wayyouare - Tumblr blog

wayyouare · 6 years

Photo

Цієї суботи я проникла за темну оксамитову завісу (нічого сакраментального - така там справді висить на вході) до #освітнякімната в #ПінчукАртЦентр на заняття для діток 3-4 років. Можливо, я зробила помилку щодо своєї доні, зоставшись в дитячій аудиторії, бо бути батькам там наполегливо заборонено, але ж дуже кортіло дізнатися, що це за заняття під назвою «Калякі-малякі». 😉Модератору Олександрі попри дієвий набір підходів до різних характерів дітлахів - вона навіть запропонувала Улі назвати себе вигаданим ім'ям (моя доня справді любить називати себе іменами принцес) - не вдалось залучити до спільного заняття 😓 Але вже дорогою додому моя принцеса на горошині натхненно рзповідала, як наступного разу знов сюди прийде, що зробить і скаже. Отже, схоже, я вчасно відпустила ситуацію і прийняла стан та рішення Улі таким як є. Та облишу проблеми нашоі соціалізації. . Рівноправність та цінність думок кожного учасника - є атмосферою заняття. Приймаються різні відповіді та різні враження. "А тепер всі малюємо метелика" чи "подивіться як красиво у маші" - це методи занять іншої планети. Навіть сидіти на місцях необов'язково. . Кілька дівчаток-учениць делікатно запрошували Улю до заняття, а юний джентльмен ввічливо просив подивитись лупу в її руках. (Такі чемні діти виявляється бувають!). Вони не те щоб завчені так робити, а схоже, поважають простір почуттів та рішень іншого. . Багато хто завсідник освітньої кімнати, але заняття починається завжди зі знайомства та пари ігор. . За тим дітлахи спустились на поверх нижче і пройшлись експозицією. Організований гурт 3-4річок викликав неабияке захоплення відвідувачів. 😮 Фраза "Навіть те що валяється на підлозі - не треба чіпати, адже це теж частина виставки" - дуже точно описує представлені роботи. А одного з юних відвідувачів зацікавив електрощиток.😅 Після перегляду Робіт Анни Звягінцевої, дітям було запропоновано самостійно створити малюнок-колаж у вільній техніці. Повернулись батьки, яким свої чада презентували свої творіння. Хлопець, який спершу соромився більше за Уляну детально розповів мені про свій малюнок, літак, машину та камінці на ньому. А Уля задоволено несла додому на пальці наліпку зі своїм ім'ям 😆 #заняттяздітьми (PinchukArtCentre)

#освітнякімната #заняттяздітьми #пінчукартцентр

0 notes

wayyouare · 6 years

Photo

Сьогодні знову про принцес.👑 Але не таких відомих та популярних. Про тих, які живуть в середині кожної дівчинки, дівчини, жінки. . «Как я стала настоящей принцессой». . Замість я - вписується будь-яке ім’я. Цю книгу написала Ольга Валяєва (@olgavalyaeva ) для читання дівчатам. Можливо, ви чули про Ольгу. Я не буду розписувати чи коментувати вчення, яке вона несе. Скажу лише кілька слів та імен: Вéди, Торсунов, Нарушевич. Чули? Ні? . Тоді розкажу про саму книгу. В добу мужніх та сильних принцес, гасло яких «все сама» є місце маленькій таємниці, яку в цій книзі мама переповідає перед сном доні. Стиль розповіді ніжний та делікатний, і якщо не призваний стати першим підручником з принцесовості, то принаймні буде вхідним квитком до уроків хороших манер дівчинки. Ілюстрації дуже красиві й приємні. Можна переглядати й без тексту. . Купити цю книгу нелегко. Лише на сайті в Ольги, а доставка в Україну забирає чимало грошей. Але не поділитись з нею, я не могла 👑 . . PS: побачила, що в Олі вийшла нова дитяча книга #девочкаидракон про важкий характер. Якщо хтось бажає придбати - залюбки скооперуюся для спільного замовлення! . . #ольгаваляева #какясталапринцессой #книгидевочкам #длядевочек #мамыдети #дівчатка #длядівчат #длядівчаток #мамам #читатидітям #валяева #принцесса #какясталанастоящейпринцессой (Kyiv, Ukraine)

#какясталапринцессой #длядівчаток #дівчатка #ольгаваляева #девочкаидракон #длядівчат #читатидітям #длядевочек #мамам #принцесса #какясталанастоящейпринцессой #валяева #мамыдети #книгидевочкам

0 notes

wayyouare · 6 years

Photo

Цієї суботи я проникла за темну оксамитову завісу (нічого сакраментального - така там справді висить на вході) до #освітнякімната в #ПінчукАртЦентр на заняття для діток 3-4 років. Можливо, я зробила помилку щодо своєї доні, зоставшись в дитячій аудиторії, бо бути батькам там наполегливо заборонено, але ж дуже кортіло дізнатися, що це за заняття під назвою «Калякі-малякі». 😉Модератору Олександрі попри дієвий набір підходів до різних характерів дітлахів - вона навіть запропонувала Улі назвати себе вигаданим ім'ям (моя доня справді любить називати себе іменами принцес) - не вдалось залучити до спільного заняття 😓 Але вже дорогою додому моя принцеса на горошині натхненно рзповідала, як наступного разу знов сюди прийде, що зробить і скаже. Отже, схоже, я вчасно відпустила ситуацію і прийняла стан та рішення Улі таким як є. Та облишу проблеми нашоі соціалізації. . Рівноправність та цінність думок кожного учасника - є атмосферою заняття. Приймаються різні відповіді та різні враження. "А тепер всі малюємо метелика" чи "подивіться як красиво у маші" - це методи занять іншої планети. Навіть сидіти на місцях необов'язково. . Кілька дівчаток-учениць делікатно запрошували Улю до заняття, а юний джентльмен ввічливо просив подивитись лупу в її руках. (Такі чемні діти виявляється бувають!). Вони не те щоб завчені так робити, а схоже, поважають простір почуттів та рішень іншого. . Багато хто завсідник освітньої кімнати, але заняття починається завжди зі знайомства та пари ігор. . За тим дітлахи спустились на поверх нижче і пройшлись експозицією. Організований гурт 3-4річок викликав неабияке захоплення відвідувачів. 😮 Фраза "Навіть те що валяється на підлозі - не треба чіпати, адже це теж частина виставки" - дуже точно описує представлені роботи. А одного з юних відвідувачів зацікавив електрощиток.😅 Після перегляду Робіт Анни Звягінцевої, дітям було запропоновано самостійно створити малюнок-колаж у вільній техніці. Повернулись батьки, яким свої чада презентували свої творіння. Хлопець, який спершу соромився більше за Уляну детально розповів мені про свій малюнок, літак, машину та камінці на ньому. А Уля задоволено несла додому на пальці напис зісвоїм ім'ям 😆 #заняттяздітьми

#заняттяздітьми #пінчукартцентр #освітнякімната

0 notes

wayyouare · 6 years

Photo

На «ти» з Матісом. Чи, скажімо, на «ти» з Мондріаном? А вам би хотілось, щоб Ваша дитина була на «ти» з Гогеном? 🎨 В неділю я побачила як діти переходять на «ти» з Сальвадором Далі. Культурний проект в особі Оксани Садовенко проводять креативні художні майстерні із зануренням в світи художників. . Частину заняття всі разом попереглядають та оговорюють роботи певного майстра. Решту - самі інтерпретують одну з його робіт за смаком. Наприклад, Діма любить туканів і тому вони з'явились у на гілці в картині "Постійність пам’яті". А Софія запам'ятала, що у Матіса в одній з картин була зелена смуга і розмістила її на картині "Сон". . Хоч курс триває цілий навчальний рік, можна вибірково відвідати ряд художників, проте це не та ефективно як знайомство з усією широтою стилей. . Поточний курс розраховано на діток від 8 до 10 років і триватиме він до травня. Попереду чекають зустрічі з Ротко, Поллоком, Уорголом та навіть Баскіа. Курс "З Матісом на ти" стане в нагоді діткам: 🖌які цікавляться мистецтвом 🖌люблять малювати 🖌вчяться живопису 🖌батьки яких бажають розвинути творче бачення, мислення, інтерес до візуального мистецтва 🖌батьки яких планують гармонійне залучення до історії мистецтв. . Між іншим, заняття Оксани стали одним з джерел натхнення при створенні наших книжечок #dotorkart. . #заняттдлядітей #дітям #малювання #рисование #культурнийпроект #натизматіссом #юніхудожники #рисунок #дали #натизматісом #��атисс #игра #рисование

#малювання #культурнийпроект #натизматіссом #натизматісом #матисс #заняттдлядітей #рисование #игра #dotorkart #дітям #рисунок #дали #юніхудожники

0 notes

wayyouare · 6 years

Photo

Вчорашній недільний ранок пів сотні молодих батьків з малюками провели в кафе у драйвовій ірландській атмосфері. А саме - на концерті ірландської музики від фолк-гурту Рун. Якщо ви раптом спершу подумали: попиваючи ірландське пиво - то в декреті ви точно давно нікуди не виходили, отже #раджу обов'язково відвідати майбутні концерні події організації #babymozart.

Такий музичний #babyfriendly захід це ініціатива двох юних мам (ну, хто як не мами знають потреби інших мам ;) присвячений батькам, для яких декрет - не привід сидіти вдома й сумувати. І вже в шосте успішно все організовують.

Якось у фейсбуці я побачила запрошення на класичну музику для малюків, ще й назва така – Бейбі Моцарт. Ну ні, думаю: одразу згадалась консерваторія в якій сидиш, боїшся видати зайвий звук і не знаєш коли в паузі можна плескати, а коли це моветон. А от ірландська музика мене зацікавила. Але чи висидять мої маленькі ельфи?

Ми ледь не запізнилися до #діммк, де цього разу проходив захід, і коли ввійшли подумали, що це великий дитячий садок з мікс групою від 0 до 50+. Красива сцена, фан зона з кубиками, книжечками та пірамідками, і звичайні кафешні місця. #childfrienly атрибути: куточок з водою та печивом (так, так - частування), сповивальний столик.

Ведуча Олександра - вона ж засновниця проекту - проводила програму з донечкою на руках. На 11 інструментах: скрипка, гітара, рояль та різні духові, в тому числі ірландські, грали три красивих, ой тобто талановитих музиканти (але татусям все одно раджу туди ходити разом з мамами!).Формат музичної туси нескладно витримати і тим, хто ще не ходить і тим хто вже відвідує дитячий садок. Мій скептицизм з приводу того, що дітям таке дійство нудне, не виправдався: за 1 годину 10 хвилин майже ніхто не плакав і не каверзував. Їли, грались, вовтузились, танцювали, спали, фотографувались, хтось навіть весь концерт проспав (ні, то був не тато, а малюк).

І тепер я планую як би знову потрапити на один з наступних таких #parentfriendly музичних вечорів, точніше, ранків. Навіть спробую ризикнути піти на класичну музику. А ви?

Найближчі заходи відбудуться 8 та 11 березня.

Деталі у фейсбуці: Baby Mozart, локації змінюються.

#babymozart irlandmusic parentFriendly familyconcert

0 notes

wayyouare · 7 years

Text

Інтернетом блукає текст про одного свідомого чоловіка, який бере рівноправну учать в житті родини. називається “Я не допомагаю своїй дружині” (Текст викладу нижче).

І мені теж цей текст запав. Особливо фраза “ Я не помогаю своей жене убираться в доме, потому что я тоже в этом доме живу...”. Сподобалась і викликала щось тривожне одночасно.

Згодом зрозуміла що. Наскільки мій чоловік почувається себе у нас вдома? Чи не моя це територія, на якій встановила свої правила і вимагаю їх дотримання? Чим більше проводжу час вдома, тим більше дім набуває моїх приписів. Звісно, в такому просторі чоловік не може себе відчувати вдома. Тож. Сам текст:

"Ко мне на чашку чая пришел приятель, мы сели на кухне и беседовали о жизни. Во время разговора я встал и сказал: «Сейчас, я помою посуду и вернусь». Мой приятель посмотрел на меня так, словно я сообщил, что отлучаюсь для строительства космической ракеты. В полном смятении и с восхищением в голосе он произнес: «Я рад, что ты помогаешь своей жене. Я своей не помогаю, потому что я ей пару раз помог, а она меня даже не хвалит. На прошлой неделе я помыл пол, и ни единого слова благодарности». Я вернулся на свое место, сел рядом с ним и объяснил, что я не «помогаю» своей жене. Моей жене помощник не нужен, ей нужен партнер. Я ее партнер по дому, и у нас разные функции в этом партнерстве, но исполнение домашних дел – это не «помощь». Я не помогаю своей жене убираться в доме, потому что я тоже в этом доме живу, и мне тоже нужно в нем убираться. Я не помогаю своей жене готовить, потому что я хочу есть, и мне тоже нужно готовить. Я не помогаю своей жене мыть посуду после ужина, потому что я тоже пользовался этой посудой. Я не помогаю своей жене с ее детьми, потому что это и мои дети, а моя обязанность – быть им отцом. Я не помогаю жене стирать, развешивать и складывать одежду, потому что это и моя одежда, и одежда моих детей. Я не помощник в этом доме, я часть этого дома. А что ка��ается похвалы, я спросил своего собеседника, когда в последний раз после того, как его жена сделала уборку в доме, постирала одежду, сменила постельное белье, искупала детей, приготовила еду, что-нибудь сорганизовала, он поблагодарил ее? Но поблагодарил не походя, а с чувством: «Ух ты, дорогая! Ты восхитительна!» Тебе это не кажется абсурдным? Разве не странно, когда ты, раз в жизни помыв пол, ожидаешь какого-то особого трофея за свои заслуги? Почему? Ты не задумывался об этом, дружище? Возможно, ты слишком увлекся этой «культурой мачо», считающей, что все домашние дела – это ее работа. Возможно, тебя когда-то научили, что все это делается само собой, что тебе даже напрягаться не надо? Ну, тогда хвали ее так же, как ты хотел, чтобы хвалили тебя, такими же словами и с таким же чувством. Помогай ей, будь настоящим компаньоном, а не гостем, который в этот дом приходит есть, спать, принимать душ и удовлетворять свои потребности. Будь как дома! У себя дома. Настоящие перемены в обществе начинаются с нашим домов. Учите своих детей настоящему товариществу в семье!" Тед Эдвардс

0 notes

wayyouare · 7 years

Photo

Нам сьогодні 7. Суто формальна дата, адже якщо рахувати, то нам вже більше десяти. Але сьогоднішнє сонце нагадує мені про той чарівний день у Львові, у добирання у різних потягах з гостями, про ранкові краєвиди з вікна готелю під час зборів. Звісно, суєта, непотрібна тоді і забута зараз, і бруківка якою ішли в РАГС, і його вульгарні рожеві стіни, і привітність працівників, яку зась було знайти в столиці. А потім маковий торт на терасі Гасової Лямпи. Хочеться скакати – Львів наш, але ні, це ми його.. Звісно, ніхто потім у виставлених світлинах не здогадався про що вони, адже мені не хотілося бути як усі, я не знала як і просто не вдягала білої сукні. Не хотіла брехати цьому святу і всій його пишності, бо сама не знала, чи вдасться... Просто ішла за течією звичаїв і, сподіваюсь, серця. І тут би варто було написати як я люблю тебе і як вдячна, але це читатимуть всі, і це втратить свою силу і сакраментальність. Пошукаю інший спосіб зробити це. Це просто приємний сонячний день нашого життя і гармонійна цифра. Кажуть, що за сім років організм повністю оновлюється, отже ми зовсім інші люди, ніж тоді. І ти чудово знаєш, що нашу сім’ю роблять не рожеві папірці чи помітки, а два власники пружних щічок, що засинають і прокидаються поруч з нами, іноді каверзують, але страшенно надихають на нові і нові сімки. :) ПС: Треба буде навідатись до Львова вже в4х :)

#family #7years #родина #семья #семьлетвместе #сімроківразом #ми #блогукраїнською #річниця

0 notes

wayyouare · 7 years

Photo

Бейбі тревел. Левел ту. (Подорожі з дітьми. Другий рівень) В новому форматі родини літо минуло надто швидко, лишивши у спадок теплий вересень, отже, саме час поїхати відпочити. Слово відпочити тут метаформичне, адже тепер нас більше і нашим дітлахам 3,5 місяці і 3,5 роки. Тобто, хотілося кудись поїхати. Бажано до моря. Формат походів поки що у нас на антресолях, бюджет таки середній, а на море хочеться. Поїзд нас не надихав, Одеса надто холодна і гамірна, а переліт в олінклузів навряд чи ми б потягнули через надзвичайну кількість речей і обмежену кількість рук. Тому заваливши багажник автівки усім, навіть ванночкою та мультиваркою – ми вирішились на довгу дорогу до улюбленого місця в Бердянську. Вибір був очевидний – нам потрібне житло прямо на пляжі. В іншому випадку навряд чи ми б до нього дійшли. Побут з двома малими дітьми схожий на карусель, а подорожі і відпочинок - на карусель на американських гірках. Розважатись ми почали ще дорогою: морозиво і сендвічі на заправках, пікніки на узбіччях, мультики і рок по дорозі. Відпустка ж, врешті решт! Дорогу розбили на два дні. Все-таки 11-12 годин здались нам небезпечними для сімейних нервів. Тут є свої плюси. Наприклад, можна провести ніч в цікавому місці. Ми обрали для себе базу в Сухій Калині (за м. Дніпро). І мали чарівний вечір й ранок на пагорбах Дніпрових приток. Тут хороша домашня кухня. Але багато комах. Будинки цілком облаштовані й затишні. Але трохи занедбана територія. Романтичне місце посеред природи, надзвичайно надихає. Словом, раджу. До мінусів дводенного тріпу належить те, що дорога загалом триває довше, втома накопичується, втрачається морський день. Улю розважали солодощами та мультиками, Леона перекладанням з крісла на руки, з рук у горизонтальну люльку. А він, жартівник, узвичаївся бруднити підгузка щойно від'їдемо від заправки. Але і так не на всіх заправках є гаряча вода, що там сповивальний столик. Ми б не були нами, якби дорогою кудись не заїхали. І це був замок Попових у Василівці - архітектурна пам'ятка кінця 19 сторіччя, яку ми хотіли відвідати ще 5 років назад, коли мандрували маршрутками і з наметами. Та з малюками це виглядало так. Довге розказування Уляні про замок, де живуть принцеси, прогулянка по спеці під ниття "хочу в машину" з почерговим носінням 7кг новонародженого щастя на руках. Зміна підгузка під сонцем, поки наш тато відвідував музей експрес-методом Ілонидавидової. Сцяння в горщик під мурами історичної пам’ятки і читання в машині матеріалу з Вікіпедії "а де ж ми все-таки були". Замок вражає. 2000 кв метрів території, башти, флігелі, каретні, бібліотеки, зали мистецтв, зброї... Все це було за власника, який і підняв село. А потім фішки радянської влади: перетворювати величне на свинарники, заклади для сиріт, хворих. І робити то безбожно, перебудовуючи з матеріалів оригінальних споруд на примітивні приміщення, розформовуючи архітектурні ансамблі на убогі комори. Під вечір наступного дня: нарешті ми зустрілись з морем!!! Є!!! Як же це чудово! Воно цілодобово плескоче прямо за вікном, ти дихаєш цілющим повітрям нон-стоп, можеш заринати в його хвилі десятки разів на день. В нових обставинах відкриваєш нові здібності дітей: достойно пірнати, самостійно засинати під плескіт хвиль, прокидатись ні світ ні зоря…Коли сам планував ще спати. Але... Ранкова кава на березі. Вечірні прогулянки в прохолоді оксамитового сезону. Сімейні обіди на свіжому повітрі. Келих білого вина. Йога, література, робота в надихаючій атмосфері. Ну... В ідеалі. А по факту: хитке балансування між графіками двох дітей, спроба підмінити маму, щоб вона доспала, і тата, щоб спокійно годинку попрацював. А кава.. Була і кава. З двома дітьми на відпочинку ідея ранкової кави швидко перетворюється на термінове приготування обіду. А вечеря на березі організована не щоб поїсти самим, а нагодувати комарів. Тепер розкажу, чому Бердянськ. Переліт до Туреччини ми б не осилили з усіма нашими речима і грудним малюком. Одесса, як море для дітей не варіант взагалі. Бердянськ - це ідеал. Тут є три моря. Міське. До якого приємно вийти, крокуючи алеями міста. І два моря на косі. Одне - дике, порожнє, мілке - в заповіднику на самому краї. І звичайне, облаштоване й не дуже, близько готелів, котеджів чи навіть дачних будинків. Житло можна знайти за смаком. З гастрономією середньо. Принаймні на косі. Мультиварка нам у поміч. У місті ж є кілька приємних закладів. Аквапарк, зоопарк, дельфінарій на початку коси і ландшафтний парк на Азмолі (район Бердянську). Тут є що робити. Є де гуляти. Є де відпочити. Хоча для молодих батьків найкраще в сенсі відпочинку це гостина до бабусі, яка і обід наготує і з дітьми пограється. ;)

#море #подорож #путешествие #сдетьми #здітьми #блогукраїнською #бердянск #відпочинок #дорогадети

0 notes

wayyouare · 7 years

Photo

#дети #перлы #фразочки #детскиефразы

0 notes

wayyouare · 7 years

Photo

#дети #перлы #фразочки #детскиефразы

0 notes

wayyouare · 7 years

Text

Дюжина з мамської бібліотеки

(Власна думка)

Особисто я зараз залюбки почитала «Що це взагалі таке? 150 років сучасного мистецтва в одній пілюлі" Вілл Ґомперц, а не про коліки, істерики і кризи трьох років. Та як мати 1,5 місячної та 3,5 річної дитини маю розвиватись професійно.

Тож, публікую свій список мамських книжечок. Бувалі мамульки вже певно, все перечитали, але раптом комусь знадиться мій список і коротенькі анотації до книг ;)

ПС: Сорі за мішанку української та російської - пишу назви тією мовою, якою читала сама або мовою найближчого перекладу.

1. Звісно, всі починають виховання з книги Євгена Комаровського «Здоров'я дитини та здоровий глузд її родичів». Біблія для батьків від відомого ведучого, а заодно і лікаря-педіатра (ну бо і премія в нього є у номінації «Ведучий/ведуча ток-шоу»), такого собі Бенджаміна Спока нашого покоління.

Це необхідна покрокова інструкція до побуту з новонародженим, приправлена добрим гумором. Корисно, щоб прочитати при вагітності і… не паритись, якщо відхиляєшся від описаних норм. А ще, дуже корисна книга, щоб відмахуватись нею від надмірної опіки бабусь щодо шапочок, шкарпеточок і догодовуваннь в 3 місяці. Щоправда, Комаровського цікавіше слухати, ніж читати. Так, ви ще будете багато що робити «по-комаровському»: купати, загартовувати, гуляти і витримувати температурний режим в кімнаті. Розділ про хвороби я не прочитала взагалі (Дай, Боже ніколи не прочитаю). Якщо треба, користуюсь відео-екстрактами його порад на ютьбі.

Український переклад, як на мене, менш вдалий.

З улюблених цитат Євгена: «Интересно, кому первому пришла в голову мысль касательно того, что Природа может создать биологический вид, для которого струя воздуха представляет собой грозную опас¬ность?»

«Мне кажется вы много внимания уделяете какшкам. В жизни есть много более интересных вещей».

2. Другою в моєму списку була книга Дж. Грея «Дети с небес». Для мене стала вступом до сучасної теорії про виховання, що базується на повазі до дітей, формуванню особистості у самих маленьких діточок, різними підходами до різних типів характеру. А вже практику я опановувала через інші книги.

3. Ю. Гіппенрейтер "Спілкуємося з дитиною. Як?" Або ж її трилогія "Самая важная книга для родителей». Книга написана послідовно та просто, фактично на прикладах конкретних життєвих ситуацій і варіанті їх рішення. Регулярне перечитування (відповідно до віку дитини) гарно вправляє мозок на темі вміння сприймати дітей як особистостей, розвиває навик слухати та розуміти. І не лише дітей.

Логічно, що майже 90-річна Гіппенрейтер є дипломованим психологом, але цікаво, що в свої дисертації присвятила дослідженням музичного слуху людини.

4. Заряна та Ніна Некрасови «ПЕРЕСТАНЬТЕ ДЕТЕЙ ВОСПИТЫВАТЬ - ПОМОГИТЕ ИМ РАСТИ». В контексті сучасного підходу до розкриття найкращих якостей дитини - це маст-рід для свідомих батьків.

З сайту авторів:

Суетиться, дёргаться, конфликтовать - зачем? Создайте благоприятную среду для роста и развития, и это будет самый лучший метод воспитания.

Не усложняйте себе жизнь! Принимайте ребёнка таким, каков он есть. Живите и радуйтесь вместе с ним. Растите своё прекрасное создание, как цветок. Растите вместе с ним как родитель.

Очертите границы дозволенного, но... Реже воспитывайте, чаще играйте. Играйте в то, что ему полезно и нужно. И тогда окажется, что воспитание детей - дело совсем не трудное,а даже наоборот: весёлое и интересное

5. В настрої любові і розуміння дітей і книга Марусі Світлової «Воспитание по-новому».

6. Ірена карпа «Baby travel. Подорожі с дітьми або, Як не стати куркою». Це сама весела книга на задану тему, яку я читала. В принципі, з другою дитиною до Карпівських поглядів на виховання доходиш сам, тому раджу перечитати її якнайшвидше і жити повноцінним дорослим життям разом з немовлям. Кожен знайде за що кинути капцем в маму-Карпу, але як на мене, ця захоплива книга про подорожі з дітьми з пелюшок розширює власні горизонти, зону комфорту, дозволяє простіше дивитись на життя.

З улюблених фраз: «…І скільки я не переконувала Настю, що нема геть нічого смертельного в тому, що панамка впала на на стежку тільки й чутно було: «Соломія! Ти що наробила?!.. Аа, не торкайся! Візьму зараз її кульком і в кульок замотаю».

7. С��івен Кові. Книга "7 навыков высокоэффективных семей" та

Роджер Меррілл, Стівен Кові, Ребекка Меррілл «Главное внимание – главным вещам Жить, любить, учиться и оставить наследие»

Їх би я поставила на перше місце в списку та в свідомому житті. Якщо ви знаєте «7 навиків високоефективних людей» в царині продуктивної діяльності, бізнесу, то тут Стівен розписує навики в контексті сім'ї, окрашаючи родинними історіями та коментарями дружини. Але ще більш глибокою та наповнюючою книгою вважаю "Главное внимание..". Її б варто читати до одруження і регулярно перечитувати час від часу для відновлення балансу в житті. Саме вона найбільше з усіх коли-небудь прочитаних книжок вплинула на мої погляди (не люблю фразочку «змінила моє життя»). Послідовність викладу, гармонійність та структурованість порад - робить книгу ще сильнішою.

В "Главном внимании.." розповідається про переваги тижневого планування, роздуми про те, чому виживали люди в концтаборах, а також про різницю між часом лінійним і часом якісним.

Цитата з книги:

«Хронос — это греческое слово, обозначающее хронологическое время. Хронологическое время видится как линейное и последовательное. Каждая секунда стоит не больше и не меньше любой другой секунды. Ритм нашей жизни, в сущности, диктуется тиканьем часов. Но в мире существуют целые цивилизации, которые подходят к жизни на основе парадигмы кайроса — „подходящего времени“, „качественного времени“. Время — это нечто такое, что нужно пережить. Оно экспоненциально, экзистенциально. Сущность кайроса состоит в том, насколько с пользой вы тратите время, а не сколько времени вы вкладываете в то или иное дело. В нашем языке ссылку на кайрос можно найти в таком вопросе: „Хорошо провели время?“

8. Проповідниця ведичних принципів родинотворення, мама 3 синів і лапочки-дочки Ольга Валяєва пише книги для жінок і дівчат. Не все з описаних речей просто прийняти водночас, та засади благосного материнства, жіноцтва в цілому корисні для осмислення. Наслідниця Торсунова, Нарушевича, Ольга стає їх логічним жіночим продовженням. Класикою жанру є її книга «Предназначенье быть женщиной». Далі «Искусство быть женой и музой» та «Предназначенье быть матерью». Книги продаються доволі дорого, лише через її сайт. Та можна придбати електронні версії в додатку до іос.

9. Александр Сазерленд Нілл "Воспитание свободой". Посилання на нього я знайшла в книзі Гіппенрейтер. Книга Нілла - спостереження та досвід 60-річного директора експериментальної школи в Англії, основним принципом якої була свобода. Детально описаний устрій школи, переконання, помилки та успіхи методу виховання. Насправді є досить викликаючи підходом, але в цілому навіть раціональному. Нілл розмежовує поняття свободи та вседозволеності, а невелика популярність школи чи методу викликана необхідністю великої авторитетності та витримки для батьків чи вихователів.

Цитата з вступу: «Все великие мира сего — его сократы, христы, фрейды, дарвины, папы и епископы — не смогли разгадать загадку человечности. И мы, малые, тоже не знаем ответа. Диагноз нам известен: разрушьте любовь, и вы получите ненависть. Нам только неизвестно, почему, собственно, мы разрушаем любовь. Фрейд и Райх говорят, что из-за страха перед сексом и ненависти к нему; Адлер говорит, что жажда власти превосходит желание любви. Но так ли уж важно нам знать причины? Фрейдизм ошибочно полагал, что осознание исходной травмы автоматически излечивает комплекс, игнорируя тот факт, что комплексы вызваны длительным и настойчивым подавлением в детстве. В самые трудные дни Саммерхилла малолетние мошенники избавлялись там от своих пороков, так и не осознав корни своего непреодолимого стремления к воровству. Человечество излечилось бы от своих болезней, если бы мы смогли избавиться от тирании в семье, строгих школ, жизнеотрицающей религии. Но как же огромно это «если бы»! И все же либо такое «если», либо человечество погибнет — от атомной бомбы, отравленных почвы и воздуха или отравленных чувств».

10.�� А. Звонкін "Малыши и математика". Перейшла на неї теж зі сторінок Ю. Гіппенрейтер, в мережі знайшла лише пдф версію, текстом якої автор люб’язно ділиться заради світлої справи навчання основам математики. Книга є відредагованим щоденником занять тата-математика зі своїми та сусідськими малюками у вигляді ігор, завдань а часом і фокусів, адже вчить не стільки рахувати, скільки думати в світі цифр, фігур, визначень. (в процесі читання)

11. Свєта Гончарова. Відома флай-мама двох синочків має декілька книг, активно цікавиться здоровим харчуванням, проводить марафони ранніх підйомів, розповсюджує календарі-планувальники для активних мам, проводить семінари, навчає жінок. Її книги «Источник сил для уставшей мамы» та «7 заповедей организованной мамы» - такі собі книжки-шпаргалки для організації мамських буднів.

12. Памела Дракермен «Французьке виховання». Про неї не писав мабуть тільки лінивий. Цікаве, з гумором та долею щирості, дослідження та порівняння американсього з французьким стилем виховання, годування, розподілу сімейних ролей. На власному досвіді Памела розказує як народжувала трьох дітей, з чим довелося зіштовхнутися і які висновки вона з цього зробила. Я зраділа, що живу не у Франції (бо сплю ще й досі з дітьми, годую грудьми більше року, і не поспішаю віддати дитину в садок, але головне рішення, яке винесла таке: якщо хочете, щоб твоя дитина зробила якусь дію (стала спати самостійно, не вибігала за межі майданчика, не розкидала книжки) ви маєте бути достатньо в цьому впевнені самі.

12+. Вже не втримаюсь та припишу сюди двулогію Француази Барб-Гааль «Як розмовляти з дітьми про мистецтво» та «Як розмовляти з дітьми про сучасне мистецтво» Від загальних порад щодо розгляду творів мистецтва з дітьми відповідно до їх віку авторка наводить декілька конкретних прикладів і загалом закликає не боятись власного незнання і говорити про мистецтво з дітьми на будь-якому рівні. Особисто мені не просто дається друга книга, присвячена сучасному мистецтву.

#книги #библиотека #мамам #читати #виховання #воспитание #кови #стивенкови #гиппенрейтер #дракерман #гончарова #валяева #комаровский

0 notes

wayyouare · 7 years

Photo

💐💐💐🎨 Запрошуємо до співпраці кравчиню! Україна, Київ - шукаємо зацікавлену людину для пошиття книжечок. Двоє дітей - привід розширитися в роботі. 🤗 Тож, якщо вам цікава тема #мякікниги #quitebook, ви вмієте шити, пишіть на [email protected] або в коментарі. Репост та поради вітаються!!!

#quitebook #мякікниги

0 notes

wayyouare · 7 years

Photo

#6days ago I started my course for after pregnant #bodywellness. It includes #yoga #feldenkreisemethod and #choreography That's actually my start :)

0 notes

wayyouare · 7 years

Photo

Не вірю! Не вірю усім тим світлинам з мімішними дизайнерськими інтер'єрами дитячих. Але як моїм подругам і начебто реальним людям в інстаграмах та форумах вдається жити в такому мінімалізмі? Ліжечко мого Лео виглядає як берлога кочівника після буревію (Ну невстигаю розкладати повзунки, погремухи і навіть використані підгузки вчасно), а Уліна святая святих - намет з ляльками - як поле бою голих дівах. Вже мовчу (хоча чого це мовчу - як прямо тут і жаліюся), що з ляльками вона робить, що хоче - це її власність, територія і відповідальність. Можу тільки висловити свою думку або нагадати, що стрижені коси не відростають, а перманентний маркер лишиться назавжди. Зі шпалерами, моїми та чоловіка речима і т. д. подібні маніпуляції наполеглево-лагідно заборонені. (Твою ж мать, що ти робиш - це ж м’яке прохання припинити дію, так? ;)) ПС: А ще не вірю у милі сімейні фото під ялинкою, на дивані, у бабусі на колінах. Адже, справжня дитина навіть добровільно згодна позувати і усміхатися чудить щось своє. І це прекрасно! ППС: чи з нами щось не те? 0_о photo by Anastasia Mantach

0 notes

wayyouare · 7 years

Text

«Ми їдемо в квітні на море!» – увірвавшись до чоловіка у ванну, виголосила я на сьомому місяці вагітності

«Ми їдемо в квітні на море!» – увірвавшись до чоловіка у ванну, виголосила я на сьомому місяці вагітності.

І за пару тижнів ми поїхали. З трирічною донькою. В той квітень, коли сніг падав на тюльпани і кучугури лежали на зеленій траві.

А в липні ми знову їхали в Одесу вже в чотирьох. На море - голосно сказано, адже за всі дні нам дісталось аж по 20 хвилин моря. Проте відкривали для себе бібліотеки, хаби, кінотеатри та просто вулиці.

З боку чоловіка відмовити нам обидва рази було складно: в квітні мої роботи брали участь в експозиції фотофестивалю Одеса/Батумі, а другий раз Одеський Кінофестиваль в десятці кращих дитячих фільмів презентував наше сімейне творіння.

Коли вас двоє і ви молоді (а то й студенти) подорожувати неймовірно легко: не засмучують ані верхній плацкарт, ані пиріжки три рази на день, в наметі можна грітись один коло одного, вологі серветки заміняють душ, а вино вам уже давно продають без паспорта. Але коли розширюється сім’я, список речей подовжується мультиварками, підгузками, горщиками (з яким часом доводиться гуляти просто містом!), а в потязі зранку терпне спина від одного положення, бо стандарт полиці нерозрахований на сон дорослого з дитиною. Номери вже мають бути апартаментами з кухнею і аптечка тепер займає пів валізи. Добре, коли є велика автівка і дороги туди, куди вам хочеться. І заряджений планшет з мультиками. Та бажання просто лежати на сонці всю відпустку всеодно не з’являється.

Перший наш серйозний фемелі тріп відбувся вже через рік після її народження. Помандрували ми до турецької провінції Бахчеджік на арт-резиденцію. Перший політ нашої доні. З дітьми в аеропортах є перевага: ви впевнено проходите без черг на посадку. Звісно, якщо встигнете виловити свого малого до закриття гейту. Рівень послуг перевізника не буду описувати - це залежить від авіаліній. Але нам пощастило: Улі подарували ведмедика-пілота та пригостили бейбі-фудом.

І от.

Два дні у Стамбулі. Спроба воскресити романтику першої подорожі до цього багатогранного міста майже вдалась, навіть при тому, що у дитячому візку їхали чемодани, Улю несла я, а надмірна увага турків до її блакитних очей схожа була на бажання посватати.

До речі, или ми в такому вузькому будинку, що одна квартирка і була поверхом, і вікна були по всім її 4 сторонам.

А далі - 120 км автобусної мандрівки, пересадка, ще одна. І нарешті, одним з 4 за добу рейсів місцевих "маршруток" до нашого хутору ми опиняємось в неймовірної краси місцевості. Між іншим, про маршрутки: нашим рідним до них і мірятись зась. Турецька провінція за рівнем зручностей та комфорту транспорту поступається нашій столичній Київській в рази. А про гостинність і толерантність людей в стосунку дітей можна говорити й говорити.

На резиденції нас поселили у найкращу кімнату в домі, де був обігрів, і навіть гаряча вода, харчування було організоване 2-3 рази на день, доступна кухня, пральна машина, гарячий турецький чай в маленьких чашках-чарочках і перші дні неочікуваного холоду та дощів швидко забулись. Єдиний нюанс... Це все було організовано для молодих та безтурботних... Художників. Себто за схемою про яку я писала початку 3го абзацу. І аж ніяк не для комфорту мами-панікерки з дитиною, що ледве навчилась ходити. Так, ми спали у туристичних будиночках без внутрішніх дверей, з суровими дерев’яними сходами, опалювався лише наш – буржуйкою посередині нижньої кімнати (буржуйкою, на секундочку (!) що гріється з усіх сторін, а Уля тільки почала ходити – мами зрозуміють), магазин з їжею був в 4 км гірського спуску/або ж підйому, а товариші артисти люди творчі і натхненні що таке відбій 1-річної дитинки не знають. Про наявність медичного закладу неподалік я подумала вже з приїздом додому. З усім цим ми закінчували свій фотопроект. Але бачили очі, що купували.

Та досвід і враження неймовірно прекрасні! Чого тільки варті палаючі заходи сонця з гірських вершин, прокидання під переспів птахів та мусульманські молитви з довколишніх мечетей; серед пальм та кульбаб Уляна почала натоптувати свої перші кілометри, побачила море, познайомилась з дітьми іншого кольору шкіри, ми реалізували свій проект, знайшли нових друзів, доторкнулись до інакшої культури та наповнили фотоальбом колоритними світлинами. Ми їли морозиво набережною Мармурового моря, пили з художниками чай з турецького самовару.

Цього річні гостини до Одеси відбувались ще сумбурніше, збагачуючи запаси нашого досвіду, об’єднуючи нашу родину. Чого тільки варта кава перед заблокованим автомобілем в очікуванні майстра аварійного відкриття замків.

Влітку мені знову стало сумно і потягнуло в гори, слухати Іздрика, вірші, милуватись полонинами Поляниці. Це була #літературнашкола. Ну то й що, що я страшенно сором’язлива, а пишу не більше коментарів в фейсбуці. Та, подіваюсь стала більш досвідченим читачем, а чоловік отримав кайф від вечорниць з письменниками і вина. За будь-яких обставин, атмосфера Іздрика – реально надихає.

Для повноти списку варто додати два фестивалі волонтерства в на #джазкоктебель як фотографи, як помічники і як перекладачі. Нас було ще двоє, але вже тоді ми не любили просто відпочивати. Двічі були на арт-резиденціії в Коктебелі з експозицією в Домі Волошина.

Коли приїжджаєш на відпочинок споживачем, місто лишається картиною на стіні музею, магнітиком на пам'ять, запакованим еко-товаром. В другу резиденцію ми робили проект про місцевих жителів: про архітекторів, депортованих болгар, пенсіонерів, школярів, охоронців Кара-Дагу. Ми насичувались місцем, воно проникало під шкіру, всмоктувалось в кров.

З казана творчих поїздок дістаю подорож на навчання польській до Кракова. Два тижні занять та екскурсій, життя в родині поляків. Рік навчання в Академії Фотографії, знову ж в Кракові. Чесно, не знаю, що стало первинним: бажання пожити в історичному місті чи поринути в світ більш просунутого фотомистецтва.

І лишень два дні як ми відійшли від чергової поїздки, я знову хочу мандрувати в контексті навчань, реалізації проектів. J Trip must go on!