rujopastorick

[rujopastorick]

Курево. Люди досі курять. Можете собі це уявити? Звичайні оці тютюнові, і навіть з великим вмістом смол.

Я задумався- Нахуя?

Всі ж ми знаємо, що шкідливо. Ці всі жахаючі написи ще. Пошкоджує сперму. Призводить до безпліддя. Викликає рак жопи.

От я задумався- нахера я курю?

І чому ігнорую ті погрози на упаковці?

І глибоко так затягнувся...

Пояснення знайшов. Просто я занадто буквальний. Мені попався напис де пише про загрози вагітності. І я такий- ююхууу. Мені не загрожує. Наїбав систему! Тягнииии глибше. Вагітніти поки не плануєш.

Ще приємно дивують такі олдфаги чуваки, які тіпа- айкоси гло для піідарів, ти щось вібруууєш, напевно вібратор у сраці.

Я такий- дааа чувак, я їбуся в сраку щодня. Але краще я час від час братиму до рота хуй у 24, ніж буду використовувати страпон в сексі в 40 ( бо дружок не стоятиме).

Оу, я сказав це вголос...

Хоча достоїнства цигарок є. Єслі єсть в карманє пачка сігарєт, ти маєш флаєри на драматизм і подумать. Або як мінімум постояти з пафасним фейсом і покорчити з себе крутелика.

Ооо, за це варто заплатити здоров'ям.

Бо що таке оте здоров'я?

Я ж по житті- буквально неубіваємий. Я ж навіть після п'янки, коли мало не виригав хребет з печінкою навздогін, і то живий.

Я ж особисто промайнув оте страшнюче кислотне середовище у вагіні, навіть не помітив. І не дарма ж, реально.

Помилка вижившого називається. Мене досі не вбило - отже така жизнь працює.

І я, і ми всі в неї настільки віримо. В відносно безсмертну жизнь.

Я навіть можу себе переконати, що шуганути у вікно з 5 поверху- не завдасть мені шкоди. І я такий як резиновий м'ячик- хуяк відскочив.

Або навіть якщо приземлення тяжке буде, я максимум трішки примну лобкове волосся... Трішки спітнію там. Укладка попсується. Там.

Але ми цього нізащо не зробимо. Тіло не пустить. Наш дурний раціо інтелехт може собі уявити таку авантюру. Алее не тіло. Нєєє.

Воно якось розуміє, що ця хуйня буде останньою в його земних йоба пріключєніях.

Та госпаді. Воно в мене трясеться як востаннє, коли на сцену перед 5 чоловік виходжу. А тут- міркуєш, чи воно тебе пустить здохнути.

Ха-ха-ха. Юмаріст.

Тіло не пустить прямо самовипилитись.Але в іншому- ми легко пускаємо своє життя к хуям.

Пролежати цілий день, щоб над вечір аж усе боліло- ізі.

Заснути о 3 і прокинутись о 12? А о 6? Лайно питання.

Півжиття проїбати на ненависній роботі? Та на раз.

А стоп мене вже не туди понесло трохи.

Спать

[rujopastorick]

Замітки тіндер-гуляки.

"Не відчуваю, що ми на одній хвилі". Вона не відчуває. І я теж.

Кожен, як егоцентрик та індивідуаліст, тягне ковдру на себе. І такі не вживаються, це ж два мінуси (чи то два плюси).

Не буду говорити, що я альфач, чи безумовно привабливий персонаж. На любителя.

Моє правдолюбство, ерудиція, цинізм, місцями ошелешуюча відвертість, егоцентризм та самолюбування - навряд чи риси масового вжитку.

Не скажу і того, що я надто рішучий та дію активно напролом. Я дію лише, коли бачу певні знаки симпатії.

Всі ці риси в сукупності утворюють якусь димну суміш. І навіть якщо спочатку розумна дівчина скаже- інтересно, вже згодом вона уточнить "...але ну його нахуй".

Я поєдную в собі надто багато всього, надто складний і неоднозначний.

Певно, за цим всім криється щось звичайне. Звичайний страх. Банальна непевність. Ординарна слабодухість. Гігантська вина...

Так, друже.

Куди б ти не йшов, завжди приходиш до себе.

Що б ти не робив, завжди майструєш себе (або халутриш. себе.)

[rujopastorick]

Ну так, у мене рілі з цим проблеми. Зі стосунками.

Фішка в тому, що ті що доступні, папрощє- мені не подобаються. Мені нецікаво з всякими куріцами губки бантіком.

А для розумних я занадто некомільфо варіант. Бо я і справді єбанько. Не тільки лиш всі зрозуміють, мало хто зможе зробити..

От і виходить замкнене коло.

Якби мав ціль просто присунути комусь- не проблема. Дирок вистачає.

Але я ж так пробував. І просто дирка мені не підходить. Я маю цю людину поважати і... любити?

А як можна поважати якихось куріц? Ну а любити- як?

Ех. Тяжко в 21 столітті з етіми вашими сексами.

От колись все проще було в людей. В селах особливо. Побачив людину на горизонті- вже потенційний партнер . А коли протилежної статі- так взагалі флеш рояль.

А зараз всьо так сложно. Схоже рілі треба бути дуже Кимось, аби задовольняти такі елементарні потреби.

Ну шо. Є там всякі інцели, їм подавай секс по квотах і нормах. Такі собі фемки з пісюнами. Нікчеми-задри, що хочуть в перерві між катками дотки собі самочку.

Теж не варіант. Все, що не здобуто зусиллям, а даровно- не цінується. Або дарувальником, або обдарованим. А швидше за все- обома.

Ні, я не говорю що потрібен лише секс. Але він один з першочергових. Це - потреби. Базові. По Маслоу

Уявляю як колись рвало дах чувакам без сексу. Але ж тоді рівень дам був понижче, і здобути їх було легше. Панянка не вибирала кращого з 20, а того хто пропонує обручку ( бо без шлюбу ж ніяк жінці, пагібла я).

Але зараз же емансипація, і жінкам самим то нахер той шлюб не всрався.

Більше того, і їм теж не вистачає любові тепла та стосунків.

Скільки дівчат мені розповідали, що подорожували самі, хто Україною, хто навіть Європою.

Прикинь. Сама! Дівчина в 21 рік. Подорожувати. Тижнями, з рюкзаком, непевними стежками.

Це зашквар якийсь, люди. Чому ми стали настільки розумні та освічені, що відкидаємо свою природу, своє єство? Бути з кимось, жити кимось та для когось. Хоча б частково. За домовленістю. Не з такими пожертвами, як наші батьки/діти. Це ж не складно, це ж хоррошо.

Спрощеніші союзи утворювати.

Але все ж союзи...

[rujopastorick]

Господи, тут люди таку хуйню пишуть.

Таке щось банальне та незначне. Мізерне. Типу- "я сьогодні поколупалась в сраці і це було не очінь, могла лучше"

Сука, от хіба у вас нема проблем у житті?

У мене є - мені ігнорить тян. Морозиться люто.

Якого біса.

Я ж вроді красівий і розумний, от схуялі?

Ну ладно. Не супер красівий. Не найрозумніший.

Але бля. Чого не робити це якось прямо та відкрито? Чого саме грати в ці загадкові ігри?

Наче не маленький пацан, а все не збагну.

Альо. Сурс нужен

[rujopastorick]

Ти сьогодні такий романтичний філософ

��иттєрадісний, дотепний, смішний

Але хочеться простого людського

Висцяти на снігу

Слово

Хуй

[rujopastorick]

Не висовуйся

" Не стрибай, як жаба до гуски"

" Яйця не бувають мудрішими за курей"

"Прав той, хто має більше прав"

"Ласкаве телятко дві корови ссе"

Якусь із цих "народних премудростей" ви чули хоч раз в житті.

Я ж чув їх усі, і не одну сотню разів. Ці установки мали би стати для мене основними. Сформувати мою життєву стратегію та характер.

Це все від батька. Так-так, від людини, яку я і досі дуже шаную та поважаю. Жорсткий та владний чоловік радянської закладки вчив своїх синів не лізти в казан без потреби. Його можна зрозуміти - це для виживання в радянських та перехідних реаліях нашої держави.

Ці настанови я дуже добре засвоїв, і нерідко переконувався в їх справедливості.

Але в цілому, вони справляють на мене зворотній ефект. Кожна така фраза викликає внутрішню хвилю протесту та бажання діяти навпаки. Інколи така поведінка виправдовувала себе, але часто доводилося платити.

Зрозуміло, що діяти завжди слід по ситуації, і життя- це не лицарський поєдинок. І точно не конкурс в номінації премії Дарвіна.

Але я про інше.

Пройшли ті лихі часи, коли жити "тихше води, нижче трави" було єдиною можливістю дожити до старості.

Молодому поколінню прагнення діяти за переліченими мАксимами принесе лише шкоду.

Але просто відкинути старе- недостатньо. Слід створити щось своє.

Тому слід створити власні цінності. Заряджені на звершення, віру в себе та у свій інтелект.

Тому висновок їбіться в сраку!

[rujopastorick]

Всі знають, що 5 найближчих людей практично повністю формують твою особистість.

Але якщо задуматися, то і люди, яких немає поряд, але які для нас важливі- впливають не менше. Ті, з якими хотілося би бути поряд, в сенсі.

За період карантину я прогортав напевне не одну тисячу панянок в Тіндер. І деякі були досить цікавими персонажами для мене. Я суджу людей, і дівчат особливо, за цінностями, харизмою, інтелектом та зовнішністю (не ієрархічний, а рівнозначний перелік). І саме з отими обраними все ніяк не вдавалося зав'язати щось, з різних причин. Інколи причиною була недостатня моя наполегливість, дотепність тощо. А насправді- це самосаботаж внаслідок відчуття нерелевантності цій людині. (тут мала бути історія про мою стрімку деградацію та безвихідь протягом останнього року; якось розкажу).

Так от, про що я. Якщо в тебе є якесь прагнення до ідеалу в собі, і певний рівень невдоволення наявним станом речей, ти обов'язково шукатимеш кращих людей за себе. Не рівних, а кращих. Але, лише почавши з ними взаємодіяти, при достатньому рівні адекватності самосприйняття, неодмінно приходиш до розуміння- я не дотягую, тож треба працювати.

І отак і здійснюється поступ- ідеал трігерить і дає підсрачника; ти стаєш трішки кращим, знаходиш більш доступного партнера. Але при цьому десь на горизонті маячить той ідеал. Repeat.

Не знаю, як у кого, а у мене протилежна підлога (смішно, чо) завжди стимулювала прагнення працювати над собою. Та й взагалі напевно, в кінцевому результаті, всі ми цього прагнемо. Стати конкурентоспроможним, завдяки чому здобути певні матеріальні ачівки, розмножитися з найкращими, та й вмерти собі (лол, майже цитата тієї геніальної першоклашки з вірусного відосу).

Тому, вважаю великою мірою лукавими людей, яким подавай лише саморозвиток, успішний успєх, бєсканєчний прагрєс і оце все.

Вони, ймовірно, просто шукають в такий віртуозний, але цілком еволюційно виправданий спосіб, з ким би цікавим та необичним потрахатись.

І насправді ця концепція досить життєздатна. Ви заперечите, мовляв " а чого ж хочуть ті, в кого є цілком достойний партнер?".

Ще кращого партнера- відповім я. І так до нескінченності. Аж поки не дійдуть до самого Ісуса (якщо в нього є потенція взагалі).

Тож нехай в нас усіх живе здоровий статевий потяг, та все те прекрасне, що він з собою несе.

Безсумнівно, світом править любов і лібідо, my dudes.

А я піду шукати свій ідеал, ним перенасичуватись або розчаровуватись, і далі шукати. Або ні.

[rujopastorick]

Як можна?

Як можна не хотіти створити щось власне, своє, цілком незалежне?

Як можна не хотіти хоч раз в житті ризикнути, струснути своїми патрохами і просто трішки покермувати яхтою? Замість того, щоб постійно грішити на капітана.

Як можна все життя сидіти на одній (двох-трьох, але схожих) роботах, дотримуватися лише посадових інструкцій, шефових кнутів-пряників, отримувати стабільно - (вставити епітет) прибутки.

Як можна (отут крамольна річ) - просто виконувати свою роботу добре та бути хорошим чувачком?

Невже не виникає при такому житті відчуття якоїсь лінійності, обумовленості його? Недовершеності?

Як можна потім сказати хоч слово погане про своє життя? Звинуватити когось? Претендувати на щось?

Не заплативши ціну, як можна вимагати якість?

[rujopastorick]

Я - комарик.

Маленький, кволий, пищить пронизливо і дуже дратівливо.

Коли дадуть напитися- буде ситий та живий. Не дадуть- значить знову не судилося.

Навіть, якщо все буде ок, згодом виявиться що ти - самка. Цього ще не вистачало.

Не надто життєствердний нарис, еге ж?

А можна описати і по-іншому.

Цілий день я ховаюся в темних, страшнючих закутках. Чекаю, щоб насолодитися єдиною приємністю життя, проткнувши чиюсь м'яку теплу плоть та жадібно ковтаючи терпкої крові.

Ця вилазка- єдиний спосіб жити для мене. І щоразу він може бути фатальним. За статистикою, щодня гинуть 60% моїх побратимів. Мені здається, що більше.

Чи думаю, я що можу не летіти? Чи розглядаю варіант- залишитися в тіні? Голодний, зате в безпеці? Ні

Ну ось, так краще.

Будь, як отой другий комарик. Тебе норовить прихлопнути рука фатуму, а ти все смокчеш з дерева життя і насолод.