#особистий блог | Explore Tumblr Posts and Blogs

girl-with-demons-in-her-soul · 1 year

Text

Увага: провокативно і довго

Діалог з @shades-under-the-neons надихнув мене на пост, який стосується гострих питань в суспільстві України. Так, він може бути не надто справедливим, трішки радикальним чи грубим. Вважайте це попередженням і своєрідним дисклеймером. Декілька тез, яких я зараз притримуюся:

Людям, які виїхали під час війни чи навіть до війни, слід менше надавати ваги в інформаційному просторі.

Звучить трішки грубо, погоджуюся. Однак проблема в тому, що багато з них чисто фізично не можуть брати участь в формуванні культурного та політичного простору нашої країни. Вони не так переживають події, які тут відбуваються (не слабше і не гірше, зверніть увагу, просто інакше), тому не можуть до кінця об’єктивно оцінювати ситуацію.

Як правило, це стосується тих, хто намагається розмірковувати про мовне питання, вживання російської (російськомовної) культури, співпраці з росіянами і так далі. Людям закордоном надзвичайно важко пояснити, чому зараз багато речей, які діяли в (відносно) мирний час не працюють. І деякі наративи можуть бути навіть небезпечними.

Якщо люди і повернуться після війни, то вони будуть іншими. З одного боку, ми отримаємо шанс на розвиток від тих, хто спробував перейняти позитивний досвід європейців. З іншого боку, є ризик, що ментальність буде надто сильно відрізнятися, адже пережиті досвіди будуть надто відрізнятися одне від одного. Допоки одна частина буде оговтуватися і будувати суспільство без росії, інша частина буде намагатися жити так, як до війни. І, цілком потенційно намагатиметься, як і країни Європи, толерувати росіян. І так ми переходимо до наступного пункту.

Надмірне толерування — зло.

Коли ми говоримо про спільноти, погляди людей на те, з ким жити, як жити, як розмовляти, як одягатися, ми не можемо оминати теми толерантності. І перш за все толерантність це повага до осіб, які тебе оточують. Це нормально… в умовах миру.

Але зараз ми не маємо умов миру. Як студентка-філософиня, яка вже зараз веде подобу наукової діяльності, я можу сказати, що війна це неприродній стан, в якому неможливо оцінювати світ з погляду законів етики. Це той випадок, коли приходиться відкинути людяність і боротися, буквально, за своє існування. Звичайні права не працюють. Взагалі. Вони працюють в ситій Європі чи США, які можуть бути впевненими у своєму майбутньому. Які можуть собі дозволити ворожнечу між різними етнічними групами в межах країни, боротьбу соціальних груп і так далі. Які пропагують цінності, але не знають їхньої справжньої вартості.

Тому вони нерідко пропагують мир з ворогом. Або мир з цінностями ворога. Або думку, що ми ж всі люди, тому маємо жити дружно. Ні, це так не буває.

Проблема в тому, що в нашій країні досі є багато людей, які намагаються надмірно толерувати ворога і його культуру. В університетах закордоном цілком серйозно розмірковується питання того, що після завершення війни будуть зняті санкції з росії. Світ сприймає нашу війну як Голодні ігри, стикаючи наших представників лобом до лоба замість того, щоб повністю виключити країну-загарбника з будь-яких домовленостей.

Тільки от світ не проводив стільки років з росією під боком. Вони не знають, що це таке, коли тобі потрібно виборювати своє право називатися іншою країною. І нам потрібно максимально уникати цієї культури, щоб не дозволяти нікому її толерувати. Бо це призведе до нових і нових воєн, поки хтось врешті не зникне з лиця землі.

Російськомовні українці а пріорі сприймаються як іноземці.

Я розумію, що перейти на іншу мову це важко. Дуже важко. І почувати себе приниженим, коли на тебе звідусіль лиється ненависть на росіян і все російське, але ти приймаєш це на свій рахунок, бо є «російськомовним українцем» теж важко. Але проблема в тому, що україномовні українці (цікаве ��оняття, правда?) почували так себе завжди.

Я вже неодноразово згадувала про те, чому мова це важливо. А ще частіше розповідала про свою любов до діалектів (які значно відрізняються від суржику, але мало хто відрізняє одне від другого. Ви здивуєтеся, коли почуєте, що таке справжній суржик, проти якого варто боротися, але це вже інша історія), тому закидати мені про ненависть до інших українців не потрібно.

Я виступаю і виступатиму за те, щоб кожен усвідомлював, що його російська це вклад у культурне знищення України. Достатньо просто це усвідомити, щоб врешті намагатися змінити ситуацію. Не зараз, то через 5-10 років. Не зараз, то вже виховуючи дітей в новому середовищі. Дивитися російське, слухати російське, створювати російськомовне, говорити російською має бути соромно. Соромно перед тими, кого це російське у вигляді куль і ракет вбило. Вбило, незалежно від того, були вони толерантн��ми до росіян, чи ні. В цьому найбільша іронія.

Часто люди неправильно розуміють, що таке український контент і як його підтримувати.

Про це я напишу окремий пост, бо тема надзвичайно нагальна. Але, якщо коротко, то телеграм канали з краденою музикою це не підтримка (поширення) україномовного контенту, а ведмеді-балалайки це не те, що репрезентує культуру України.

Нам потрібно діяти радикально і змінювати наративи вже зараз, щоб військові, коли повернуться, могли адаптуватися вже у новому світі.

Багато з них продовжують слухати російську музику, вбиваючи росіян. Продовжують говорити російською, вбиваючи росіян. Можливо, продовжують толерувати росіян, вбиваючи росіян. Бо в них просто нема часу на рефлексію і це нормально.

Важливо, щоб їхні сім’ї розуміли — хлопці і дівчата гинуть від російського. Саме російське вбиває, незалежно від того, це мова, пісня, книга, ракета чи пуля. Щоб коли наші військові повернулися, набули ваги у суспільстві (а це безумно станеться), мали екологічний простір для реабілітації та рефлексії всього, що відбулося.

Щоб зневірюватися в країні, потрібно мати базові знання про те, як вона працює.

Так, у нас високий рівень корупції. Так, у нас великі проблеми з освітою (про що я дуже сильно люблю балакати), медициною, культурою, економікою і політикою. Так, у нас погана інфраструктура (була навіть до війни, а після війни, очевидно, стала ще гірше) і дуже страшна ситуація в плані ментальності.

Але.

Коли я читаю коментарі від людей, які кажуть, що держава їм нічого не дала, мені стає дуже сильно смішно. Бо думка, що держава як умовний невидимий механізм має щось дати є родом з срср. І вона надзвичайно небезпечна. Більшість людей абсолютно не знає як функціонує податкова система, які функції дійсно має наш президент, як повинна працювати освіта чи медичні заклади. Але вони вважають себе геніальними, пропонуючи відмовитися від платіжок за комунальні послуги чи вимагаючи від вчителя запхати знання в голову дитини, якій це нафіг не здалося.

Тому…

Можливо це й на краще, що після перемоги нас стане значно, значно, знаааачно менше.

Це погано для економіки і для відбудови. Але є шанс, що залишаться більш свідомі люди, які будуть готові покласти свої зусилля й, можливо, життя за те, щоб розвивалася саме Україна. Це не привід зневажати тих, хто виїхав, але це важливо розуміти. І це допоможе нам боротися й розвиватися.

Я можу говорити про це все довго. Здається, що я сказала все і все одно щось продовжує вертітися в голові. Не буду перечитувати цей пост на помилки, навряд хтось його дочитає до кінця в принципі. Але, вважаю, що мої читачі повинні знати мої погляди і мати можливість, за бажання, звичайно, про них подискутувати.

#політика #з розряду накипіло #українською #український пост #українське #особистий блог

71 notes · View notes

toryhatake · 9 months

Text

хто я?

привіт, мене звати торі (але в звичайному житті просто віка).

мені 26 років, я віддала кращі роки педагогічному університету, щоб важко працювати у польщі та стати веб-дизайнеркою та розробницею сайтів.

але моя основна мета у цьому житті - стати та бути письменницею, яка дасть життя десяткам або сотням історій (як стівен кінг та террі пратчетт).

я довгий час писала загадкові пости в інсті, де вуалювала свій психологічний стан під містичні замальовки про алісу (зазвичай, у задзеркаллі).

але зараз я хочу бути кимось більше, ніж авторкою двох публікацій на рік, хочу мати відчуття відповідності, тому (намагаюсь) розвивати цей блог.

це буде особистий блог письменниці, яка любить яскраві макіяжі, музику queen та the hardkiss, зелене волосся, водити авто та слухати offonoff теплої літньої ночі, хоча все нутро вже агресивно жадає гелловіну, який вже багато років тому став улюбленим святом.

я буду рада познайомитись з різними артистами та артистками, послухати про їхній шлях та познайомитись з творчістю, тому feel free to contact me.

я відкрита до нового спілкування, обміну досвідом та розширення горизонту 🖤

#твітер #письменництво #особистий блог #думки #укртві #українською #україна #укртумбочка #український тамблер #украрт #укртамблер #український блог #Spotify

20 notes · View notes

shelikecyan · 3 months

Text

майже місяць нового року..

а я так і не підводила його підсумки..

взагалі, якщо бути чесною, я ніяких цілей собі і не ставила на початку 2023, тому що я була в ахуї від усього, що відбувається навколо мене

так, я намагалась бути продуктивною для всіх і усього, намагалася хоча б на якусь крихту повернутись у ту Аліну, яку я знала до цього, але для мене це виглядало як якесь шоу, на яке я лише дивлюся зі сторони і кажу сама собі наскільки хрєново я граю

але, як каже мій психолог, давай не будемо забувати свої позитивні сторони та забивати на себе, лише через те, що ми не настільки ідеальні наскільки хотілось би і давай не будемо забувати, що все ж таки, не дивлячить на велику купу речей, що відбуваються навколо нас, ми все ж таки лишаємось сильними

2023 починався цікаво.. я була не у кращому своєму моральному стані (сюрпрайз сюрпрааайз), новий рік відсвяткувала у клубі, завершивши його походом у інший клуб і діставшись додому пьянюча о 12 ранку, мда..

що я мала на початок року?

компанію, яка в більшість моментів тягла мене на дно

не розуміння, що мені робити з моїм життям далі

ван найт стендс..хвала богам ніяк на здоров'ї це не позначилось

вага, яка мене не влаштовує

проблеми з алкоголем

проблеми зі шкірою

вічна маска, ніби "хей, у мене все окей, ніяких проблем у мене немає і взагалі, я знаю краще, відчепись"

відсутність спорту і нормального харчування

постійні сварки з бабусею і дідусем

з хорошого лише те, що я стабільно вивчала німецьку, бо було розуміння того, що я не виживу у німецькому суспільстві без мови, ну і так як я живу з бабусею, дідусем і ще однією родичкою похилого віку - їх треба часто водити до лікарів, а більшість з них лише німецькомовні, тому це було ще однією додатковою мотивацією для навчання

січень 2023: пролітає непомітно, як пила, так далі і п'ю, як заїдала проблеми - так далі і заїдаю

лютий 2023: в голові немає розуміння що далі, переживаю тупі відносини з хлопцем, вивчаю німецьку, але хоча б починаю більше ходити по місту і трохи рефлексую

березень 2023: знайомлюсь з класними людьми з українського комюніті, починаю більше бачити позитиву, але так само вдягаю маску перед іншими і вживаю алко майже кожен день

квітень 2023: отримую результати з тесту німецької б1 і дізнаюсь, що здала його без помилок; намагаюсь бути більш позитивною, поширювати цей позитив на інших, але всередині так само відчуваю, що це лише маска і мої відчуття не щирі, ненавиджу своє відображення та безхарактерність, продовжую пити

травень 2023: зрізаю коло свого спілкування, перестаю бачитись з компанією, що тягнула на дно; подаю документи на вивчення б2; на зібрані гроші купую білет в Україну, щоб побачитись з батьками і зробити мамі сюрприз на день народження.. і після приїзду бачу наскільки всі жалісно дивляться на мене, хоча і не говорять мов "боо, ти так змінилась і не в кращу сторону...", але по очах все видно; на цьому етапі я починаю займатись з нутріціологом та вирішую кардинально змінити свої звички

червень 2023: нове харчування, нові звички, походи у клуб коли з вживаного лише вода, багато ходжу (мінімум 10к кроків у день), повторюю німецьку, складаю собі плани на день, починаю вести щоденник, пишу вдячності за день, проводжу багато часу на самоті рефлесуючи, багато подорожую, починаю курси німецькою б2

липень 2023: знайомлюсь на курсах з класнючими людьми, так само подорожую і проводжу з ними час, багато часу приділяю саморозвитку, читанню, мовам (англійська, німецька), відкриваю для себе нові хобі, так само слідкую за харчуванням і не вживаю алкоголю, святкую своє дн і у цей день здається, що я найщасливіша людина у всьому світі

серпень 2023: кайфую від себе, під життя, відвідую різні заходи (від музеїв, до виставок, кіно і тд), подорожую, випадково зустрічаю людей, яких не бачила роками і це дуже приємні зустрічі; готуюсь до екзамену з німецької, багато дивлюсь фільмів, слухаю подкасти німецькою; вперше помічаю сама результати свого схуднення, стаю на ваги і розумію, що скинула вже 10 кг

вересень 2023: починаю простіше відноситись до харчування, не так прискіпливо і їм вже по голоду, в міру, з думками про те, що корисно для мене, а що ні; починаю ходити у зал, проводжу багато часу з друзями, відвідую октоберфест вже у своєму дірндлі (майже німка ахах), знайомлюсь з новими крутими людьми, знову подорожую і знайомлюсь з хлопцем, який стане моїм переломним моментом у 2024 році

жовтень 2023: так само проводжу багато часу з друзями, відвідую класні заходи, слідкую за собою, активно відвідую зал, більше починаю спілкуватись з тим хлопцем і зтикаюсь з дилемою "він взагалі не мій типаж *читай: жахливий вплив*, але чому так тягне і що робити з цими почуттями", сракою я відчувала, що воно мені не треба..але але переломні моменти з бабусею, родичкою, вони у лікарнях, в мене також зі здоров'ям проблеми і він стає моєю сильною підтримкою та віддушиною, у нього вдома і в його обіймах здавалось, що я десь дуже далеко від усіх проблем, і усе на світі можна вирішити, майже увесь вільний час я з ним чи у нього;

листопад 2023: відчуваю себе щасливою, проблеми по трохи вирішуються, паралельно здаю екзамен з німецької і думаю будь що буде, бо готувалась я через усі проблеми дуже мало; і в кінець листопада починається хуйня, в мене знаходять кучу проблем по здоров'ю, сварки з хлопцем, через протизачаточні мої гормони літають зі сторони в сторону, я забираю свої речі і без пояснення йду від хлопця

грудень 2023: я не розумію себе, мій настрій балансує від 0 до 100 за 10 секунд, я дізнаюсь про проблеми у батьків, чекаю на результати екзамену і не знаю як мені краще шукати роботу, не маю розуміння чи зможу втілити у життя те, що задумала і дуже переймаюсь через конкуренцію; нарешті говоримо з хлопцем, вирішуємо дати один одному ще один шанс (більше я йому, бо він мав проблеми з якими я не могла змиритись, але ж він обіцяв змінитись, ну ви зрозуміли)

грудень був періодом ламання себе, своїх стандартів. я не ходила у зал, бо не було ніяких моральних та фізичних сил. я багато плакала, майже кожен день, хоча до цього могла плакати лише раз у декілька років. я втрачала себе, бо через відчуття до цього хло��ця, я погоджувалась на менше, аби лише не втратити його. я опускалась до того, щоб пояснювати очевидні речі, коли їх і не треба пояснювати - треба просто піти, якщо вони не виконуються. я перетворилась у людину, яку я просто не могла впізнати, і я не помічала цього. я загнала себе у куток.

ліричний відступ, у цей новий рік до мене не прийшло усвідомлення, що треба щось змінювати, але до мене прийшло ниюче відчуття у грудях, що щось не так, тому усі важливі рішення прийнялись у новому місяці..

січень 2024: я порвала відносини з цим хлопцем і у мене нарешті відлягло. прийшло усвідомлення, що немає значення що ти відчуваєш до людини, як тільки наступає момент, коли ти відчуваєш що щось не так - відступи, і подивись на дії, не слухай слова; у першу чергу обирай завжди себе, свій добробут та комфорт, не переступай через свої переконання, лише через свої відчуття до людини - це нікому не потрібно, і ти лише брешеш собі; продовжуй розвивати себе кожен день і не думай, що етап на якому ти зараз це достатньо; не закривайся від нових людей та завжди шукай різні можливості для саморозвитку. і мені треба було пережити це усвідомлення самостійно, опустившись на самісіньке емоційне дно, у яке мене загнав він та усі його виправдання, мені треба було дійти до того моменту, коли мені вже стало гидко від цих виправдань, коли мені стало смішно від самої себе, що я настільки наївна у них вірити, коли прийшло це усвідомлення, що я варта більшого, і не повинна чекати доки потенціал людини у моїй голові стане реальністю, я заслуговую на найкраще відношення тут і зараз, і якщо я його не отримую - залиш.. покинь, піди, забудь.

я нарешті проробила план, в якому зрозуміла в якому напрямку я хочу рухатись далі, мої головні цілі та приорітети, і з цією мотивацією я рухаюсь далі, у цей - 2024 рік і можливо, мені пощастить також зустрітити людину, яка розділятиме мої погляди, та розумітиме мою цінність

і маю надію, що підсумки 2024 будуть наповнені більш радісними заключеннями та цілями, що збулися наяву :)

#український блог #український tumblr #укртумбочка #особистий блог #українцівтамблері #німеччина

10 notes · View notes

horishokkeshiu · 1 year

Text

Просто кіт з серветок, клею і коректору (⁠^⁠.⁠_⁠.⁠^⁠)⁠ﾉ

#кіт #украрт #український tumblr #ukrainian language #мистецтво #фотографія #особистий блог #cat #art #artist #cats #furry

47 notes · View notes

flitznsmthg · 4 months

Text

короче люди, потрібна ваша допомога . є в мене подруга, точніше була в мене подруга, про яку я говорила в минулому пості, ми спілкувались дуже близько та доволі довго, але перестали через конфлікт, здебільшого по моїй вині. я була втомлена тому звела наше спілкування до кінця, та посварилися ми дуже короче. пройшов 1 рік та 4 місяці, я вже півроку думаю щоб написати їй, бо дуже сумую за нашими розмовами. вона мене заблокувала, тому в тг з основного аку не напишу, а з іншого якось крінжово, ще є інст, але він закритий та там всього 9 підписників, для своїх так би мовити тільки( колись було всього 2 підписники, одним з яких була я..). Тому я щиро не розумію що робити, може хтось міг би щось порадити, дякую

#український блог #український tumblr #український тамблер #українською #укртумбочка #щоденник #ukrainian #укртамблер #укр тумбочка #особистий блог #особистий щоденник

9 notes · View notes

yourmistaker · 1 month

Text

все ще маю проблеми зі зв'язком ї не маю доступу в деякі соцмережі, тож намагатимусь стисло та швидко.

мої перенси придбали йобаний генератор. ї у мене, одразу, сталася алергічна реакція, через бензин усередині та відсутність руху повітря в кімнаті.

добре, що ці генії, не встигли у ПРИМІЩЕННЯ БЕЗ ВИТЯЖКИ, ще й каністру єбаного бензину запхати.

зараз попиздували повертати. якщо не вдасться, то буде продовження пригод.

#укртумбочка #щоденник #особистий блог

22 notes · View notes

thevalyaboiko · 5 months

Text

То щось в лісі здохло, що останні два дні мені страшенно хочеться малювати. Певно гарячка почалась, поки хворію, бо иншого пояснення цьому не маю

#український tumblr #укртамблер #укртумбочка #український пост #український тамблер #українською #український блог #особистий блог #особистий щоденник #думки #украрт #артпідтримка #арт #арткозацтво #малюнок #малювання

22 notes · View notes

poisonousmelissa · 12 days

Text

У нас є викладач якого я терпіти не можу. Дуже неприємний. Могло б бути і гірше, але могло б і краще! Завтра у нас з ним пара, а минула була тиждень тому, і він каже сьогодні о 9 вечора, що в нас завтра контрольна робота з усною відповідю і його абсолютно не цікавить чи є світло і інтернет. А я нагадаю, що в Харкові досі діють відключення світла, а я навчаюсь в Харківському університеті.

При чому викладач ще й злий на нас бо ми не ходимо на його пару бо в нас бачте світла немає. По перше ми не винні в тому що світла нема, по друге про контрольну можна було сказати тиждень тому після пари. А по третє ми не ходемо не тільки на його пари через відсутність світла.

#український тамблер #український tumblr #укртумбочка #українцівтамблері #особистий блог #укртамблер #українською #український блог #український пост #українське #навчання #університет

20 notes · View notes

givemeacappuccino · 5 months

Text

Зробила нарешті карточку про себе

#український tumblr #укртумбочка #українською #український блог #український тамблер #особистий щоденник #особистий блог #щоденник #думки

8 notes · View notes

sparkle-shrimp · 5 months

Text

Всім привіт) Я тут пропала надовго, але добра новина для тих кому цікаво - я повернулася додому. Ну тобто сюди, пхех.

Останні декілька місяців були нереально важкими для мене і я, нажаль, продовжую перебувати в цьому стані. Зараз вирішила під чашечку чаю все ж таки повернутися і по-розказувати трохи. Поки ще не зрозуміла чи то щоб по-рофлити, чи то щоб підбадьорити себе, чи то щоб якось трохи виговоритися/поплакатися, чи то щоб зробити якийсь аналіз останніх подій. В цілому, пишуці це не я не знаю у що це вильється і що я від цього хочу отримати поо факту. Так би мовити, стрім думок у live time.

З головний новин мого життя:

Послала до чорта на кулічики свого хлопця (ну вже колишнього по факту) і вирішила взяти своє життя у свої руки.

Як наслідок цього рішення - я нарешті влаштувалась на роботу та знайшла житло у своєму місті. Вкид №1: в Ірландії дуже важко знайти житло, але особистий простір в результаті все ж таки вартував 6 місяців проживання в монастирі. Вкид №2: посилачись на мій попередній досвід - я вперше отримала простір в якому я на постійній основі сама. У цьому є свої плюси та свої мінуси, але на загал, то це прямо моє досягнення за останній час.

Також з цікавих новин, тепер я живу по сусідтству до свого нового коханнячка, але є не приємний мінус. Кохання не те що не розділене, скоріше ситуація надто заплутана і тяжка. І здоровий глузд каже шо треба відійти у бік. Але краще буду шкодувати про те що зробила, аніж про те що побоялася зробити (у цьому вся я, пхах). На рахунок сусідства, то вже чисте везіння (чи навпаки, you never know) - я дізналася про це вже коли домовилася про перегляд. Співпадіння? Самій цікаво, якщо що.

Я наважилася все ж таки звернутися до психологога, і як раз вирішую фінансову сторону питяння на данний момент закриваючи усі свої основні потреби (які навалилися за півроку безробіття), щоб була можлививіть собі дозволити витрати на нього. В цілому по плану записатися на перший сеанс до кінця січня, максимум до кінця лютого.

Через деякі свої флешбеки та повторювання одних і тих самих проблем, стосовно вибудовування стосунків з людьми (маються на увазі усі уснуючи їх види), я трохи випала з життя. В буквальному плані, бо пролежала два місяці просто лежучі і дивлячись у стелю при цьому постійно перебуваючи в котлі самокопання, рефлексії та тоні екзистенціальних питань. Ну і як наслідок, той екзамен, до якого я готувалася, я не здала. Точніше, мені навіть не вистачило моральних сил навіть податись на нього. Таке собі дочягнення, якщо чесно.

Трохи підсумуємо:

Нещодавно я задала собі дуже цікаве питання. Воно звучить наступним чином "Якщо б в моїх руках опинилась коробка з усім що я втратила у своєму житті, то щоб я почала б шукати першим?". На моє привелике здивування відповідь була наступною - "себе". Того далі усе що буде в цьому блозі - буде на вільні теми. На теми на які мені хочеться писати в моменті, бо я не збираюся чекати коли мені хтось дасть коробку з усім утраченим щоб зайти себе. Я зрозуміла що я себе вже навіть і не пам'ятаю. А з найстрашнішого - здається наче я сама для себе незнайомка...

Початок був достатньо хорошим, а ось закінчила так собі. Мда уж. Та ще й доволі не зв'язано між собою, але вже як є, лол.

#особистий блог #укртумбочка #укртамблер #український tumblr #Spotify

11 notes · View notes