kucheryavadiva

[kucheryavadiva]

іноді їй здається, що різниця лише в кольорі волосся та імені. коли її маленький драко лише вчиться літати, вона не може не згадати, як цьому вчився реґулус, той хлопчачий сміх та неймовірний політ для такого маленького чаклуна. а потім він їде до гоґвортсу і нарциса видихає, коли отримує радісний лист, про те що його зарахували на слизерин. маленький малфой вчиться на відмінно та вже на другому курсі стає ловцем команди квідічу. вона щиро пишається своїм сином та його досягненнями та все ж не може не повернутись в спогади про до біса схожого хлопця з темним волоссям та палкими очима. вона ненавидить їхню схожість та до осточортілого боїться, що їхні долі будуть схожі.

реґулус завжди був їй ближче та рідніше за будь-якого іншого родича, нарциса не зможе викинути з голови спогади, як заспокоювала його під час сімейних з'їздів після глузувань її сестри чи покарань його матері. вона пам'ятає лист котрий прийшов їй після втечі сіріуса, вона пам'ятає як довго реґулус плакав коли приїхав до їхнього маєтку на декілька днів після того, як це трапилось. нарциса пам'ятає вечір коли реґулус отримав мітку, вона пам'ятає як намагалася втішити його, приглушити біль та розповідала яка це честь. тепер, вона робить це зі своїм сином. нарциса ненавидить себе за це, та наразі вона в ще більшій пастці, тепер вона остаточно не може втікти, маючи розплачуватись за помилки чоловіка, вона не може покинути свого сина. та вона клянеться собі, що доля драко не буде подібна до реґулусової, хоча іноді їй здається що вони відрізняються лиш кольором волосся та ім'ям.

#гаррі поттер #укррайт #мародери

[kucheryavadiva]

Drawing is the only thing that helps distract from the news. Every time it seems that it can't get any worse, something new happens. russia is a terrorist state.

Well, at least I have a nice illustration for you...

Я все ще хочу влаштувати голодні ігри на росії і зробити з цього сімейне шоу...

[kucheryavadiva]

#russiaIsATerroristState - remember it, when you want to buy russian games or deal with russian artists, etc because everything you pay them, in the form of taxes will go to this:

it's my city Dnipro today, these building - it's home of friends of our family, it's home of my brother's godfather, it's a home of a lot of people - ruined by rocket at 15:39 14.01.2023

some of my messages to people from there at the moment still have not been read - just hope they're alive and just don't care about my questions at moment;

i saw a video where people's voices can be heard from under the rubble, I won't post it here, but it hurts terribly;

at this moment 5 people have died, 21 people have been injured, 3 of them are children, 20 people have been rescued, 3 of them are children and sure, it's not all - rescue operation is ongoing, new messages will appear every hour about those who were taken out of the rubble, who are alive, who are not and how many people have already died in the hospital. it's always like that.

[kucheryavadiva]

новий рік, неймовірне свято, що зближує родини та дає змогу людям дати собі нездійсненні обіцянки. та реґулус ненавидів це свято, а особливо тепер, коли він тремтить, поки дощ стікає його спиною, а льодяний вітер пронизує мокре тіло до кісток, перетнувши наскрізь тонку сорочку. чотири його ребра зламані, як і палець на правій руці, якою він досі стискає паличку, купа синців та саден змушують все тіло боліти. в такому стані блек проїхав близько тридцяти кілометрів маґлівськими автобусами до адреси, яку йому дав джеймс під час однієї з їх зустрічей. реґулус ніколи не думав, що скористається нею, та він не зміг стати тим ким хотіли бачити його батьки, не зміг взяти мітку. за що поплатився в тому жахливому домі, тепер він тікає у ніч, коли починається новий рік і він сподівається що почнеться нове життя.

хлопець, ідучи стежкою, бачить перед собою затишний будинок, світло не горить в жодному вікні й це було зрозумілим. близько п'ятої ранку, всі спали. тремтячою рукою він стукає у двері, навколо дому пахне корицею та відчуттям затишку, це так незвично та навіть в такому стані це створює всередині реґулуса незрозуміле тепло. він бачить як світло загоряться в вітальні, намагаючись не втратити свідомість, доки картинка перед очима трохи розпливається. двері відчиняються і звідти визирає стурбоване обличчя повної жіночки з засмаглою шкірою та до нескінченого добрими очима, за нею стоїть він... реґулус не встигає його роздивитись, як світ тікає від нього, а ноги більше не тримають. він не встигає впасти, як джеймс підхоплює його, притискаючи до себе. "чорт, реджі, ти весь гориш." – видихає йому на вухо джеймс, теплі руки заносять його в будинок і з неймовірною обережністю та ніжністю кладуть на диван. юфімія перевіряє його стан, він відчуває її магію, хоч і не має сил відкрити очі. ніби крізь воду до нього доноситься розмова:

– джеймсе, в нього зламано п'ять кісток та гарячка, він буде в нормі, обіцяю, але мені потрібно, щоб ти приніс води, знеболююче зілля та ковдру.

– так, мамо, я просто... – голос Джеймса ламається і це змушує реґулуса хотіти обійняти його, він дуже хоче сказати йому щось, поцілувати або пригорнути та відчути його тепло та він надто слабкий, щоб зробити хоч щось з цього.

– я знаю сонце, з ним все буде добре. ох, і не буди хлопців, ми повідомимо їм зранку.

– дякую. – він чує як кроки джеймса віддаляються, він не хоче, щоб той виходив, він хоче, щоб цей придурок поттер, був поруч. та все ж він падає у небуття, втрачаючи свідомість.

×××

реґулус, прокидається, свідомість приходить до нього раптово і він не зовсім розуміє як. та знаходить що за ніч його нарили ковдрою, а тіло ломить вже не так сильно, а ще на його лівій руці був приємний тягар, у вигляді голови джеймса, що заснув біля дивану. хлопець сідає, та обережно гладить щоку, від цих рухів молодий поттер прокидається. він обережно підводиться та заспаними очима дивиться на реґулуса з такою турботою та ніжністю, що Блек не витримує й тягнеться в обійми. він стискає джейсма до неприємного болю в ребрах, та зараз це не те на що він звертає увагу. з його очей стікають сльози, поки його руки хапаються за футболку іншого.

– я більше не відпущу тебе, – шепоче та схлипує джеймс йому на вухо, – ти більше ніколи туди не повернешся.

– так... 

– вони ніколи більше не посміють тебе чіпати, я не допущу цього, я сховаю тебе тут від усього світу, тільки пообіцяй більше не йти від мене. – джеймс відсторонюється дивлячись на нього очима повними сліз, реґ не можу брехати цьому обличчю і йому і не потрібно.

– обіцяю, – видихає він біля його вуст. він нікуди більше не піде, залишиться тут під теплим поглядом юфімії та порадами й турботою флімонта. буде спостерігати за своїм братом, бачити наскільки йому тут добре, на відміну від площі гримо. схопить люпина для дуже важливої розмови, під час якої погрожуватиме йому, що якщо той хоча б трохи образить сіріуса, матиме справу з ним. на що ремус посміхнеться йому і скаже, що вб'є його якщо, реґулус зробить джеймсу боляче. обидва погоджуються з умовами які висовує інший, та реґ і надалі трохи побоюється проникливого погляду люпина та його розлогих шрамів. та після одного вечора коли вони разом грали в вибухові карти, менший блек розуміє на скільки цей хлопець безмежно добрий і перестає хвилюватися через брата.

він цілуватиме джеймса при кожній можливості, спати з ним в одному ліжку, прокидаючись від нічних жахів з застиглим на вустах криком, та швидко засинатиме знову, під тихий шепіт та в обіймах поттера. одного ранку після того, як інший залишить на його шиї помітний укус, флімонт посадить їх на дуже не зручну розмову, про важливість безпеки та поваги в сексі, під час якої обидва червонітимуть як раки.

реґулус кожен день вчитиметься показувати свої емоції, просити про допомогу та не боятись помилок. зрозуміє, що любить готувати та допомагатиме юфімії при кожній нагоді. гратиме у квідіч на засніженому подвір'ї, кидатематься сніжками та ліпитиме величезного сніговика.

він любить дім поттерів, це місце стало його домом, справжнім домом, в який хочеться повертатися кожного разу.  

[kucheryavadiva]

багато хто каже що любов з'являється з першої зустрічі з людиною, та джеймс вважає що це не правда. він не одразу закохався в реґулуса, спочатку він був для нього лише бридким братом його кращого друга, та з часом, після десятків зустрічей, джеймс зрозумів що кохає. ці худі, кістляві руки, що вправно користуються паличкою, чорні кучері, що, на відміну від його, ідеально вкладені, чиста посмішка, яку важко побачити, все це закохувало і змушувало серце джеймса кричати, про те наскільки сильно воно любить. кожна їхня зустріч в кімнаті на вимогу викарбовувалась в пам'яті, кожний поцілунок відчувався на губах. це було справжнє кохання, те чого так бажав поттер. він довго та терпляче заробляв довіру, такого холодного слизеренця. довго доводив йому що той заслуговує любові, вбиваючи все те, що заклала в нього вальбурга. терпляче обіймав та допомагав пережити кожен поганий день.

та навіть найпалкіший рятівник, не може врятувати всіх.

очі реґулуса сповнені сльозами, а руку пронизує чорнило вимальовуючи тавро, у вигляді черепа зі змією. серце Джеймса поттера розривається на тисячу частин, він не може повірити, він знає, що це не правда. реґулус не такий. він міг цього зробити. та чорна мітка каже про інше. з вуст регулуса злітають слова, а з очей таки бризкають сльози, грифіндорець не чує, що саме було сказано, через голосний дзвін у вухах. йому занадто боляче дивитися в ці блакитні очі, тому не думаючи він вибігає з кімнати на вимогу. джеймс біжить не зовсім розуміючи куди ведуть його ноги, та ось його зустрічає вже не перший сніг, було неймовірно холодно і він стояв в одній сорочці, та зараз це було саме те що йому потрібно. перший день зими радував засніженою шотландією, а білі пластівці палали на розпатлане волосся, зволожуючий його та змушуючи поттера замерзати сильніше.

все скінчено. регулуса блека більше має бути в його житті, він не може водитись зі смертежером. не може врятувати його.

вони були цілим світом один для одного, та ніколи не зможуть забути відчуття на вустах, що вони дарували один одному. та реґ зрадив їх обох, тим самим зрадивши магічний світ. тепер в них є лише один шлях, викреслити ім'я другого зі свого життя. так і починається перший день зими.

#укррайт #український тамблер #укртумбочка #jegulus

[kucheryavadiva]

сіріус це той самий чувак, котрий обожнює піцу з ананасами і окрім неї не їсть майже ніяку. а ремус постійно фукається, типу як ти можеш це їсти, і сам жре оливки банками, під сіріусовим поглядом сповненим огиди

[kucheryavadiva]

❗легке ncfw❗

муні дражниться, проводячи гарячими пальцями, його доторки такі легкі та цнотливі, що стає аж нестерпно. хоча сіріус чудово знає, що це справедливо, бо він дражнив ремуса весь день, шепотів різні бруднощі цілий день, не зважаючи на уроки чи присутність будь кого. тепер муні мстився йому, не даючи сіріусу того, що він так палко хотів.

– ремусе, будь ласка, досить... – Блек не встиг закінчити речення, як хлопець, що нависав зверху, прибрав руки, – дражнитися...

пальці знову почали блукати розжареним тілом, муні не зупиняв своєї гри лише прошепотів, нахилившись до самісінького вуха:

– ти дражнився цілий день, а тепер не можеш витримати і п'яти хвилин у відповідь?

сіріус лише простогнав у відповідь, ремус охоплює талію, теплою рукою, повністю та залишає укус на шиї. завтра гультяй буде ходити в гольфі з високим горлом, а зранку буде роздивлятися кожен слід у дзеркалі.

#remus x sirius #wolfstar #український тамблер #укрфанфікшн #укррайт

[kucheryavadiva]

1976 рік

Римус знаходить в портфелі маленький квадратний папірчик на якому відбиток червоних губ, знову Сіріус підкинув. Його щоки заливаються червоним він кладе його в кишеню. Він відчуває тепло його губ в кишені, попри холодний папірець і морозну зиму.

Як тільки Муні заходить в гуртожиток, відкриває коробочку де зберігалися всі записки зроблені Сіріусом для нього, від таких ще поцілунків до "люблю тебе", "світло дуже гарно грає в твоїх очах", "ти моє сонце" і купи інших.

Сіріус відкриває книгу з трансфігурації і на сторінці знаходить папірець наякому трохи необережним почерком Римуса написано: "стрілки сьогодні намальовані ахуєнно", щоки Блека заливаються червоним, він тихо посміхається і перекладає записку на іншу сторінку, що все ж таки повернутись до конспекту, хоча після такого це було фізично важко. Він також зберігає ці записки. Він любить кожну з них, слідкує щоб вони не губились та перечитує коли йому особливо сумно. Ці записки частинки Муні, які він сумлінно зберігає.

1980 рік

Сіріус прибирався в їх квартирі, поки Римус був на ще одному завдання, перебираючи старі речі він знаходить дерев'яну коробочку, відкриваючи її, бачить записки, клаптики паперу з його цілунками, які він робив протягом трьох років, доки вони ще вчились в школі. Він перечитує ледь не кожну, а тепло розливається по його легенях, а спогади заповнюють розум. Він кладе коробку на видне місце, поруч ставлячи свою з записками від Муні.

1987 рік

Римус вже давно не живе в тій квартирі, де вони жили разом з ним. Йому занадто боляче, занадто багато спогадів про того хто їх зрадив. Зараз копирсаючись в старому мотлосі він знаходить коробку. Відкриваючи, він бачить записки... "хочу тебе торкнутись", "кохання мого життя, скажи що в сьомому<3", "сьогодні треба вигнати з кімнати джеймса та пітера)" та купа інших, сльози збираються на очах, а в серці відкривається стара рана, тепер вона знову кровоточить. Люпин дуже хотів, але просто не може дозволити собі викинути вміст цієї коробки, тому ховає її на дальню полицю.

1995 рік

Сірус ненавидить це будинок. Він нагадує йому весь жах, що робила його мати, кожне покарання яке вона змусила його пережити. Єдине що рятувало його була присутність Муні, але він розумів, що той не може бути тут постійно через завдання оренду. Вчора він випадково сказав про це і зараз вони обидва сидять в кімнати його жахливого дитинства і Римус протягує йому коробку. Як тільки Сіріус відкриває її, він відчуває як по щокам стікають сльози.

– Ти зберіг їх!?

– Не зміг їх викинути.

Перебування тут стало набагато кращим, тому що тепер Гультяй міг перечитувати каракулі на маленьких клаптиках паперу, які вони підкидували один одному.

1996 рік

Римус стоїть біля могили,він чудово знає, що тут належить тіло, але це формальність і він дуже вдячний, що в нього є місце куди він може прийти до _нього_. Муні сідає на холодну землю і ставить коробку, повну таких рідних та коханих папірців, поруч з каменем на якому назавжди вирізання ім'я: "Сірус Оріон Блек |||". Ім'я, яке він не забуде до кінця своїх днів.

#remus x sirius #wolfstar #укррайт #укртумбочка #український тамблер

[kucheryavadiva]

коли сіріус зізнається римусу в коханні, той декілька секунд в ступорі, а потім просто каже ні і йде, тому що не вірить, що сіріус міг обрати його замість джеймса, так як ніхто ніколи не обирав римуса

#remus x sirius #укртумбочка #укррайт

[kucheryavadiva]

Порівняльна характеристика ТВІТТЕР/ТАМБЛЕР для «втікачів» з твіттеру. Пояснення і поради з користування тамблером

Якщо ви прийшли сюди з твіттеру, то могли бачити там деякі “обурення” від тамблерівців, що мігранти з твіттеру користуються тамблером якось “не так”. 

А як тоді користуватися тамблером “так”? Я спробую пояснити ц�� у порівнянні за 5 критеріями.

Для чого і для кого ці соцмережі корисні

Хештеги і пошук

Особливості контенту

Функціонал/оформлення

Як вас бачать

!!ПОПЕРЕДЖЕННЯ!!: Якщо ви користуватиметеся тамблером “не по-тамблерівськи” це не значить, що вам тут буде погано. Головне знайти свою аудиторію. Пробуйте своє. У обох цих соцмереж є як свої недоліки, так свої і переваги. Ваше віртуальне життя може стати приємнішим, якщо ви навчитеся цими перевагами користуватися.

Отже,

1. Для чого і для кого ці соцмережі корисні:

2. Хештеги і пошук:

3. Особливості контенту:

4. Функціонал/оформлення:

5. Як вас бачать:

Що я можу порадити усім новачкам? Розслабтеся і отримуйте задоволення. Це не робота(хоча, звісно, кому як). Насправді, правил нема, є лише етика і доречність. Не змушуйте себе робити те, що не хочете, шукайте те, що вам приємно.  

Якщо вам здалося, що на тамблері нудно, то зважте, що ще тиждень тому тут по-суті нікого не було. Цей свій блог я веду третій рік, і, коли я на початку шукала тут українців(що ведуть україномовні блоги), то їх було обмаль! І я дуже рада, що їх значно побільшало за кілька днів. У кожної соцмережі є своя етика поведінки, що або спрощує інтеграцію у спільноту, або навпаки. Досі(в період 2020-2022рр), за моїми спостереженнями, тамблер був доволі пасивною, споглядальною соцмережею. Сюди зайти - як розгорнути книгу чи журнал. Можна, звісно, написати листа редакції у відповідь, але нащо? Якщо допис сподобався - його лайкають і ребложать. Можуть написати комплімент. Але дискусій, гарячих обговорень, срачів я тут не застала.  Це, звісно, не значить, що невдовзі тут нічого не зміниться…

***

***  Покищо це все, що я хотіла сказати, але, можливо, буду доповнювати. Сподіваюся, вам було цікаво чи корисно. Бажаю натхненя для творчості і фідбеку у відповідь! гадка на згадку/// інші поради з користування тамблером ви можете знайти за тегом #поради з користування тамблеро��

[kucheryavadiva]

Дорогі 🌟украрт🌟 порада щодо фідбеку:⚡️тамблер⚡️-не🕊️твіттер🕊️ в твіттері пост розлітався завдяки 💗вподобайкам💗 та 🫂коментарям🫂 ,АЛЕ в 🌞тамблері🌞 інша система алгоритмів. Подобається - зробіть 💕реблог💕 щоб це побачило більше людей ✨✨✨ Ваші добрі слова та вподобайки митцям теж важливі

[kucheryavadiva]

based on that tiktok sound

Christopher: hey, smile! 📷

Remus: 😐😐

Sirius: smile 😊😊 📷

Remus: 😁😁

[kucheryavadiva]

Римус підозрював Сіріуса, та він ненавидів себе за це. Йому було невимовно боляче коли Гультяй обіймав його, коли цілував. Люпину здавалося, що це фальш і в нього немає справжніх почуттів і емоцій. Він бачив, що Сіріус також його підозрює, дивно зиркає на нього на зборах і задає дивні питання, проте він досі піклувався про нього, і навіть з такою напругою це було дуже приємно та необхідно. Сьогодні була ніч Геллоувіну, зазвичай вони всі збиралися в Поттерів, мали гучну костюмовану вечірку, жарти, сміх та гарбуз з обличчям слинявуса, який вони традиційно розбивали. Проте у долі були інші плани на цьогорічне свято, хоча вона як завжди готувала щось грандіозне.

Такі думки разом з нікотином заповнювали голову Люпина, що стояв на балконі їхньої невеличкої квартири та викурював бог знає яку цигарку за цей день. На вулиці смеркало, і маґли з якими вони жили в одному районі поспішали, як найскоріш потрапити додому, вони також відчували цю напругу, знали, що щось відбувається, хоча і не уявляли яка війна йде поруч з ними. Та все ж багато хто прикрашав свої будинки, а в їхній квартирі було лише павутиння біля стелі. Люпін тушить майже згорівшу цигарку об попільничку, що тут стояла, пару хвилин просто дивився на захід сонця і, не витримуючи, дістає ще одну. Коліна віддавали неприємним болем, тож він сів на холодну підлогу балкону. Піднявши коліна та поклавши на них підборіддя, він почав засинати, поки цигарка в його руках згорала.

Його розбудив звук відкривання дверей, він рвучко встав та за звичкою вихопив паличку з кишені. Двері відкрилися і в квартиру зайшов Сіріус, він ледве стояв, і тільки Римус це помітив, він кинувся до нього. Блек, буквально, впав йому в руки, він хапався за плечі хлопця і, здається, плакав йому в плече. Акуратним помахом палички Люпін зачинив двері та обережно відтягнув Сіріуса від свого светра, він бачить заплакане обличчя з шаленим, повним відчаю поглядом.

– Сіріусе, що сталося? – питає він, обережно підводячи його та всажуючи на диван. Чорнявий тримався за нього і, не відпускаючи, ніби хапався за рятівне коло.

– Джеймс, Лілі... вони... – Гультяй підіймає на нього очі і вони знову наповнюються сльозами, і тут Муні розуміє все без слів. Він притискає Сіріуса до себе як найщільніше, і кладе голову йому на плече, Римус відчуває як гарячі сльози стікають по його щокам і як светр мокріє від сліз Блека. В такому траурі вони знаходяться хвилин десять після чого Гультяй відсовуєттся першим

– Це я винний, я сказав їм щоб зберігачем таємниці був Червохвіст – Сіріус ледь не задихався словами, – і він, зрадив їх. – на останніх словах його голос ламається, він дивиться на Римуса повними відчаю очима. Люпін відкриває рота, щоб сказати щось, хоча він сам не знає що, та Блек перебиває його:

– Вибач, що сумнівався в тобі, я просто...

– Я знаю, – видихає він, беручи обличчя Сіріуса в свої руки, змушує дивитися на себе, – і ти мені вибач.

Сльози знову витікають з очей, вони просто плачуть поруч один з одним. Вони втратили найкращого друга у якого вийшло врятувати їх обох, врятувати від жорстокого світу, сім'ї та від самих себе, проте Джеймс не зміг врятувати себе та свою сім'ю.

– Що сталося з Гаррі? – тихо запитує Римус, очікуючи на найгірше.

– Його забрав Дамблдор, з ним він точно в безпеці, – хрипло каже Сіріус, – а Волдеморт помер, принаймні так здається, та я думаю, що він повернеться.

Цей вечір став повним горем для них обох, та для багатьох це був вечір перемоги над злом, що вбивало Британію, а з нею і весь світ роками. Чарівники та чарівниці святкували, поки двоє хлопців не могли зрозуміти як їм продовжити далі своє існування. Завтра їм доведеться прокинутись та спостерігати як люди проживають своє життя, як маґли снують вуличками та поспішають на роботу. Чарівники святкують перемогу, народжують дітей, одружуються та живуть щасливе життя. Поки вони, вдвох втратили найкращого друга, що заповнив їх безнадійне життя щастям, що обом подарував їм надію на краще життя. Вони втратили чудову подругу, що вселяла впевненість в собі. Тих що заповнювали будь яке приміщення сонцем, та навіть в такий час могли дарувати радість. Вони продовжать своє життя, переживуть втрату та йтимуть далі, наскільки б складним це не здавалось вони зроблять це разом.

#remus x sirius #wolfstar #helloween