2572331

[2572331]

привіт, сонце (це я так собі придумала на тебе казати, бо ти подобою своєю - сонце). уяви, що сталось - захотілось у церкву сходити.

я не поїду на своє улюблене свято додому і вже не відчую того - малювання яєць, випікання хлібу, помішані запахи печеного, м'яса, салатів, топленого масла.

з мого вікна видно єдину на багато-багато кілометрів православну церкву. ото я і подумала сходити туди. посвятити шось. це лякає, бо я давно такого не роблю і ніколи не мала такого бажання. а зараз це відчувається по-дорослому. й, можливо, це все через тебе, бо це ж ти...

подумала тебе запросити, але тоді і справді буде так, ніби це шось дуже поважне й серйозне.

ми все ще хрещені в різних обрядах й по-різному ставимось до бога. але це раптове бажання так сильно вразило мене, що я аж перелякалась.

[2572331]

уявляю собі у мене є син він ввечері кудись їде вертається серед ночі з книжкою в назві якої є слово секс

я б здуріла але була б рада)

[2572331]

бережи нас боже. дай нам терпіння, сили й ніжності на це все.

[2572331]

суть життя в тому, щоб просто жить.

кажу це висновком до подальшого тексту.

***

намалювала нігті, як малювала в 16. згадую ту себе і сміюсь. мені 19 в травні. 3 роки, в так швидко!

сама собі геть не змінилась, але розумію, що це не так.

як в 16, так і зараз завжди зі мною буде шось від легкості, оптимізму, про те, що не можна вішати носа.

завжди буде краще, як паршиво не було б.

треба просто буть-буть-буть-буть вдячним- і- любить!

[2572331]

Я інколи думаю, що якби магія існувала б, то я зробив би заклинання для того щоб кучері були завжди слей. 😔

[2572331]

таке відчуття, що вона мені й за маму.

я йду до неї щоразу, як мені треба "благословення" й вона щоразу мене хрестить, як я виходжу з дому у це місто - на зустріч, що має до чогось привести.

я йду до неї щоразу, як плачу й забагато думаю, я приходжу до неї коли сама себе не зношу зі словами "їбани", й вона вставляє мені мозги.

у неї в кімнаті на (сьогодні вимитій) підлозі завжди ставалось усе саме важливе. біля того вікна, десь під вечір.

вона завжди знає все сама перша, а як не знає, то здогадується (чи хоча б бачить).

я люблю її, таке мало кому було дано в житті зрозуміти, пережити, а у мене є вона.

я не знаю, що робила б, якби не зустріла тоді у 9 років. за три тижні буде рівно рів життя, як її знаю, як я її люблю, як вона і є половина моєї душі - опора, натхнення.

[2572331]

[2572331]

очі у тебе гарні й коли смієшся ти геть красивий - наче сонце.

[2572331]

чесно? до мене тільки зараз якби дойшло шо сталось. і шо я зробила? розплакалась! я загалом дуже багато плачу, але це така одна-довга-затяжна-сльозинка.

бідне дитятко й плисти йому нікуди.

єдине, що шкодую шо не мала при собі фотоапарату.

мені здається, таке буває раз на життя. і яка ж я щаслива це пережити.

небо просто напросто мереживо: там рожеве й ситцеве, там - побрате хмарами, як з мультиків - синє - прозоре, а там (о, там!) блискає час від часу. й ми туди дивимось - 4 руки - 4 ока (8 очей).

вони багато сміються і жартують, бо саме так виглядають підліткові роки - безтурботно, легко, просто. ніжно.

ми чіпляємось за руки. я добре знаю, як пахне моє волосся. я, може, вперше в житті відчуваю, що таке "опора", що таке "м'яка сила".

хтось каже : "давайте, як в титаніку, я зроблю фотку!"

я кажу: "та ні, не треба".

і я завжди буду пам'ятати, як ми там стояли, як добре було видно небо, яка тепла була вода.

я люблю тебе, я завжди буду.

[2572331]

єдине, що шкодую шо не мала при собі фотоапарату.

мені здається, таке буває раз на життя. і яка ж я щаслива це пережити.

небо просто напросто мереживо: там рожеве й ситцеве, там - побрате хмарами, як з мультиків - синє - прозоре, а там (о, там!) блискає час від часу. й ми туди дивимось - 4 руки - 4 ока (8 очей).

вони багато сміються і жартують, бо саме так виглядають підліткові роки - безтурботно, легко, просто. ніжно.

ми чіпляємось за руки. я добре знаю, як пахне моє волосся. я, може, вперше в житті відчуваю, що таке "опора", що таке "м'яка сила".

хтось каже : "давайте, як в титаніку, я зроблю фотку!"

я кажу: "та ні, не треба".

і я завжди буду пам'ятати, як ми там стояли, як добре було видно небо, яка тепла була вода.

я люблю тебе, я завжди буду.

[2572331]

я хочу цим бути, це пам'ятати і ніколи не втратити

[2572331]

і не сказати, і не розділити цього.

найкращому другу описую це, як " art of hands". граю собі в голові кіна, але цього разу важкуватіше йде з ними.

дуже тішусь, просто намагаюсь бути всім тим, що мене оточує.

[2572331]

run fast for your mother, fast for your father

[2572331]

[2572331]

подобається

[2572331]

скоро перестану читати тамблер взагалі 😚

[2572331]