#бракуючий пазл
Text
Бракуючий пазл ч.6
П.с. будь-яке співпадіння випадкове. Ця розповідь вигадана від початку до кінця. Якщо вам пощастило мати таку саму вулицю як у розповіді - це не жарт?
Частина 1.
Частина 2.
Частина 3.
Частина 4.
Частина 5.
Спецвипуск
- Таким чином, руда і той хлопець одружилися, у них тепер власна сім'я з дитиною і вони проживають звичайне сімейне життя. Такі ось справи. Вони жинка та жених.
- Ви так кажете діду наче звичайне сімейне життя ось так нізвідки взялося. До речі, я забула у вас запитати. Як вас звати?
- Мудрий Василь, моя дорогенька.
- Окей, буду звати вас дід Василь.
- Не дід! Хоча, ну і молодь пішла! Ти взагалі сама дивна чорнявка, котру я зустрічав. Навіщо ти взагалі заглядаєш у вікна на перших, других та по-можливості третіх поверхах? Тобі не здається що це виглядає дивно? Ти людей лякаєш, а вони лякають тебе.
- Я люблю дивитися у вікна людей, що живуть власним життям. Мені цікаво хто там. Особливо якщо там може зустрітися якийсь цікавий хлопець, наприклад, мого віку, наприклад, самотній. Та й взагалі вони ж у гості до себе ніколи мене не запросять, я просто незнайомка для них. От я йшла одного разу і зустріла руду дівчину, здалеку було не легко роздивитися. Подумала що то симпатичний рудий хлопець з волоссям, схожим на каре. Пізніше я побачила на зупинці рудого хлопця, що сидів з тим чорнявим, котрого видивлялася руда. Я змінила одяг і натягнула шапку щоб вона мене не впізнала і їздила за ними слідом. Виявилося що вони інколи спілкуються між собою. Я іхала туди, куди вони їдуть. Йшла слідом за ними, вони це помітили і втікли від мене.
- Йой, дитино... Я би також від тебе втік! Ти всіма та всім цікавишся наче той детектив.
Чорнява насупилася і дивилася в одну точку, коли поруч з нею пройшли в обіймах руда з її чоловіком та дитиною. Схоже, рудій вона вже стала байдужою. Чорнява набундюжилася, встала і швидко собі пошастала убік зупинки. Не зважаючи на інших, вона зіткнулася з рудим хлопцем і той її впіймав руками.
- Воу-воу, не так швидко. Ой, це ви...
- Деякі зустрічі не випадкові, деяки обставини повинні бути саме такими, якими вони є. Ви чули як кажуть: якщо зустрілися двічі, то випадковість, проте на третій раз - доля?
- Ми зустрілися лише двічі.
- Нам ніхто не завадить зустрітися тричі. Завтра об 11 годині ранку прошу вас бути тут на зупинці.
- Ну нічого собі... міс інкогніто викликає мене на зустріч. А що, я згоден!
- Саме так зароджуються почуття у окремих людей. Для одних це усього лише випадковість, збіг обставин. А для інших це цілий план з ідеями. Якою буде ваша доля? Залежить від вас. Або ж від інших. З вами був Мудрий Василь, ех, молодь!
1 note
·
View note
Text
Бракуючий пазл ч.5
П.с. будь-яке співпадіння випадкове. Ця розповідь вигадана від початку до кінця. Якщо вам пощастило мати таку саму вулицю як у розповіді - це не жарт?
Частина 1.
Частина 2.
Частина 3.
Частина 4.
Після повернення додому, ????? став спеціально щось забувати щоб побачитися з рудою. Вони разом мандрували по паркам, дельфінаріям, океанаріумам, театрам, побували в опері. Вони разом долали великі відстані щоб подивитися як заходить сонце.
- Дуже цікаво ти борги виплачуєш.
- Дійсно.
Між ними настала незручна тиша.
- А пам'ятаєш як взимку уночі ми з тобою проходили через міст коли падав сніг і тоді під ліхтарем стояли і дивилися одне на одного? Нам так само було ніяково. Проте цей момент був досить приємним.
- Щось таке пригадую. Слухай, а ти була у японському ресторані?
- Ні, не була.
- Завтра сходимо туди.
- Окей, буду чекати на твій дзвінок.
Сонце заходило, вони все ще були далеченько від будинку. Схоже що руда вже втомилася за сьогодні долати таку дистанцію. Весна подарувала безліч приємних ароматів цвітіння і виглядає яскравішою аніж зазвичай. Це нові почуття, безліч нових подій. Особливо коли для рудої настав той самий момент, коли вона перестала бути частиною звичайної буденності і спостерігати як інші люди довкола живуть власними життями і отримала квиток у своє життя. Це нова можливість не витрачати чам на віртуальні світи та відпочити від модерації форумів. Це можливість пити какао поруч з її пазлом, а не в повній самотності.
Поруч з невеличким магазином, руда зупинилася. Їй хотілося морозива і задати питання, що турбувало її вже певний час.
- Слухай, ?????. Я все хотіла тебе запитати. Ти живеш у будинку поруч зі мною, проте раніше не зустрічався мені ніколи. Ти звідкись переїхав?
- Ні, я завжди тут проживав. Коли ми вперше зустрілися, якщо чесно, я їхав на співбесіду і не чекав що мене візьмуть. Пробув досить довго і мене в той же день офіційно оформили. У мене також є питання, що турбує мене вже не перший день. Твоє волосся дійсно руде чи фарбоване?
- Дійсно фарбоване.
- А, прикольно. Мені здавалося що це може бути твій натуральний колір. Я проведу тебе додому. Вже досить темно.
Наступного дня вони разом пішли в ресторан суші. На вулиці трималася тепла та гарна погода з вітерцем, що колихав їхнє волосся. Навколо було безліч людей, що йшли по своїм справам. Проте руда вже не відчувала себе чужою серед натовпу, вона відчула себе вперше частиною цього кола. Вперше за стільки років вона відчула себе частиною навколишнього світа.
У ресторані досить довго виконували замовлення, проте атмосфера була досить цікавою - стіни були з чорно-білою та розмальованою мангою, частина співробітників азіатського походження. На стіні висів червоний дракон, котрий поблискував завдяки лампам. На деяких стінах у темних кутах були неонові вивіски. Поки руда роздивлялася інтер'єр, їм нарешті принесли замовлення.
- Ти вмієш користуватися паличками? Я особисто не дуже.
- ?????, невже ти ніколи не пробував користуватися такими речима?
- Чесно? Ніколи. Я їв суші руками.
Руда залюбки почала вчити свого друга користуватися паличками і вони весело проводили час, проте на її обличчі була трішки сумна нотка. Хижачка відчула що можливо поруч з нею той, хто сприймає її компанію лише як борг і не більше.
- Якщо тебе щось турбує, просто розкажи що саме.
- Скажи, для тебе це все дійсно лише борг, котрий ти відпрацьовуєш?
Після чого між ними виникла пауза, котра здавалася дуже довгою. Вираз його обличчя нагадував про те, що за весь цей час він вперше почав думати щодо всих цих подій з більшою серйозністю.
- Знаєш... Початково це було саме так. Пам'ятаєш я казав тобі що ти перша людина, котра викликала таке почуття боргу? Весь той час я хотів скоріше відплатити тобі за допомогу і знову працювати як зазвичай. Але ти змусила мене чекати... Я хочу щоб ти трішки почекала зараз. Мені потрібно відійти по справам.
????? встав і відлучився кудись по справам. Руда сиділа і не могла зрозуміти у чому саме річ, адже так він раніше не чинив. Можливо, він не оплатив рахунок і просто втік? Чи може у нього виникли інші справи? А може він пішов з кимось на побачення? На дзвінки ????? не відповідав, смс також не читав. Думки грали з рудою у жорстокі ігри. Проте після тривалого очікування, він підійшов. Лице хлопця було переляканим, а волосся стирчало по різні боки. Він швидко руками як-небудь причесав і сказав що у нього виникла одна серйозна проблема і треба було трішки зачекати. Він сів за стіл і почав тягнутися до кишені, кажучи що у нього застрягла стрічка, котра кріпиться за допомогою спеціального металевого кільця, а через секунду він витягнув коробку з обручкою зі словами:
-Я гадав що не відчуваю нічого окрім бажання повернути борг. Проте коли ми почали спілкуватися між собою, у мене почали виникати дивні незвичні почуття. Спочатку було досить важко зрозуміти їх значення, проте мені вдалося розібратися з цим усим і сьогодні я хочу сказати наступне. Все це вже давно припинило бути виплатою боргу... Я, я люблю тебе! Чи станеш ти моєю дружиною? Яка твоя позитивна відповідь?
Руда була досить шокована, адже вона ніяк не чекала на такі події. Проте дівчина погодилася на таку пропозицію і вони одружилися. Спочатку вони не розуміли що між ними відбувається, така вона - сила тяжіння.
Частина 6.
1 note
·
View note
Text
Бракуючий пазл ч. 4
П.с. будь-яке співпадіння випадкове. Ця розповідь вигадана від початку до кінця. Якщо вам пощастило мати таку саму вулицю як у розповіді - це не жарт?
Частина 1.
Частина 2.
Частина 3.
На телефоні зранку прийшло повідомлення "2 білети в кінотеатр нас довго чекати не будуть. Вигляни з вікна." під вікнами стояв ?????, руда швидко зібралася і побігла до нього на зустріч.
- Я вчора через ліхтарика подивилася на твій подарунок і там було зізнання у коханні. Ти що, закохався у мене?
- Про кохання? Я взагалі думав що там написано різними мовами слово "Привіт". Друзі сказали що на кулонах пишуть саме такі речі. - Мені хотілося через кулон донести до тебе мої щоденні привітання, котрі ти пропустила.
- Тобто, у тебе нема почуттів до мене?
- Звісно є... Ти знаєш, я давно вже хотів тобі про це сказати...
Він дивився на протязі 10 хвилин то на неї, то на асфальт щоб вона почекала трішки довше.
- Я хотів сказати що у мене виникло таке почуття боргу, що перехопило всі мої плани та бажання. Такого сильного почуття у мене ще ніхто ніколи не викликав. Щодо симпатії - важко сказати. Я не дуже розумію як проявляється таке почуття і що його викликає.
Ці слова стали сумними для !!!!!, адже вона гадала що за цей час вона його так само зацікавила.
- Слухай, я поїду на всю зиму до своїх батьків і сестри. Ми з ними давно не бачилися та і я їм потрібен зараз. Тому сьогодні ми сходимо в кіно і я зможу провести з ними час.
- Ти вчора так швидко збирався що забув у мене свій телефон.
- Знову я боржник.
????? засміявся, проте відчув трішки злості на себе. Адже через власну необережність йому в котре потрібно буде компенсувати цей борг. Можливо, сьогодні його день і він зможе зробити це завдяки тому, що руда забуде щось забрати?
Проте сподівання ????? на необережність рудої виявилися марними, вона нічого не забула на цей раз. Скоріше за все, дівчина навіть насолоджувалася моментом і смакувала тим, що він знову став боржником. Їй подобалася ця увага.
Вони чекали в залі на червоних кріслах за столиком, прикупивши по 2-3 пачки снеків та напоїв. Хлопець вирішив оплатити рахунок, щоб показати який він джентльмен.
- Тобі подобається спілкуватися з рідними?
- Я вважаю це необхідністю. Вони мене обожнюють, мою компанію.
- Доросла сестра, у котрої власна сім'я. А у тебе є своя родина? Зустрічаєшся з кимось чи може... ти сам?
- Схоже на те щоб я зустрічався? Ах, так. Просто зараз ми зустрілися з тобою і я компенсую заборгованість з мого боку.
- Це більше схоже не на заборгованість, а на побачення.
- Схоже. Може це і є побачення.
Початок сеансу. Заставка здається довгою та нудною, реклама спонсорів, а також невеличкі вставки нових фільмів і реклама фільму, котрий вони прийшли дивитися. Ні руда, ні її пазл не знали на який саме фільм йдуть, хлопець просто взяв перші два квитки навіть не знаючи на яке кіно вони йдуть. За збигом обставин, виявилося що фільм романтичний. Руда підхопила його руку та обперлася об плече хлопчини. Схоже, він і сам вже не був проти такого жесту. За багато років, руда відчула що зараз усього їй вистачає, що порожнеча нарешті заповнена важливим елементом.
Момент поцілунку героїв на екрані, руда відчуває що і для неї настала та сама мить, можливість поцілувати хлопця. Проте схоже що він заснув на цьому моменті. Руда розсердилася і вихватила свою руку, ????? прокинувся.
- Що... що трапилося?
- Ей, ти! Тихіше! - хтось зробив зауваження позаду.
- Ти пропустив момент з поцілунком...
В цей момент ????? подивився в очі рудій і потягнувся її цілувати. Дівчина почервоніла, адже вона на це не розраховувала. Після чого він відсунув ручку між їхніми сидіннями і обійняв руду.
Це був самий приємний момент за всю зиму, адже після цього він поїхав до рідних і лише рідко вітався з нею. Проте через листування інтернетом взагалі ніякої романтики не було, жодних слів про кохання, про почуття. Здавалося що він просто таким чином захотів погасити борг і на цьому все. Руда запросила у гру ????? і вони разом в ній проводили свій час. Вони все більше дізнавалися одне про одного, цікавилися подіями, справами. Проте від ігор мало чого цікавого було. Час від часу хлопець нагадував про борг і це трішки псувало між ними спілкування.
Проте цей рік дійсно став цікавим, адже попереду були інші події, нові події...
Частина 5.
1 note
·
View note
Text
Бракуючий пазл ч.3
П.с. будь-яке співпадіння випадкове. Ця розповідь вигадана від початку до кінця. Якщо вам пощастило мати таку саму вулицю як у розповіді - це не жарт?
Частина 1.
Частина 2.
Руда поступово впала в апатію, їй вже не хотілося ні з ким спілкуватися, проте ????? поступово давав про себе знати, адже йому не подобалося бути боржником. Він хотів якомога швидше розібратися з цією ситуацією, проте дівчина не підходила до вікна, або ж ігнорувала його. ????? спочатку підходив до вінка 2-3 рази на день, потім вирішив просто 1 раз на тиждень перевіряти, поки одного разу не зіткнувся з дідом. Дід посміхнувся наче старий лис і заговорив до нього.
- Жинку свою вижидаєш? Чим провинився?
- Та ні, просто мені потрібно їй дещо віддати і на цьому все.
- Ох, молодь... У ваші часи ми користувалися поштою, обмінювалися паперовими листами! У ваші ж часи існує тирнет отой. Чому би тобі не написати свій номер телефону і не передати їй запискою? Ти вже ж знаєш де вона живе.
- Але хто мене пропустить?
- Я. Хто тут двори прибирає по-твоєму? Напиши їй листа і вкажи номер телефону. Голова на плечах, а не фурикає. Ба який дід тут проживає? Мудрий дід.
Бажання віддати борг виявилося сильнішим за можливість погратися з рудою щодо номера телефону, тому ????? дістав паперового листа і записав номер телефону, вклавши цей лист у плитку шоколаду. Знайшовши номер квартири, пазл почав шукати її поштову скриньку, куди як-небудь закинув ту саму плитку шоколаду. Після чого він подумав що міг би просто указати в записці що таким чином віддячив її і не давати номер телефону, проте запхати руку туди і змінити записку вже було неможливо. Та й дід мабуть такої нахабності не потерпить з його боку.
Через декілька годин пролунав дзвінок від невідомого номера телефона, де знайомий голос сказав що білий шоколад ще й по акції з 50% знижкою це найгірший жест з його боку, адже вона його не їсть. Тому нехай придумає щось інше якщо бажає здивувати руду. Слухати ????? руда не стала, кинувши слухавку. Такої нахабності він ще не зустрічав, проте в цей момен за грудною кліткою наче потепліло трішки і з'явилося бажання здивувати руду таким чином, щоб вираз її обличчя виглядав смішно та безглуздо. Проте жодних ідей з цього приводу у ????? не було.
Руда пішла у ігри і припинила цікавитися будь-чим іншим що відбувалося за вікном. Час швидко пролетів і настала зима. За декілька днів до нового року, їй прийшло смс-повідомлення від ????? з проханням зустрітися, адже він планує на новий рік з'їздити до родини - батьків та сестри, щоб провести з ними цей час. Дівчині стало трішки сумно з цього приводу, бо її батьки живуть окремо і святкують новий рік без неї, вони вже хочуть пожити для себе і згадати часи, коли молодими у якості пари святкували важливі дати з друзями чи на самоті. Тому руда вже котрий рік сама по собі і інколи пропускає це свято взагалі. Проте повідомлення вона проігнорувала і не вийшла на зв'язок.
Так пройшло декілька днів і за декілька годин до нового року вона почула дзвінок до себе у квартиру. Голос ????? сказав щоб вона йому відчинила, інакше він так і просидить під її дверима. Вийшло що ????? пожертвував своїми новорічними планами і прийшов до рудої. Настільки йому в'їлося почуття боржника що стало набагато значнішим за можливість знову відсвяткувати зі своєю ріднею.
- Ви можете мені взагалі не відчиняти дверей, проте знайте. Через почуття боргу я буду сидіти під Вашими дверима і пропущу святкування. Мої батьки з сестрою та її чоловіком і дитиною це свято проведуть без мене. Буде досить сумно взагалі пропустити цей новий рік.
В цей момент руда зрозуміла що або впустить його до себе, або ж відчує боржницею себе через цей вчинок з боку ?????. Тому вона відчинила двері та впустила гостя. Він прийшов з двума кульками, в першому було вино, червона ікра, хліб і дорогий набір цукерок. Інший він сказав що відкриє коли настане новий рік. Щоб там не було, проте здавалося що це не маленька річ.
- Якщо Ви не проти, зможете після останнього дзвоника зробити мені невеличкий презент - назвати Ваше ім'я? Я його і досі не знаю.
- Окей, я взагалі не чекала на Вашу появу. Ви ж казали що проведете цей час з вашими близькими.
- Мені хотілося щоб до початку свята не було боргів. Сподіваюся що ці цукерки допоможуть мені у цьому. Вони не по акції, чесно. І дуже смачні, це я точно гарантую.
Час швидко пролетів і під бій курантів вони випили вино.
- А ви знаєте як кажуть? З ким зустрінеш новий рік, з тим його і проведеш. Як думаєте, воно дійсно так? Так як вас звати?
- Можливо... Я в цьому не розбираюся якщо чесно. Мене звати !!!!!
З новим роком, !!!!! З новим щастям!
Після чого ????? обійняв !!!!! що було досить незвично для неї. Руда хотіла швидше подивитися що в кульку, котрий приніс пазл. Обійми виявилися приємними і їй не хотілося вириватися, вона провела так багато часу, хоч кульок не давав їй спокою.
- Ну що ж, тримайте ваш подарунок. А ви мені щось приготували?
Руда купувала собі на новий рік кружку, проте вирішила подарувати її ?????, адже вона не думала що він таке зробить взагалі. Тому вона принесла новісіньку кружку і вручила її прямо йому в руки, підішовши до кулька.
- Дякую, досить чудова кружка з аніме дівчиною. Буду з неї свої улюблені напої вживати.
Руда трішки почервоніла, адже їй було дуже приємно що цей хлопець буде берегти її подарунок. З кулька вона дістала білу коробку, відкривши її побачила кульок, в кульку ще один кульок, якась обгортка, а в ній кульок, знову кульок і безліч інших кульків. Складалося враження що там може взагалі нічого не бути. Після не зрозуміло якого за рахунком кулька, дівчина трішки втомилася і вирішила відпочити.
- Головний приз це обгортка чи кульок усередині?
- Вибачте, я не знав що ви мені таку красиву кружку подаруєте. Там гарний подарунок, просто його потрібно розпакувати. Він коштує того, щоб розпакувати безліч кульків та обгорток. Повірте!
Після перерви, дівчина просто взяла великі ножниці та розірвала безліч кульків щоб дістатися маленької коробочки, в котрій був круглий кулон.
- Цікава річ. Цей кулон виглядає незвично.
- Саме так, я завтра вам зателефоную якщо все буде ок, домовилися?
- Можливо.
- Ми дізналися імена одне одного, можу я перейти на "ти"?
- Можливо.
Руда подарувала обійми та поспішила провести гостя до виходу. На телефон прийшло смс з проханням вимкнути світло в кімнаті, включити ліхтарик телефона та підсвітити кулон. На стіні ��уло безліч написів різними мовами "Я тебе кохаю". Руда почервоніла і заснула в обіймах з ковдрою.
Цей рік вперше виявився особливим для неї, адже вона не чекала що відсвяткує його у компанії красивого хлопця ще й отримає таку річ у подарунок.
Частина 4.
0 notes
Text
Бракуючий пазл ч.2
П.с. будь-яке співпадіння випадкове. Ця розповідь вигадана від початку до кінця. Якщо вам пощастило мати таку саму вулицю як у розповіді - це не жарт?
Частина 1.
Наступного ранку небо було повністю в хмарах і за прогнозом в інтернеті обіцяли дощ. Тому руда вирішила що можливо хлопчина забуде взяти з собою парасольку і розраховувала на це. Визираючи з вікна, вона помітила невелике скоплення людей і як її пазл йде до зупинки, проте на її розчарування, в його лівій руці була парасолька. Руда почервоніла трішки від злості на те, що він не подарує їй можливість піднести свою парасольку для контакту. Побачивши її, хлопець посміхнувся та помахав рукою, проте руда лише кивнула головою у відповідь, зробивши вид що у неї зараз безліч справ. Через декілька секунд почався дощ і приїхав автобус, котрий забрав цих людей по їхнім справам.
Дівчині ввижалося що справ у неї на сьогодні не було, поки вона не подивилася у холодильник, помітивши що запаси їжі і її улюбленого напою з какао закінчилися. Потрібно збиратися та виходити на вулицю за новими. Взявши свою дебетову картку, руда відправилася в торговий центр за покупками. До нього потрібно було проїхати дві зупинки, проте витрачати гроші на автобус їй не закортіло, тому хижачка відправилася без нього в полюванні за їжею.
Обійшовши частину магазина, дівчина помітила серед азіатської їжі нову локшину, прочитавши склад, в котрому нема згадування пальмової олії, вона посміхнулася та поклала собі у кошик 5 пачок. Їй завжди потрібно закупитися продуктами для споживання на місяць, щоб не вибігати кожного разу до магазинів. Проте підходячи до каси, руда розуміла що на цей раз потрібно буде витратити кошти на автобус, адже інакше ну ніяк.
В автобусі вона зустрілася з тим самим хлопцем, він їй поступився місцем з посмішкою.
- Доброго вечора, це знову Ви? По справам їздили?
- Доброго, це знову я. А ви з роботи їдете?
- Так, повертаюся додому раніше.
- Мені аж цікаво стало, а ким ви працюєте?
- Менеджер по справам торговлі різноманітною технікою для пк, ноутбуків та інших деталей. А ви?
- Фріланс...
- Ви створюєте коди? 3д? Чи щось інше?
- Адмініструю форуми. Дивлюся за порядком в декількох темах.
- Що за форум? Чому присвячений? Чи можете дати на нього посилання?
- Звісно! Люди спілкуються на різноманітні теми, дають одне одному поради...
Вперше за певний час між ними зав'язалася розмова, пазл рудої не абияк зацікавився тематикою форума, на котрому вона працює. Приїхавши до зупинки, він її навіть провів і допоміг донести кульки з продуктами харчування. Проте на цей раз руда забула запитати за номер телефону та ім'я, запам'ятавши назву контори, в котрій він працює.
На наступний день вона вирішила знову відправитися на вулицю та подивитися на бейдж з його іменем. Адже їй може випасти така можливість дізнатися про нього більше?
- Доброго ранку, чим можу Вам допомогти?
Його погляд початково був прикутим до низу і він не побачив що перед ним стоїть руда.
- Мене цікавить вибір мишки для пк, мені потрібно щоб вона не була занадто легенькою, проте і тяжкою не була. Я не зацікавлена в дорогих чи дешевих, у мене середній бюджет на такі речі. Також хотілося би максимальну зручність для руки.
Почувши знайомий голос, хлопець посміхнувся і провів її до розділу з комп'ютерними мишками. Нарешті вона помітила його ім'я на бейджику, його звуть ?????. Ім'я настільки звичайне, невже потрібно було пройти через це все щоб його дізнатися? Невже так важко було сказати на початку розмови власне ім'я? Схоже, на пальцях у нього обручки нема. Тому можливість шансів вона не виключає.
- Що ж, ?????. Дякую за консультацію, я обійду ще декілька магазинів і якщо варіант, котрий Ви мені продемонстрували буде максимально мене влаштовувати - я куплю у вас.
- Так як ви дізналися як мене звати, можливо, назвете Ваше ім'я?
У відповідь руда просто посміхнулася, адже це можливість продемонструвати йому що не потрібно було весь цей час морочити їй голову, тому вона просто посміхнулася і витримала паузу.
- Ітак, як же таку цікаву пані звати?
- Ой, мені вже час йти! До зустрічі!
Руда вибігла з магазину і помандрувала додому. Настав її час, час щоб витримати таку саму паузу перед можливістю назвати йому власне ім'я. Вона не збиралася купувати мишку, їй лише потрібно було дізнатися що його звати ?????. Тому що вона веде щоденник спогадів і нарешті зможе на першій сторінці записати його ім'я.
Дівчина посунула своє ліжко навпроти вікна заради можливості спостерігати за ним здалечку. Він шукав її очима на зупимнці, тому вона трішки продемонструвала що була біля вікна і пішла займатися власними справами. Ближче до дня, її покликав дід під вікном, котрий сказав що її жених забув пакет з зошитом та парасолькою. Руда взяла хлібину, два яблука і три цукерки щод віддячити дідові і забрала речі пазла до себе на зберігання.
- Дякую! Я передам їх йому до рук... Тримайте це в знак подяки за Вашу допомогу.
Виявилося що то блокнот з твердою обкладинкою. А можливо, то його щоденник? Питання було у тому, чи використати можливість дізнатися про нього більше, чи залишити все як є. Проте цікавість перевищила бажання чекати, на першій сторінці він написав за рост, вагу, знак зодіаку, та навіть... мобильний номер. Вона попереписувала це до себе. Тут навіть вказані його інтереси. Проте... це не персональний щоденник, а розклад роботи в основному. Витративши власний час на читання, руда дізналася що він також описував зацікавлену в ньому дівчину, котра початково здавалося набридала своєю присутністю. Руду це трішки розлютило, адже як вона може набридати? Вона лише хоче з ним познайомитися! Під вечір він йшов додому під її вікнами і зупинився щоб помахати рукою.
- Як Ваші справи?
- Та ось, мені передали що ви на зупинці забули власні речі. Я зараз вийду і передам їх вам.
- Ой, дякую... Я гадав що їх вже й слід простив.
Він знову запитав як її звати, отримавши у відповідь сумний погляд. Дівчина на цей раз не посміхнулася, а просто побігла додому.
- Тепер я ваш боржник здається? Скажете коли я зможу подякувати вам за допомогу.
Але відповідь не пролунала. ????? посміхнувся, трішки постояв і пішов собі додому, розуміючи що вона навряд чи взагалі вийде.
Частина 3.
0 notes
Text
Бракуючий пазл ч.1
П.с. будь-яке співпадіння випадкове. Ця розповідь вигадана від початку до кінця. Якщо вам пощастило мати таку саму вулицю як у розповіді - це не жарт?
Стародавнє місто, що нагадує чимось романтику Лондона. Шейп її балкону на другому поверсі - це половина шестикутника з виступом, на котрому м'якенькі подушки для сидіння темно-коричневого кольору, що застелені літнім покривалом кольором охри. На них декілька подушечок з золотим глітером, що грається під променями сонця. Під золотистою тюлю видніються жалюзі кольором молочного шоколаду. За вікном будинок із цегли з арочними вікнами у готичному стилі, котрий закритий частково парканом. Позаду паркана видно декілька зелених дерев. З іншої сторони - зупинка. Ці будинки розділені невеличкою дорогою з одностороннім рухом. Автобус відправляється лише в одну сторону... Шпалери це відтінки пелерин молочного та білого шоколаду старих часів.
Ця дівчина рано лягає спати щоб отримати можливість посидіти під променями сонця, що падає на вікна по один бік. Вона сідає на підвіконня, трішки відкриваючи жалюзі з боку її сидіння і слідкує за містом і людьми, котрі йдуть до зупинки.
В її руках завжди гарячий напій із солодкого какао з молоком. Здавалося, дівчина просто слідкує за романтикою, проте це не зовсім так. Адже дівчина - молодий хижак, що полює на свою здобич, в пошуках свого кохання. Вона шукає його, того, кого буде любити всім своїм серцем. Проте кожен день виглядає однаковим - одні й ті самі обличчя інших хижачок, котрим вдалося вполювати свою здобич і тепер вони молоді батьки, пенсіонерами та підлітками. Аж заздрість з'являється. Їй не потрібні інші хижачки. Їй потрібен свій чоловік.
Поки руда дивиться через вікно на вулицю, до її вікна підходить чорнява дівчина, що намагається побачити хто саме знаходиться за вікнами, примружуючи власні очі. Різкий хижий та ворожий погляд у сторону чорнявої і та трішки здригається, адже руда наче голодний звір в пошуках своєї любові. Чорнява дівчина просто йде геть з наляканим виразом обличчя. Адже чорнява це милий хижак зі сподіванням зустріти рудого хлопця, проте ніяк не дівчину.
Знову кожен день здається звичайним, поступово настає осінь. Дерева за парканом вже пожовтіли і листя прикрасило собою зупинку. Сіре небо з темними хмарами здається занадто похмурим, проте тішать кольори осені довкола. Проте цей ранок став для рудої особливим. Безлюдне місто, здавалося, безкінечна порожнеча і вітер, що чіпляє листя розповідає шумом про власні пригоди. Проте до зупинки йде хлопець. Він виглядає наче андрогін з чорнявим волоссям. Його риси обличчя чимось схожі на аніме персонажів, бо він не схожий на більшу частину чоловіків. Руда в захваті і не може відірвати від нього погляду. Вона трішки відкриває жалюзі щоб він зміг побачити її. Проте з боку цього чувака ніякої уваги. Руда відкриває вікно щоб він міг роздивитися її силуєт і так гучно, щоб він почув цей звук і його погляд хоч на одну секунду був поруч з нею. Проте йому не цікаво дивитися на шматок її обличчя, тому вона відкриває вікно щоб цей хлопець зміг її розгледіти. Через секунду його погляд зустрівся з її обличчям. Тому що руда виперлася на вікно таким чином, наче зараз стрибне. Їхні погляди завмерли одне на одному. Які думки у нього? Що він думає, дивлячись на руду?
Проте через хвилин 5 приїхав автобус і руда швидко відсахнулася назад до кімнати. Вона відчула що тепер у неї є шматок пазлу, котрого весь цей час бракувало - хлопець і його погляд. Під вікном посміхався майже беззубий дід, котрий гучно сказав "Ех, молодь!" проте також злякався погляду хижачки і пошкутильгав собі далі.
За виразом обличчя рудої було зрозуміло що їй трішки не по собі що за ними слідкував дідусь, котрий зупинився і спостерігав за ними. Проте розуміння цього знову зникло коли вона поринула у власні думки. Дівчина знала що шлях додому буде проходити через її сторону під вікном, тому вона час від часу поверталася щоб не пропустити можливість знову зустріти того самого хлопця.
На вулиці вже темніло, проте рудій пощастило і вона побачила здалеку знайомий пазл. Він йшов під вікнами додому. Підготувавши рукавичку, руда зробила вигляд що випадково її скинула у самий низ. Проте в цю секунду прийшлося інакше викрутитися, бо в той момент він не помітив, тому вона ойкнула. Хлопець зупинився, повернувся до неї...
- Моя рукавичка! Будь ласка, підхопіть її, я швидко спущуся за нею... Не помітила і вона випадково впала.
- Ну... окей.
Схоже, він не був здивований такому випадку. Дівчина взяла баночку з малиною щод подякувати рятівнику її рукавички.
- Дякую! Візьміть будь ласка баночку малини за Вашу допомогу. Сама її збирала, дуже смачна. При можливості, зможете повернути баночку? У мене їх досить мало.
- Дякую за пропозицію... Гадаю, я не проти скуштувати малини.
- Чи можу я взяти ваш номер телефону? Щоб ми змогли зв'язатися щодо банки...
- Я завтра принесу. Не турбуйтесь про це. Буду під вашим вікном, я його запам'ятав через випадок сьогодні зранку.
Руда відчула якесь щастя усередині себе, його посмішка була досить приємною. Проте неможливість дізнатися його ім'я та номер телефону їй не припала по душі. Потрібно знайти інший спосіб привернути до себе увагу.
Наступного ранку хлопець не з'явився ні на зупинці, ні перед вікнами рудої. Їй байдуже було щодо банки, вона бажала лише безкінечну можливість зустрічати його. Проте довелося чекати 3 дні, після чого він з'явився, махаючи рукою зі словами "Агов! Ви тут? Дівчино?". Руда швидко вибігла щоб знову з ним поговорити.
- Вам не холодно?
- А що?
- Ви ж без верхнього одягу, одна лише футболка....
- Ой!
Руда забула в цей момент натягнути одяг і ця ситуація зіграла їй на руку. Вона почала тремтіти і новий знайомий запропонував їй дійти додому частково під його пальто. В цей момент знову поруч йшов той самий старий дід, що сказав:
- Яка гарна пара, Василь та Клара.
Обоє почервоніли і пішли додому до рудої.
- Дякую, дякую вам велике... Чи можу я отримати ваш номер телефону щоб віддячити за це?
Хлопець просто посміхався, дивлячись рудій в обличчя.
- Сподіваюсь, з Вами все гаразд. Мене не було, бо почувався погано.
- Як Ваше здоров'я зараз? Можливо, вип'єте теплого чаю?
- Зі мною все добре, дякую за турботу.
- Так можу я взяти Ваш номер телефону? І як Вас звати?
Після паузи, хлопець лише посміхнувся і сказав:
- Мені час на роботу, до зустрічі!
Ну і дивак... подумала руда і пішла додому розлюченою. Адже вона не дізналася навіть імені. Він просто посміхається і переводить тему, хоч і каже "до зустрічі", чи має це якесь значення взагалі?...
Частина 2.
1 note
·
View note
Last Seen Blogs
