alwayshungryofelia

[alwayshungryofelia]

Шо робити якщо айфон реагує на моє обличчя лише коли я роблю біч фейс і задираю голову наче дивлюся на гівно

Я канєшна розумію що у мене інколи лице з субтитрами але ж не настільки

[alwayshungryofelia]

Вигинаєшся, як пантера

Перед стрибком, поки інші прогинають твої кордони,

І стоять над душею, як воєнком стоїть

Перед молодим хлопцем,

Який тільки отримав своє перше легальне пиво.

Нагнітають шепочучи тобі на вухо власні думки,

Нагнітають, як наче ти всіх зрадив і

Чекаєш розправу.

Хто з вас правий? Хто з вас поганий¿

[alwayshungryofelia]

Перша година ночі. Ми малюємо двері.

Тому що нам це треба зробити прямо зараз.

#український tumblr #щоденник #українською #депресія

[alwayshungryofelia]

20.04.24

Прийшла у себе. Але не зовсім.

Два дні тому - прийом у психіаторки, милої жіночки, яка одразу дала мені дві серветки на випадок істерики.

Сказала, мені це потрібно.

(Ти планувала довести мене до сліз?)

Сказала, що все нормально. Що я нормальна. Що мені не стає краще через мої ліки через те, що від ліків там одна тільки назва.

Я весь час дивилася на смітник для відходів категорії А, і думала, до якої категорії віднесли б мене, якщо потрібно було би викидати.

Я весь час не дивилася на неї, а лише на смітник, нервово крутячи запальничку в руках і намагалася згадати усю симптоматику за все своє існування - а як згадати усе негативне в житті, якщо ти просто не памʼятаєш? Я не можу іноді згадати що було декілька годин тому.

Вони хотіли від мене анамнез усього життя.

Направили на енцефалографію.

Дали рецепт на нові таблетки. Попередили, що буду відключатися перші декілька днів.

В принципі, не збрехали. Всі відчуття наче в тумані. Наче всередині мене - вата, а не органи і кров, наче я лялька з відірваними нитками на руках і ногах, і без керівництва подальших дій.

Тривожно-депресивний синдром.

Ось що у мене в діагнозі.

Я думаю, якби я змогла б зібратися до купи перед прийомом, виписати усі скарги, то діагноз був би інший.

Від нових таблеток сплю по тринадцять годин і не знаю де я починаюсь і закінчуюсь.

Не знаю, куди себе діти і до якої категорії віднести.

Не знаю, хто я і що я.

Це наче дивитися скрізь мутне скло, де ледь розрізняються силуети.

Це наче зняти лінзи і намагатися жити сліпим.

Вона сказала, що я нормальна.

Що таке буває.

Я дуже хочу в це вірити.

#український tumblr #щоденник #українською #депресія #рхп

[alwayshungryofelia]

Прийшла до психіаторки

Мені сказали зробити енцефалографію

Вілл Грем тепер я РоЗумІю

[alwayshungryofelia]

І саме в той момент коли мене розриває від бажання щось намалювати

Я забула скетчбук, рукавицю і зарядку на пенсіл

[alwayshungryofelia]

Мозок: нам треба спілкуватись з людьми

Я: ну то пішли

М: нііі, ми їх боїмося

Я: емм.. і що тоді робити?

М: страждати!!

Я: аа.. можна не треба..

М: нізя)))

[alwayshungryofelia]

Ганібал: Франклін, я не твій друг, а лише твій психотерапевт, так що йди нахуй

Також Ганібал: БЕДЕЛІЯ МИ Ж ДРУЗІ ДАВАЙ ВИПʼЄМО ЗА ЦЕ ПОКИ Я РОЗПОВІМ ТОБІ ПРО МОГО КРАША

[alwayshungryofelia]

на пагорбі, де колись дід

читав мені біблію

там, на пагорбі, де колись

знайшов чорний іграшковий

гелікоптер

ми вивчали танці

під проїзжджаючий

��оварний потяг,

товари з якого

не були по кишені нікому

бо й у діряві кишені нічого

не помістиш,

навіть спогадів жменю

а якщо зашити дірявість

кишень, хіба лишишся справжнім?

симулювати охайність,

видавати себе за достойну людину,

коли ти - лиш займаєш час у світу,

лиш витрачаєш повітря,

бо й атомна маса гідрогену важливіша

і нічого не зміниться,

навіть якщо стрибнути під перший вагон пролітаючого потяга,

навіть якщо стрибнути під другий вагон пролітаючого потяга,

навіть якщо стрибнути під третій вагон пролітаючого потяга,

під четвертий, п'ятий, шостий, десятий, дванадцятий,

чи вісімнадцятий, хіба двадцять третий би щось змінив

цей товарний потяг має лиш двадцять один вагон

двадцять один вагон сповнений танцем,

що везуть як товар для достойних людей

ми лиш бачили його на пагорбі,

де оливи ростуть

09.04.24

[alwayshungryofelia]

Він був примарою, спійманою у моменті, коли , здавалось, ніхто не бачив -

Його фотографія все ще захована під могильним каменем.

Він був примарою у моїх спогадах, які не змогли знайти тональності його голосу в лабіринтах поганих думок.

Він був. Я не можу згадати ні рук, ні очей, ні поглядів, лише спогад моменту останньої зустрічі

Коли я не знала про те що вона остання.

Мій батько це примара, зіткана із металу

голосу моєї матері

коли я так стаю схожою на нього.

Мій батько це сталеві ножі, які врізаються в дошку, відсікаючи всі невидимі нитки,

Які б поєднували його зі мною.

#український tumblr #щоденник #українською #депресія

[alwayshungryofelia]

Постмодернізм: він кінчився як людина

Бодріяр: так він і не починався

[alwayshungryofelia]

Я хочу створити собі власний словник з усіх відсилань, які я використовую при розмові, щоб просто відкривати необхідний розділ і давати людям читати, поки я продовжую говорити і не збиваюсь з думки

[alwayshungryofelia]

8.04.24

Сьогодні був поганий день.

Вони завжди погані. Єдине на чому тримаюся - моя апатія від адів.

Не можеш навіть підняти себе з дивану іноді, не те щоб задуматись про селфхарм.

І це насправді непогано, чесно.

У неділю ледве піднялася з дивану - і те тільки через те що мене буквально підняли і відвели у ванну і змусили вийти погуляти.

За це я його і люблю, що хоч хтось з нас не здається.

Якщо коротко - ми поїхали на самокаті вчити мене кататися по русанівці, я декілька разів ледве не вбила себе і оточуючих, залізла на міст, трохи попрацювала (у вихідний єдиний) і знайшла равликів.

#український tumblr #щоденник #українською #депресія

[alwayshungryofelia]

Іноді (майже завжди) моя робота нагадує анальну бдсм сесію без змазки і стоп слова

[alwayshungryofelia]

Ви повинні послухати МУР - Ти [романтика]

він на повторі вже другий день у мене

[alwayshungryofelia]

6.04.24

Тиждень тортур і божевілля, коли мій настрій коливався як кущик в ураган.

Вчора купила таблетки. Не те щоб все одразу стало краще, але і гірше не стає. На 18 число записалася на прийом до психіаторки у невідому клініку. Можливо, зможу виправити в собі хоч щось.

Якщо є що виправляти.

Насправді я дуже втомлена кожного дня, хоча я сплю по вісім годин і навіть їм нормальну їжу.

Але тіло не хоче працювати, і мозок також. Де взяти енергію на життя, якщо я відчуваю себе надкусаною з усіх сторін батарейкою ?

#український tumblr #щоденник #українською

[alwayshungryofelia]

While you support Russian artists, Russia destroys the Ukrainian art academy in Kyiv