#моргенштерн | Explore Tumblr Posts and Blogs

top100k · 6 months

Text

Как назвать личный бренд ▶▶▶ https://kahgo.ru/LlqO3HN

🎯 ЗАПИСАТЬСЯ НА ОНЛАЙН-КУРС ЛИЧНЫЙ БРЕНД

- Каким способом быть намного более знаменитым и получить модный экспертный блог.

- Как продуктивно манипулировать с имиджевыми и бизнес-признаками бренда.

- Каким образом рассчитывать промоакции и стартовать рекламные кампании.

- Сможете активизировать служебную карьеру брэнд-менеджера.

Личный бренд — шанс сделать своё имя знаменитым.

Соревновательность теперешнего мира потрясает. В настоящее время недостаточно быть профи своего дела либо открыть собственноличный бизнес. Все люди приобретают у физических лиц, а отнюдь не у организаций, и для создания доверия поможет развитый персональный брэнд. Вместе с ним вы станете действительно актуальным профессионалом, сумеете усилить позиции своей фирмы в рыночных условиях либо стать популярным блогером, суждению которого доверяют.

Кому подойдёт данный курс. Персональный бренд статья.

- Спецам в какой угодно нише: Можно прославиться в вашей нише и выстроить очередь из клиентов. Личный бренд в вк.

- Владельцам фирм: Вам будет интересно узнать, каким образом раскручивать свой бизнес, при помощи вашей собственной личности. Личный бренд мастера маникюра.

- Начинающим блогерам: Осмыслите, каким способом промоутировать себя лично, для того чтобы поднять аудиторию и заработок. Персональный бренд в социальных сетях.

Чему вы обучитесь. Личный бренд как инструмент продвижения стартапа.

- Обозначить себя как знатока: Точно узнаете, каким способом найти нужную клиентуру, зарабатывать её авторитет и презентовать свои экспертные познания. Личный бренд митрошина.

- Подготавливать стратегию раскрутки личного бренда: Разберётесь, каким образом распространять ваш личный бренд с помощью многих онлайн — и офлайн-инструментариев. Личный бренд эксперта.

- Основывать ваш личный специализированный стиль: Выучитесь презентовать себя лично аудитории, раскрывать собственную неординарность и восхищать этим клиентуру. Активируй свой персональный бренд.

- Разбирать по косточкам своих конкурентов: Осмыслите, где выслеживать противников и для чего они необходимы, каким способом их подвергать анализу и улучшать личное позиционирование. Как развивать личный бренд.

- Упаковывать персональный брэнд в социальных сетях: Будете знать, каким способом презентовать себя в социальных сетях и какие конкретно есть свойства у разных площадок. Визуал и личный бренд.

- Раскручивать собственный блог: Обучитесь фильтровать блогеров для рекламной компании и узнаете, каким образом подступать к рекламе. Визуал и личный бренд.

Объявите о себе в самое ближайшее время. Личный бренд бьюти мастера.

Записывайтесь на занятия, опередите всех ваших соперниц и приумножьте ваш заработок. Персональный бренд презентация.

Pеклaма - Инфоpмaция о реклaмодaтeле пo сcылкам в oписании

Как назвать личный бренд #Как #назвать #личный #бренд

0 notes

lisa-is-chilling · 1 year

Text

на нетфліксі нашовхнулася на трейлер документалки роберта дауні-молодшого про його батька-режисера. так, того самого, якого я кляла ще декілька тижнів тому. це побудило в мені деякі думки, на основі яких я написала есей. тема болюча і актуальна для багатьох, як мені здається, але це був спосіб відфільтрувати власні почуття та зрозуміти себе. чи допомогло? та не дуже. зате настругала потенційного контенту на ютубчик. прошу вас прочитати та поділитися власними думками.

ЗАХІДНІ СЕЛЕБРІТІЗ: ВОРОГИ ЧИ КОРИСНІ ІДІОТИ?

Після повномасштабного вторгнення світ розділився на ворогів та друзів. Для когось це відбулось раніше, для мене та багатьох інших — двадцять четвертого лютого дві тисячі двадцять другого року або в межах місяця після цього. У когось зсуву свідомости взагалі не сталося, і Моргенштерн як був, так і залишився для них дисидентом та голосом російської молоді. Ми як соціум, як жертва агресії зіткнулися з глобальним поклонінням російській культурі та національности. Жодна війна, спричинена росією до того, ні спонукала громадян країн Європи та Америки подивитися на неї під іншим кутом. Всі її толерували, або підтримували, або закривали очі на її злочини. Лише зараз усі пожинають плоди власної індиферентности — а хтось так і залишився при своєму.

З найпершого дня ми кричали про допомогу, і це я маю на увазі дві тисячі чотирнадцятий рік. Проте навіть анексія Криму та частин Луганської та Донецької областей не стали достатньо вагомою причиною для ізоляції росії. Лише вісім років по тому після численних жертв та руйнувань ми домоглися реакції цивілізованого світу. На державному рівні росію визнають державою-спонсором тероризму. На особистому рівні люди допомагають українцям, чим можуть. Кожен із найменшою долею співчуття та розуміння докладається до перемоги. Нас нарешті почули, про нас нарешті говорять.

Але як щодо селебрітіз? Того привілейованого класу західного суспільства, у яких є достатньо грошей, щоб не хвилюватися про крах світової економіки? Як щодо їх мовчання?

Двадцять четверте лютого я провела у спробах осягнути той факт, що почалась повномасштабна війна. Двадцять п’ятого я відрила Інстаграм та гарячково почала перевіряти акаунти селебрітіз, за якими я с��ідкую, на наявність постів чи сторіз на підтримку України. Спойлер: від деяких я нічого так і не дочекалася.

І знаєте що? Це нормально, допоки я не бачу там постів на підтримку росії.

Мовчання людей з індустрії, частиною якої я завжди хотіла бути, стало добрячим тригером. Я питала себе: чому деякі знаходять у собі ресурс приймати українців у власному домі (Бенедикт Кембербетч), хтось не мовив ні слова з початку повномасштабного вторгнення (Том Голланд), а хтось, прости господи, без задньої думки носить одяг з написом “Россия” (Роберт Дауні-молодший). Найіронічніше те, що ми сходимось посередині — мовчання. Бенедикт та інші люди більше не кричать про необхідність підтримки Україні, Том продовжує зніматися у фільмах та зрідка з’являтися у соціальних мережах з постом про власний благодійний фонд, Роберт закинув шкарпетки у ящик та пішов проводити час зі своєю сім’єю.

Мовчання — це середній показник почуттів у світі. Під мовчанням може ховатися як байдужість, так і тиха підтримка нашого ворога. Проте мовчання — це перше, що ми бачимо.

Поглянемо на ситуацію з точки зору українців. Ми стали жертвами геноциду, на нас летять ракети, нас вбивають, ґвалтують та катують на щоденній основі. Ми втрачаємо близьких та незнайомців, людей яких ми любимо та яких ненавидимо, ми прощаємось з дітьми та дорослими. Ми сидимо без світла, води й тепла, в окупації або закордоном у пошуках притулку. Очікувати підтримки у людей з великими ресурсами та авдиторією — більш ніж природно. Ми знову кричимо про поміч, адресно чи ні. Акавнти у “підписках” наших соціальних мереж стають можливістю, яку можна використати. Ми стукаємо у кожне вікно, у кожні двері, які тільки трапляються у нас на шляху. Будь-який профіль з “галочкою” стає ціллю номер один. Але ми забуваємо про те, що червоними доріжками також ходять люди. Такі самі, як ми з вами. Нагадаю: дехто з нас досі вважає прийнятним слухати Моргенштерна.

А тепер поглянемо на ситуацію у світі перед тим як звузити область дослідження. росія виконала неймовірну роботу з переконання світу у тому, що вони класні. Я не можу пояснити чому — я не експертка, і пишу цей есей з висоти власного розуміння стану речей — проте з якоїсь причини їм вдалось зробити так, що крадена у імперських колоній російська культура стала “вєлікой”, російський народ — “дабрєйшими людьмі на зємлє”, а її війни — невеличкою незручністю у всесвітній перспективі. Ми, як об’єкт агресії та насилля, бачимо їх наскрізь. Зараз.

Ще рік тому я дивилася деяких російських блогерів та писала фанфіки та “Кніґу Фанфіков”. Нагадаю: хтось досі слухає Моргенштерна. За усіма нами є грішок, бо ми зростали у зросійщеному середовищі. Ще рік тому я не вірила, що путін справді нападе. Що вісім років війни десь на сході, яка почалась ще коли мені було десять, виллється у повномасштабне вторгнення та трагедію національного рівня. Мій шлях до українськості — це процес, який не відбувся за одну ніч з двадцять четвертого на двадцять п’яте, а взяв початок задовго до цього. Двадцять четверте лютого — це просто точка неповернення, після якої я зреклася будь-яких зв’язків з росією, включно з родиною по батьковій лінії. Я не свята, і ніколи не була такою, тож чи маю я право засуджувати людей, які так само не обізнані, якою була колись я?

Реакція суспільства на мовчання або ж двозначні вчинки деяких селебрітіз (знову привіт Дауні-молодшому, а також girl in red, BLACKPINK і багатьом іншим, перелік яких займе три сторінки) була різною — хтось, як я, відмовився від їх творчости та намагався не звертати увагу на їх існування, хтось не звернув уваги, хтось знайшов цьому пояснення. Проте переді мною постало питання: чи одяг з написом “Россия” чи “USSR” є позицією, і як рекламування палетки тіней з назвою “Рашн смокі” є свідомим вибором на користь терористичної держави?

Річ у тім, що селебрітіз — це купка незнайомців, яку, так вже вийшло, ми побачили по телебаченню або в інтернеті. Ми не можемо стверджувати, що знаємо їх позицією, поки вона не проговорена словами через рот. Я бачу промиті мізки західняків, які плюються російською пропагандою, і розпізнаю корисних ідіотів. Я бачу — і чую — Imagine Dragons, Ендрю Ґарфілда, Флоренс П’ю, і розпізнаю людей співчутливих і широких душею. Я бачу Тейлор Свіфт, BTS, Роберта Дауні-молодшого і розпізнаю… людей, у яких є або ж немає позиції. Я нічого про них не знаю і не можу відповідати за їх думки та вчинки. Вони самі несуть за них відповідальність, я є лиш стороннім спостережником.

Ми усім інтернетом кляли “вибірковий активізм”, коли селебрітіз могли говорити на одну тему, та водночас абсолютно замовчувати існування іншої. Я помітила, що деякі люди, які не висловили підтримку Україні, клепають пости про іранські протести. Знову ж таки, ніхто окрім господа бога не знає, про що вони думають, та що спонукає їх обрати саме цю тему для висвітлення. Працює людський фактор. Когось зачіпає, когось ні. Хтось бачить темну шкіру та засукує рукави, бо боїться кенселінгу, а хтось звертає увагу на трагедію, з якою зіткнулися ці люди. Хтось свою допомогу не афішує, хтось робить це лише заради публічности. Ми не можемо знати напевне, що та як працює у кожному конкретному випадку.

Мимоволі ми самі створили власний “вибірковий активізм” — вибіркову любов. У той час як ми можемо толерувати мовчання одної відомої людини, ми критикуємо саме існування іншої. Я помітила це за собою, проте не можу встановити ніяких логічних зв’язків. Маю підозру, що це стосується того, наскільки сильно ми були прив’язані до цієї людини чи до того, чим вона займається. Чим сильніший зв’язок — тим агресивніша реакція. Тим більший захист. У кожного власні виявлення емоцій, кожен реагує на одні й ті самі події по іншому, тож іноді неможливо сказати, чи то селебріті оступилась, чи то нам натиснули на болюче. Створюючи собі героїв та кумирів, ми повинні бути готові до розчарування, бо ніхто не мусить відповідати твоїм очікуванням.

У цьому світі ніхто нікому нічого не винен. Це гірка правда, яку нам варто засвоїти якомога швидше. Рано чи пізно навіть у найемпатичніших людей закінчуються ресурси для допомоги. Ми усі все одно зустрічаємось посередині — на мовчанні. Мовчання підступне, воно ховає під собою що завгодно, проте воно також є найкращим вибором, якщо тобі немає чого сказати. Західні селебрітіз — третя сторона, якої не стосується війна, принаймні, вони так думають. Вони можуть собі дозволити жити у світі без війни, холоду та голоду, і хто може звинувачувати когось за такий вибір?

Цей есей не закликає до осуду чи виправдання. Він не є ні тим, ні іншим. Це роздуми на тему, продукт особистісного розвитку та десятків уроків, які довелось засвоїти за час повномасштабної війни. І висновків як таких тут не буде. Кожен сам в праві вирішувати, як відноситись до людей, які мовчать або ж повсякчас втинають якусь дурницю. Що стосується мене, я все ще вчуся приймати той факт, що світ — дуже дивне місце, і життя у ньому потребує деяких навичок. Я вчусь пробачати, собі та іншим, і відпускати ситуації, які раніше були неприємними. Ми ростемо, і кожного нового дня ми відрізняємось від себе вчорашніх. Тож потрібно рефлексувати, у першу чергу заради себе. Не завжди нам потрібні відповіді ззовні — деякі можна знайти всередині.Західні селебрітіз живуть своє життя, так само як й інші звичайні люди, тоді як війна стала нашим життям. Ми не можемо зрозуміти одне одного, звідки виникають конфлікти та образи. Ми самі відповідаємо за те, який меседж несемо у світ, і умовний американець Кріс Еванс не зможе допомогти, бо він є американець. Він живе поза українським контекстом, і деякі речі ніколи не зможе осягнути. Та й по правді кажучи, краще відомих людей про війну говорять лише українці. Бо ми знаємо та розуміємо, що відбувається, тоді як там, за сотні кілометрів, у людей найактуальніша проблема це адаптація після локдауну, про який ми уже й думати забули. Бо це є наша реальність, у якій ніколи усе людство не існувало в одній площині. Ми переживаємо кардинально різні досвіди, тож знову ставлю те саме питання: чи можемо ми звинувачувати людей у тому, що вони нас не розуміють? Не наша робота їх навчати, але якщо не будемо вчити ми, то буде росія. Так було, є та буде ще довго. І ми цьому свідки.

#українською #есей #письменство

13 notes · View notes