him? I thought it was a different dark haired, green eyed wizard with a lightning bolt scar on his forehead.

*

Lucius during the Battle of Hogwarts: Where's my son?

Voldemort: Perhaps he has befriended Harry Potter.

Lucius: How could you say that?

Voldemort: ....

Voldemort: Have you met your son?

[marscellaneous]

Happy Birthday Draco! 🍏

May all your wildest dreams* come true!

*railing/being railed by Harry Potter with all the cuddles you won’t admit to wanting afterward

*knowing your parents definitely love/loved you even if they didn’t always know how to show it

*beating Potter to the Snitch

*realizing you don’t need to project your own trauma and insecurities onto others to feel good about yourself

*a delicious, elegant birthday cake shared with all your dearest friends

[marscellaneous]

This wizard wants to explore the Weave with you, would you 👀

[marscellaneous]

Lae'zel

support me on: patreon.com/alexineskiba

prints: inprnt.com/gallery/alexineskiba gumroad: alexineskiba.gumroad.com

[marscellaneous]

Harry Potter is so done with you(￣^￣)

[marscellaneous]

texture brushes my texture brushes

[marscellaneous]

WIP

Guys they are in love trust

[marscellaneous]

idiots (affectionaly)

[marscellaneous]

reject canon, embrace delusion

[marscellaneous]

Happy 44th Birthday Draco!

[marscellaneous]

here for a good time not a long time 💜🧡

[marscellaneous]

Guess who’s back in the HP fandom 😭 anyway MAJOR romione brainrot as of late lol, so i doodled them

[marscellaneous]

Після всього стресу, що Драко пережив, живучи поруч зі справжнім монстром, його спіткала дуже дивна хвороба ментального характеру. Він постійно хотів спати. Таким чином, коли він повернувся на 8 курс, вся школа могла спостерігати, як Мелфой то тут то там, скручений у дивних позах, тихо і безсоромно глибоко спить. Ніщо не могло завадити Драко відправитися у царство Морфею: ні тверді, холодні стіни замку, ні тарілки на обідньому столі, ні однокурсники, що неприховано посміювалися з нього. Тільки заняття він героїчно витримував навіть без позіхання, повністю сконцентрувавшись на вивченні предмета. Власне, саме через те, що хлопець все ще міг навчатися - не квапило викладачів направити Драко у лазарет. Здавалося, деяких із них навіть влаштовувало те, що гроза всіх розбишак у Слизерині, тепер, замість цькування, мирно спить, нікому не заважаючи й не докучаючи. Можна сказати, це було благословенням.

Однак, був той, кому такий стан Мелфоя не надто сильно подобався. Точніше, це викликало занепокоєння. Коли всі дивилися на Драко, як на забавку, - для Гаррі це було дечим особливим. А річ була у тому, що у якийсь момент він збагнув, що бачити Мелфоя, що не супить брови й не відкриває свого рота для чергової насмішки - виявилося доволі приємним. Хлопець виглядав доволі милим, якимось затишним, комфортним... І ці думки до того відвертали увагу Гаррі, що це помітила навіть Джіні. У якийсь день вона просто сказала йому: "Твоя одержимість Мелфоєм вже виходить за всі межі!". Вони посварилися, а Гаррі вперше збагнув, що схоже і справді зациклився. Однак, все ще не бажаючи цього визнавати, він вирішив довести всім, що вони помиляються. Вважаючи, що його інтерес тримається лише внаслідок комплексу рятівника, Гаррі вирішив зблизитися із Драко і розібратися із його проблемою. Начебто, коли Драко перестане виглядати як спляча принцеса - Гаррі одразу полегшає і його життя знову налагодиться.

Однак, Поттер не міг знати того, що сонний, змучений Драко дійсно відкриється йому. Так легко, наче та лілія на світанку, його серце продемонструє себе у всій повноті. Гаррі був зачарований цим.

Він не знав того, що навіть після того, як Драко стане легше, вони продовжуватимуть спілкуватися так само невимушено.

Не знав, що одного дня Драко щиро попросить вибачення, а Гаррі не зможе нічого відповісти, вражений сяйвом очей хлопця. 

Натомість його серце буде заходитися дедалі швидше і швидше, варто йому буде побачити біляву голову. 

І у той день, коли душа Гаррі співатиме лише від згадки про Драко, - він таки визнає, що трохи, зовсім трохи, захопився ним.

[marscellaneous]

I was thinking about all the seemingly mundane things Astarion must have seen while breaking into people’s homes out & about with the party, that inexplicably stirred something within him. Which of those things might he choose to explore, once he finally settles into some kind of normalcy?

I could definitely imagine a world where he’d learned to play piano as a child, but all that was lost to him after his turning at some point or another. Perhaps the muscle memory remained, but the music did not. Does he spend hours in Gale’s tower while he’s at class, practicing, relearning to play? Does he enjoy the technical mastery of perfecting a piece or does he ache to compose; to find a way to express what he otherwise can’t fathom putting into words? I think he’d make a wonderful pianist; he’s got all that dexterity/sleight of hand and literally forever to practice, after all. I think it’d be good for him too — something that can be soothing, distracting, or cathartic whenever needed.

[marscellaneous]

(extra) earlier that day:

hbd draco! 🎂 🐍 💚

[marscellaneous]

I just heard my mom tell my brother, “when you die, you will go outside and garden until your father says you’re done” and it took me a second to realize that my brother was playing a videogame and this was not a theological discussion.