#письменництво

[tvorchy]

“Якщо не будеш слухати критику нічого не навчишся” та інші маніпуляції

Ніколи такого не було і от знову. Одне з найважливіших практичних запитаннь, які ставлять собі всі митці, знову і знову маніпулятори перетворюють на спосіб поживитися за рахунок чожої самооцінки. Загинайте пальці, якщо ви чули (або самі сповідували) щось із цього:

“В будь-якій критиці можна знайти раціональне зерно”

“Закриваються від критики лише слабаки (безталанні, діти)”

“Справжня критика має бути жорсткою”

“Без критики нічого неможливо навчитися”

Давайте розбиратися, наскільки це близько до правди.

Критика — це публіцистичний жанр

Не зовсім офіційно. Так само, як “детектив” або “любовний роман” не є офіційно жанрами літератури, (якщо ви не знали, то ними є “лірика”, “драма”, “епос”) але в 2022 всі розуміють, що коли кажуть “літературний жанр” то мають на увазі саме “детектив” або “жахастик”.

Так само і з літературною (кіно і іншою) критикою. Не вірите?

1. Де ми бачимо критику?

По-перше в блогерів. Є цілий жанр на ютубі, частково чи повністю присвячений кінокритиці: Ностальгуючий критик, Кіногріхи, Загін Кіноманів, El Gato, Ikotika. Є аналогічні книжкові канали: такі як американський “Читаємо з Сінді” або український “Проліт”. (Каналів насправді дуже багато, мені просто ліньки наводити їх всі). Те саме можна сказати про музику, про ігри, про моду. Якщо є якась популярна творча сфера — то існують і блогери, що роблять про неї критичний контент.

Такий контент робиться не тільки для ютубу. Огляди на різноманітну творчість роблять в інстаграмі, тік-тоці, в телеграмі, фейсбуці, в тамблері і в твіттері — і взагалі всюди, де це може побачити широкий загал.

Блогери-критики самі стають зірками, мають фанатів, для когось створення такого контенту — це їх основне джерело доходу (через ті самі рекламні інтеграції). І це не щось, що зʼявилося зараз.

В 19 столітті критику публікували в часописах і місячниках, таких як “Літературний вісник”, а також в книжках, газетах, видавали критичні есе і памфлети, зачитували їх перед публікою у вітальнях і на свіцьких заходах, так само як і вірші або прозові твори. Саме в епоху романтизму в європейському суспільстві масово зʼявляється клас авторів, що більш відомі за свою критику, ніж за будь-яку іншу літературну діяльність.

Навіть якщо зазирнути в глибину віків, до Аристотеля з його трактатом “Поетика”, то він теж створювався не для того, щоб пилитися десь в кутку, хоча літературна критика й не була основною діяльністю античних філософів.

2. Як виглядає критика?

Якщо порівнювати популярність оглядів, то негативні огляди стабільно збирають більше переглядів і реакцій, ніж нейтральні та позитивні. На одному і тому самому каналі звичайне відео може збирати 5-8 тисяч переглядів, тоді як “бомбоогляд” 12-26, в 2-4 рази більше.

Критичний огляд сам по собі може перетворитися на інфопривід, особливо якщо автор вступить в дискусію (ще краще в конфлікт) з оглядачем і ми отримаємо серіал — що триватиме доти, доки це не набридне сторонам, або їх підписникам.

“Публіцистичність” критики яскраво проявлена в тому, як вона побудована, яка лексика, які засоби виразності використовуються.

Для неї характерні:

Менторський або провокативний тон

Гіперболи

Насиченість іншими засобами виразності: метафорами, аналогіями, епітетами

Іронія, сарказм, сатира та інші види комічного

Субʼєктивізм, виражена особистість автора

І набагато рідше проявляються характерні риси наукових текстів:

Обʼєктивізм

Точність і лаконічність

Цитати і посилання на першоджерела (як на обʼєкт критики та і на джерела агрументації)

Нейтральність інтонацій, відсутність експрессивної лексики

Однозначність і ясність тлумачень

І це насправді не погано. Критика має не менше прав на життя ніж будь-який інший художній або публіцистичний жанр. Вона може приймати яскраву форму, вміщувати в собі корисні і цікаві думки — так само як і всі інші жанри.

Та все ж таки. Якщо ми приберемо публічність та експрессію, уявимо, що критику пише друг, знайомий, або відомий письменник особисто автору, чи вчить вона чомусь?

Вона може. Але є багато але.

3. На яку аргументацію вона спирається?

Вище ми згадували античні часи, коли, як вважається, і зародилася критика. В її першоджерелі стоять Платон і Аристотель (швидкодруком написався Арестович), які оглянули ту творчість (грецький театр і поезію), що тоді існувала, описали як вона виникла і розвивалася, і філософськи оцінили, що робить одні пʼєси гарними, а інші не дуже.

Якщо ви памʼятаєте, приблизно так само вони будували свої судження про ідеальну державу і про закони природи. З того часу минуло дві з великим гаком тисячі років, і природничі науки прогресували, зʼявилися всілякі прилади для вимірювання різноманітних показників, теореми. Частку античних уявленнь довелось уточнити, а якісь і зовсім відкинути. Наприклад, оце:

“Арістотель виділяв такі якості крові, як швидкість згортання, ступінь густини та теплоти. Наприклад, легка кров властива сангвінікам, важка — меланхолікам, тепла — холерикам, рідка — флегматикам.”

Щодо побудови держави, людство теж не стояло на місці. Зʼявилися соціологія, демографія, економіка. Від спостереження (подивився - подумав - зробив висновки) перейшли до чисельних показників, моделей та навіть експериментів.

Літературну теорію ж ніби намагаються перетворити на православну церкву (московського патріархату).

Мовляв, не треба нам цих ваших новомодних гріховних чисел, теорій, експериментів, нам духовність треба. В нас є традиція, в нас є старі книжки (бажано російською мовою) де вже зібрана вся мудрість, в нас є наші святі (класики), а все що нове і незрозуміле — воно від Сатани. Тільки замість “єретиків” і “богохульників” — “бездарності” та “графоманами”.

Типу якщо спитати “навіщо потрібні великі описи, хто тобі так сказав”, то буде “бо так писав Лєв Толстой”, або “А Нора Галь сказала”, в кращому випадку “А от Стівен Кінг дав пораду”.

Тим часом в науці є така штука, як рівні доказів:

Мета-аналіз або систематичне дослідження

Рандомізование контрольоване дослідження

Коректно проведене дослідження (експеримент) без рандомізації

Дослідження “випадок-контроль” або когортне дослідження

Систематичні огляди дослідженнь-спостережень або якісних досліджень (Під “якісним” мається на увазі — те, що не обчислюється або не може бути переведено в числа).

Дослідження-спостереження або якісне дослідження

Думка експертів або експертних комітетів

Що нижче доказ у списку, то менш вагомим він вважається. Звичайно, для творчості і літератури зокрема не всі з цих пунктів можна використати — принайні на наш час.

Але що нам зазвичай пропонують як аргументи? В кращому випадку — думку експертів: філософів, письменників, критиків минулого, літературознавців. Тобто найнижчий, 7 рівень. В типовому випадку — власні уявлення про прекрасне, або “ну це ж всім очевидно”.

А думка експертів така штука — вона може мати раціональне зерно, а може бути просто забобоном. У вчених та експертів не буває забобонів? Ще й як бувають. Згадаймо того ж Лайнуса Полінга, хіміка і нобелівського лауреата, який був переконаний, що вітаміном С можна лікувати ментальні розлади і рак (він помилявся). Загалом вся історія розвитку науки сповнена помилками і неправильними переконаннями, що свого часу здавалися людям (і вченим) очевидними.

Тож якщо вам пишуть “ваш текст стане краще, якщо ви зробите А і Б” спираючись на “здоровий глузд” чи навіть поради відомого письменника, то імовірність того, що ця порада правильна така ж, як в тому анекдоті про імовірність зустріти динозавра в сучасному місті: 50 на 50, або зустрінеш, або ні.

4. Та чи може все ж таки критика бути корисною?

Виходячи з усього, що ми вже сказали, критика (окрім того, що це продукт творчості критика) — це просто ще один відгук. Як “Чекаю на продовження!”, тільки довший.

Ви можете на неї реагувати, але ви не зобовʼязані це робити.

Вона може бути корисною, як і будь-який інший відгук:

Якщо вона вас надихає

Наводить на цікаві думки

Якщо ви бачите, що там згадуються важливі для вас моменти, і ви самі думали, як можна покращити те, про що згадав критик

Якщо багато людей з вашої цільової авдиторії згадують певні моменти, і ви думаєте що їх можна було б покращити

Якщо ви відчуваєте, що вона наближає вас до того, що саме ви прагнули створити

Та головне: якщо вона не викликає в вас бажання все кинути.

А якщо викликає — ігноруйте її. Наплюйте на всіх, хто назве вас “ніжною сніжинкою”, їм буде байдуже, якщо ви закинете власну творчість і втратите сили і мотивацію. А вам, сподіваюсь, не байдуже.

Взагалі про способи відпрацювання відгуків можна написати окрему статтю, але те якось іншим разом

На завершення

Критика — це цікаве і багатогранне явище. І це теж форма творчості, з якою я не бачу жодної проблеми: вона живить дискусії навколо мистецтва, вона дає можливості розглянути запропоновані літературні теорії на реальних прикладах. Вона може пропонувати творцям та споживачам (глядачам, читачам, слухачам) подивитись на мистецтво під іншим кутом, вона може бути вкрай переконливою в тому, як вона описує “якою має бути творчість” — але переконливаю саме по-людськи, на персональному рівні, а не на рівні абсолютного знання. Вона може пропонувати цікаві теорії, як поєднюється те, що вам подобається і як — те, що не подобається.

Проблеми починаються там, де люди намагаються навʼязати її і видати за те, чим вона не є.

Вона не є навчальним матеріалом або посібником.

Вона не є істиною в останній інстанції.

Вона не є чимось, що автор мусить мовчки слухати та виконувати.

Тому що її аргументи поки що не вийшли за межі “це може бути просто чиясь думка”.

#украрт #укрфф #укртві #український тамблер #укррайт #критика #творчість #письменництво

[maarchelll]

3 листопада

Я маю стільки чудових фантазій, ідей для написання різноманітних оповідань.

З кожним днем їх стає все більше, я починаю виписувати їх у нотатки, обклеюю всі стіни та дзеркала в кімнаті, щоб вони завжди були перед очима. Мрію надати їм життя, показати світу, але невміння передавати свої абстрактні думки у речення - проблема, з якою я не можу справитися.

Я намагаюся багато читати, цікавлюся різними методами/жанрами написання, але цього замало.

Я не знаю, яким наступним має бути мій крок до покращення писемності.....до кого звернутися за порадою...?

#український tumblr #український блог #український пост #український тамблер #укртамблер #укртумбочка #українською #українська мова #укртві #ukrtumblr #письменництво

[toryhatake]

хто я?

привіт, мене звати торі (але в звичайному житті просто віка).

мені 26 років, я віддала кращі роки педагогічному університету, щоб важко працювати у польщі та стати веб-дизайнеркою та розробницею сайтів.

але моя основна мета у цьому житті - стати та бути письменницею, яка дасть життя десяткам або сотням історій (як стівен кінг та террі пратчетт).

я довгий час писала загадкові пости в інсті, де вуалювала свій психологічний стан під містичні замальовки про алісу (зазвичай, у задзеркаллі).

але зараз я хочу бути кимось більше, ніж авторкою двох публікацій на рік, хочу мати відчуття відповідності, тому (намагаюсь) розвивати цей блог.

це буде особистий блог письменниці, яка любить яскраві макіяжі, музику queen та the hardkiss, зелене волосся, водити авто та слухати offonoff теплої літньої ночі, хоча все нутро вже агресивно жадає гелловіну, який вже багато років тому став улюбленим святом.

я буду рада познайомитись з різними артистами та артистками, послухати про їхній шлях та познайомитись з творчістю, тому feel free to contact me.

я відкрита до нового спілкування, обміну досвідом та розширення горизонту 🖤

#твітер #письменництво #особистий блог #думки #укртві #українською #україна #укртумбочка #український тамблер #украрт #укртамблер #український блог #Spotify

[yourmistaker]

+ для чого люди пишуть та читають фанфіки?

+ не знаю для чого інші се роблять, але особисто я це роблю, бо мене не задовольняє оригінал.

#укртумбочка #щоденник #особистий блог #фанфіки #письменництво

[bez-nichoho]

Про ніщо (34)

Бувають вечори, коли слід пити лише темне пиво. Сьогодні був один з таких. Я сидів у закладі, назва якого нікому нічого не скаже. Читав книжку й відривався від тексту, аби ковтнути пива. І повертався — не конче до того речення, на якому спинився. Це не було обов’язковим. Я читав книжку фраґментарно, випадковою вибірковістю.

І завдяки цьому отримував більше, аніж написав автор. Такий спосіб читання давав мені нагоду додумувати те, що я пропустив — цілі шматки розповіді я уявляв на свій лад, від чого ця розповідть ставала іншою. Навіть трохи моєю. Читаючи у такий спосіб, можна навіть почати писати. Сподіваюсь, зі мною цього не трапиться. Принаймні в ті дні, які перетікають у вечори, коли слід пити лише темне пиво. Інші дні. Чиїсь інші дні.

Був початок літа. Чи так: початок літа відбувся. Це означає, що вже можна молитись на осінь. Колись я читав книжку, в якій було написано, що осінь — це рафінація понять. Не знаю, чи це справді так. Я волію мати осінь без понять, бо сама осінь є найвищим поняттям. Коли вона надходить, то вимагає уваги й занурення. Відчування та чування. Вслуховування та вислуховування. Осінь можна проживати як проживається добра проза. І так само можна пропускати цілі тижні, заповнюючи прогалини чимось своїм. Так осінь виростає сама над собою. Так можна з нею синтезуватись і стати її частиною. Її співучасником.

Осінь годиться для житнього хліба, присмаченого часником, і темного пива, авжеж. Насамперед темного пива. Мабуть, якраз тому не лише восени трапляються вечори, коли слід пити лише темне пиво — так можна заповнити усі прогалини, які мають бути заповнені осінню. / Івано-Франківськ чи то пак Станиславів, в часі ще однієї резиденції

#українською #український tumblr #український блог #український пост #український тамблер #українськийблог #українська література #українськапроза #письменник #письменництво

[girl-with-demons-in-her-soul]

Надибала надзвичайно круту молоду платформу для розміщення власних статейок. По дизайну щось середнє між Твітером та Тамблером, мабуть. Й скоріше про академічно-пізнавально-розважальний контент, ніж про особисте. 

Загалом, активно закликаю всіх долучатися до платформи. Авторів/ок активно писати і ділитися досвідом, читачів/ок залишати реакції та відгуки до текстів на будь-яку тематику. От дійсно, на будь-яку. 

Я поки виклала своє дослідження Єванґеліону (так-так, я активно поєдную аніме та філософію, що ви мені зробите?), есе стосовно малоросійства та фактично дайджест про українських письменників. Всі слова тикабельні) 

Ну і посилання на мій акаунт тутик: https://drukarnia.com.ua/al_kobza

Читайте, насолоджуйтеся, діліться своїми думками, долучайтеся до створення україномовного контенту. Буду рада бачити кожну і кожного!

#український пост #український контент #український tumblr #письменництво #аніме #філософія

[aileenpalladi]

Книжкова поличка «Відьма і Вампірка»

Франческа Флорес “Відьма і Вампірка”

5/10

Саме цієї книжки мені не вистачало у ранньому підлітковому віці, коли все подібне фентезі крутилось довкола любовних трикутників між хлопцями і дівчатами. Десяток років тому я була б у шаленому захваті від кожного розділу. Від кожного погляду головних героїнь одна на одну.

Стосунки між дівчатами-підлітками в даній книзі описані неймовірно прекрасно. Їхні думки, слова і ніжна ніяковість – саме те, що відчуваєш, будучи маленькою дівчиною, якій подобаються інші дівчата. Навіть зараз все це викликає у мене величезний сентимент, власне через який я настільки щедра в оцінці.

На цьому плюси даної книги закінчуються, якщо не враховувати розкішну обкладинку.

Світобудова просто жахлива. Основні події обмежені двома містечками та лісом, але всі вони належать до безіменної імперії, про яку здебільшого нічого не відомо. Також згадується інша країна – Сарен, представників якої в цій імперії вкрай зневажають, але причини нам авторка не пояснює. І це враховуючи, що обидві головні героїні мають етнічний зв’язок з Сареном, за який їх цькували в дитинстві.

З міфологією світу також не все добре. В історії фігурують лише два види відьом – відьми Полум’я та відьми Кореня, але кілька разів в тексті згадуються відьми Бурі. Де вони? Чому їх немає в місті? Як працюють їхні сили? Всі ці питання залишились без відповідей, хоча батько однієї з головних героїнь знову ж таки відьмак Бурі. Щодо його смерті, то взагалі складається враження, що авторка ставиться до читачів як до ідіотів. Відьмак Бурі, потрапивши в срібну пастку-сітку, просто провисів на дереві кілька днів, бо не зміг вибратись і помер? Кхм, ну нехай.

Чи є інші види відьом нам теж невідомо.

Взагалі мотивація персонажів шкутильгає на обидві ноги. Тут абсолютно всі основні персонажі в певний момент або різко змінюють свою думку, або зраджують своїх близьких, без видимої на те причини. Єдиний, хто залишався вірним собі й водночас найогидніший з усіх персонажів – Зенос, вітчим Ави. Вся його взаємодія з падчеркою виглядала як прозора метафора на зґвалтування й читати це було неймовірно гидко. Добре, що в кінці вона його вбиває, але як на мене він замало страждав, зважаючи на ті “експерименти”, які ставив над нею. Наприклад: обпікав її сріблом, морив голодом, відрізав частини тіла та інше.

Детальніше не хочеться навіть вдавались в персонажів, бо хороших серед них немає. Навіть головні героїні – Кає та Ава, зраджують одна одну, наражаючи на смерть. І не один раз.

Окремо – про стиль авторки. Готуйтесь, що книга буде постійно повторювати сама себе. І тут не тільки справа в описі однієї й тієї ж сцени, від особи кожної з героїнь, а й в тому, що вони прокручують в голові ті самі рефлексії, які відбулись вже кілька розділів тому. Навіщо? Незрозуміло. Щиро вважаю, що книга була б в два рази коротшою, якби всі повторення прибрали.

Справді єдине хороше, що є в цій книзі – щирий та щемкий опис почуттів. Якби в ній не фігурувала романтика між двома дівчатами, я б її навіть у руки не взяла.

Наскільки я була щаслива, що нарешті видали казку, в якій орієнтація героїнь – щось звичне та приймається ними обома з легкістю, настільки ж залишилась розчарована якістю сюжету. Щиро сподіваюсь, що в майбутньому буде з чого обирати й можна буде радіти книзі не тільки тому, що в ній гармонійно описані лесбійські стосунки, а й тому, що вона неймовірно якісна.

#книжкова поличка #книжковий огляд #огляд на книгу #письменництво #wlw #sapphic #ukraine #видавництво лабораторія #відьма і вампірка #Франческа Флорес

[phileins]

i. відчал

Коли Одисей відчалював від Ітаки, він, мабуть, дивився в неосяжну величину синього моря й знав, що повернеться додому.

Дивне відчуття, мабуть: не знати, що чекає попереду, але знати, що ти обов'язково повернешся. Попереду — страшна далечінь, дзвін мечів й лик славетного коня; попереду двадцять років розлуки, та Одисей цього ще не знає. Перед Одисеєм тінь грізного Посейдона, допоки вдоволеного церемоніальними жертвоприношеннями; поза Одисеєм — силуети гнучкої Пенелопи й маленького Телемаха, примарний запах оливкового дерева та такий бажаний, такий рідний дім.

Перед Одисеєм прокляття богів, якому він вже під час відчалу кидає виклик.

Моя любов до Одисея дещо лицемірна, оскільки саму Одисею я досі не прочитала. І все ж, є щось поетичне в цьому миті; колись я Одисею прочитаю, й можливо, зроблю свій вклад до великої гомерівської спадщини.

Та поки я невміло латаю слова одне до одного й сподіваюсь, що вони в собі мають якийсь сенс. Навіть великий Одисей не завжди був загартованим моряком; навіть він був маленьким хлопчиком, що з висунутим язиком учився зав'язувати морські вузли. Я вже давно не маленька, та й хлопчиком ніколи не була. А все ж, візьму його за приклад. Мені теж потрібно навчитися основам.

Руки незграбно клацають по клавіатурі, й слова криво складаються в речення. Англійською не так складно, та й не так непевно; хоча англійською цей текст мав би геть інший ритм й геть іншу мелодію.

Англійською я пишу добре.

Я живу у моєму місті у моїй хаті, і ходжу я у свій навчальний заклад. Коли я іду по вулиці, над головою перешіптуються мої дерева; і коли я дивлюся у небо, я знаю, що воно моє. Звати мене моїм іменем. У голові в мене мої думки.

Я — центр. Чого, невідомо; своєї хати, свого міста, своєї школи; і все ж таки я — центр, я — це Я. На землі безліч таких центрів, і безліч таких Я. Чи всі ми — Я, чи Я — це всі ми? Філософське питання на потім, мабуть; філософи люблять роздумувати про Я. В будь якому випадку, я тут, за своїм стареньким ноутбуком; викладаю свої думки на сторінку з тою самою дитячою завзятістю, з якою маленький Одисей в'язав вузли.

Я спробую писати; в'язати вузли, стругати дошки, ткати вітрила.

Одного дня, можливо, я лишу свою Пенелопу, й погляну в очі морю й богам; й можливо, одного дня я відчалю, що б повернутись навіки зміненою.

#укртумбочка #укртумба #укртамблер #письменництво

[qavertji]

Хто я і що я тут роблю?

Взагалі, я не знала, що існує така програма, як тамблер, доки мені про неї не розповів мій друг. Він каже, що багато хто втік сюди з тві, але саме я навіть не сиділа в ньому. Ну як. Якийсь певний час в мене насправді стояв цей застосунок на телефоні, але не довго. Та й не викладала я туди нічого. Максимум читала інколи стрічку, але рідко і це якось... було дивно. Не знаю, мабуть тві це просто не моє.

Якщо чесно, то я поки ще не зрозуміла, як і з чим їдять тамблер, але тут якось так... спокійно? Я не знаю, для мене навіть складно щось постити у свій тґ канал, а тут такого наче й нема. Можливо, це просто через те, що там я знаю всіх людей, які на мене підписані. Я там не можу бути... вільною? Я боюсь, що вони подумають і як відреагують. Це дивно, тому що телеґрам канал я створила більше по причині того, що хотіла вести його для себе, але зараз кожного разу, коли я туди щось пишу, я хочу видалити і той пост, і сам канал. А тут мене знає буквально одна людина.

Добре, про свій, так скажемо, "переїзд" я розповіла, тепер хочу розказати трішки про себе. Зразу попереджаю, що це я роблю не дуже, навіть біографію в описі написати не можу, тому що не знаю, про що.... Якщо коротко, то з початку повномасштабного вторгнення в мене була люта депресія та я буквально не могла нічого робити, окрім того, щоб читати фанфіки та дивитись аніме.

Але.

Раніше я не дуже любила та, тим паче, вміла щось писати. Я взагалі постійно думала (інколи й зараз думаю), що у мене навіть для цього нема фантазії. Проте зараз я пишу роман. Я дуже довго думала, що і як там буде відбуватись. Продумувала сюжет та героїв. Наразі в мене є два з половино розділи або ж 60 вордовських сторінок / майже 12 тисяч слів. Насправді пройшло вже десь більше року, як я його пишу, але по суті більшість часу, крім травня-вересня минулого року, я навіть не відкривала файл із ним. Все тому, що навчання займало дуже багато часу та сил, і я тупо не встигала. Або ж не було натхнення. Насправді я часто задумуюсь над тим, щоб кинути та не писати продовження, але якось просто не бачу в цьому сенсу... Ну типу. Є люди, які чекають продовження. Та я й сама його чекаю. Саме тому я намагаюсь не опускати руки. Але мені здається, що я його такими темпами не допишу ніколи.

Ну коротше, зараз мені до вподоби письменництво, і я насправді дуже пишаюсь тим, що пишу. Хоч і не завжди виходить так, як хочеться.

Якщо письменництво — це перший пункт відповіді на запитання "хто я?", то другим пунктом буде музика.

О-о-о, я завжди хотіла співати. І я справді казала про це. Але батьки не відправляли мене там в музичну школу чи на уроки вокалу. Максимум, що я пам'ятаю, так це те, що моя бабуся теж дуже хотіла, аби я співала. Одного разу вона привела мене до церкви і запитала в батюшки, чи можу я бути в складі хору і щось таке. Як я зараз рада, що він тоді нам відмовив... Я людина, яка боїться людей та не дуже любить співати в хорі, якщо це не колядка/щедрівка/тощо. Більше про вокал такої мови й не було.

Одного разу ми посварились з мамою з причини, що я "нічого не хочу". Хоча не хотіла я те, що вона мені пропонувала, тому що те мені було зовсім не цікаво. Я їй сказала, що хочу на вокал, а вона мені відповіла, щоб я сама шукала вчителя, заробляла гроші та йшла туди. Дякую.

Наступна ситуація, коли ми з татом їхали з якихось курсів (знову таки мені їх запропонувала мама і мені там не подобалось), то там вилізла важлива тема про те, що типу нащо мені жити, якщо життя — це тупо цикл, де ми вчимося, працюємо, знову вчимось та працюємо (вибачте, тоді я була дед-інсайдом та не хотіла жити, я це переборола). Чесно? Я не пам'ятаю, як тема зайшла за те, що я хочу співати, але вона зайшла. І на відмінну від мами, тато на наступний день знайшов якісь школи вокалу та ми поїхали на прослуховування. Я три місяці вчилась у музичній школі вокалу та потім додалось ще фортепіано. Зараз літо, тому в них канікули, але я дуже сумую за справжніми уроками.

Я не знаю, що ще можу про себе розповісти, крім того, що вже написала, та... хм, наприклад, що мені подобається читати китайські романи та книги загалом, але не всіх жанрів мабуть. Що я обожнюю місяць та схід/захід сонця. Небо дуже гарне. Що колись я любила малювати, але кинула. Що в мене є собачка Белла, яку я дуже люблю. Що я обожнюю дивитись мультики. Також інколи я полюбляю готувати.

Мабуть є багато таких фактів, але я зараз не можу їх пригадати.

Я Аня, мені майже 15 та я родом із Вінниці. Якщо ви це прочитали, я вам дуже вдячна :)

#укртумбочка #укртамблер #письменництво #музика #щоденник #книги

[victoriada]

А поставлю-ка той чайник, що ми привезли з Праги.

Будеш чаю?

Вибираєш каву? Гадки не мала, що ти її п'єш.

Давно в тебе ця нова звичка? Еге ж, з того моменту, як почалися відрядження.

Єгеній також із тобою їздить? Жодна зустріч без нього не обходиться. Звісно ж заздрю, ти ж у відрядженнях буваєш частіше, ніж у дома!

— И-и-и, — завиває вітер за вікном.

Йдуть разом з ним останні теплі дні.

Коли ти вже зрозумієш, що мені тут зовсім не місце? Ліпше було б не повертатися взагалі, але я не міг вчинити так з тобою! Ми давно мали б це припинити.

Не знаєш, що саме? Обман, у який я загнав себе й тебе заодно. Пробач, що кажу про це тільки зараз. Сьогодні так багато змінилося... Тепер нема сенсу щось приховувати.

У Євгенія кава смачніша. Фаворит серед усіх напоїв. Хотів би, щоб і ти якось спробувала. Це звучить неправильно, розумію, але тобі б дійсно сподобалося.

Чесно, нема чого більше казати. Шалено з мого боку думати, що нам вдасться залишитися навіть просто знайомими. Що ти будеш дивитися на мене без суму в очах.

Юрієвичу передавай від мене привіт і найщиріші побажання для його сім'ї.

Я ніколи не забуду твою доброту.

#оповідання #проза українською #українською #укррайт #український блог #український пост #блог українською #письменницький блог #письменництво #український tumblr #український тамблер #укртамблер #укртумбочка

[gwenllianwales]

хто така ця оленка зміючка

Всім привіт.

На тамблері я вже років з 8, але саме письменницький блог створила нещодавно. Так от, мені незвично писати тут тексти, я все більше по картинках була, але доведеться згадувати як тут гарненько все оформлювати.

Я українськомовна авторка та фікрайтерка. Люблю янг едалт літературу та пишу найчастіше у цьому напрямку. Міське фентезі, містика, пригоди, романтика, драма, гумор — це те, що найчастіше траплятиметься вам в моїх творах.

Фанхат у мене багацько, але пишу лише по деяких. Можете переглянути їх в карді.

Тут будуть посилання на мої роботи, цитати звідти, цікавинки, які я використовую для сюжетів (наприклад, традиції чи легенди) та всілякі колажі, якщо до них дійдуть руки. А ще рецензії на книги чи серіали, про які ви, можливо, навіть й не знали (загалом, на те, що не дуже популярне або забуте). Мої меми з твітеру також буватимуть та ностальгічні пости про старезні фанхати!

Передаю привіт укррайт спільноті з твітеру та сподіваюсь, що все-таки не доведеться звідти тікати повністю.

Рада всім! Нумо, гайда знайомитися!

Мене ви можете знайти ось тут:

ао3

аркуш

фум

#укррайт #українська мова #укрфанфікшн #укрфф #український блог #український тамблер #укртумбочка #укртамблер #український tumblr #українською #україна #письменництво #фанфік #фікрайтер #gwenliansnake

[dory380-blog]

Я придумала сюжет для детективу. Забирайте, кому цікаво.

Вбивця ходить по немережевим кав'ярням і підкидає отруту до пакетиків з цукром. Різні кав'ярні, різні люди. Жертви завжди випадкові, не пов'язані жодним мотивом, оскільки неможливо передбачити кому саме дістанеться пакетик з отрутою замість цукру.

#укртамблер #укртумбочка #українцівтамблері #письменництво #письменник #детектив

[maarchelll]

Почала читати "Андрій Лаговський. Неканонічний канон".

Ще дуже рано говорити про загальне враження, але зараз головний герой приваблює своїми думками, змінами настрою, почуттями та характером в цілому.

Під час його тривожних нападів(?) я відчуваю з ним велику схожість.

Український модернізм чудовий.

Українські митці чудові.

#український tumblr #український блог #український пост #український тамблер #укртамблер #укртумбочка #українською #українська мова #укртві #ukrtumblr #читання #письменництво

[toryhatake]

сьогодні дякую собі за нову сторінку історії.

цього мало, але це чесна праця

#особистий блог #українською #україна #український тамблер #укртамблер #укртумбочка #творчість #письменництво

[yourmistaker]

я зробила ще одну сторію у всесвіті пронь пригод, ї тепер у мене є часові флеш-беки на флеш-беки часу...

#укртумбочка #щоденник #особистий блог #український блог #український tumblr #українською #українське #письменництво #укррайт

[akadechan]

Торія Q&A

Не дуже часто пишу щось тут, але для довгого зберігання інфи тумблер подобається мені значно більше, аніж твітер. Тож, вітаю всіх на зв'язку? :')

Після спонтанного треду про схожість Хантера з Совиного Дому із моїм ОС'ом Шиданом (почитати можна отут), отримала декілька зацікавлених реплаїв на всю розповідь. Тож, народилась ідея зробити невеличкий загальний пост з інформацією про Торію - мій книжковий світ, в якому розвиватимуться події циклу "Біла Вежа".

Частково відповідаю на питання з тві, частково - роблю більш-менш загальний огляд, щоб краще структурувати та зрозуміти світ (буде потроху доповнюватись)

Ітого, почнемо

1. Світобудова та історія

Торія - це астральний план, розташований поміж нашою Землею та іншими, більш віддаленими світами. Це магічний вимір, зі своїми народами та створіннями. Магія побудована на наявності в певних людей потужної аури, що дозволяє взаємодіяти з енергією навколо, та підкорювати її за своїм бажанням.

Якщо порівнювати з нашим світом, Торія є тонким виміром - тобто людські матеріальні тіла туди потрапити не можуть. І навпаки, жителі Торії ажніяк не можуть знаходитись на Землі (навіть якщо знайдуть прохід, що веде туди), адже не матимуть фізичного тіла.

Давним-давно, на землях Торії знаходилось квітуче королівство. Люди жили в балансі зі світом та поважали Богів, чарівники вдосконалювали володіння аурою, магічні істоти та створіння були широко розповсюджені.

В якийсь момент, до долини де розташоване королівство - прийшли люди з півночі. Вони вклонялись іншим богам та не знали магії. А з часом їх стало так багато, що старі звичаї почали забуватись, а королівство перетворилась на об'єднання окремих міст.

Люди вірили, що їх світ є одним з нескінечнного ланцюга інших - утворених водами Великої Ріки, що тече з Джерела Усього Сущого крізь порожнечу, та утворює каскад озер-світів. А Боги сидять на березі цих озер, та спостерігають за їх жителями. Люди казали, що після падіння королівства Боги розгнівались, і на всіх чекатиме страшне покарання.

2. Навала Тіней

Цю подію називають Навалою Тіней. Зі сходу, з-за моря, де розташований прохід в інший світ - прийшли темні примари. Сама їх присутність в Торії порушила баланс енергії, та привела до зникнення більшості магічних створіннь. Тіні не знали пощади. Вони вселялись в тіла як загиблих, так і живих людей, а звичайна зброя була проти них безсильною. Відчайдушними зусиллями вдалось зібрати армію добровольців та відбити атаку. Тіні відступили до Енганського хребта, розташованого поміж морем та всією долиною - проте це не було перемогою.

Жителі змушені були покинути долину та тікати на захід, на малонаселене плато Гоен, на якому почали будувати захисні фортеці. Усю магічну зброю та артефакти відбирали для боротьби, але сили все одно були не рівними - адже кожен воїн був потенційною оболонкою для Тіні.

Аж поки одного разу, кілька десятиріч потому - з заходу не з'явились люди із іншого світу. Дивні та не знайомі з місцевими традиціями, без жодної краплини магії, вони мали одну питому перевагу - в них не могли всілитись Тіні. Ці люди охоче взяли в руки зброю та доєднались до боїв - поки наймогутніші чарівники шукали чари, аби навіки заперти Тіней в межах проклятих гір.

Так з'явилась Завіса, яка служить гарантом безпеки для жителей Торії, та не дає Тіням рушити далі на захід (у важкодоступні гори за плато Гоен, де розташований прохід у наш світ).

А що стосується чужинців - з часом вони всі загинули. Але потім з заходу з'явились ще люди, та знову взяли у руки зброю. І ще раз, і ще, наче перевтілення одних і тих самих воїнів - які в кожному новому житті повертаються до Торії, аби продовжити захищати її.

Одна з останніх могутніх чарівниць віддала своє життя, наклавши закляття, відоме як Пакт Пулерії - відчайдушна спроба надати цим людям краплинку магії, утворивши зв'язок поміж чужинцями та магічною зброєю. Тепер в кожному своєму втіленні, реінкарнанти потрапляють до Торії та повертаються до ��оротьби - адже час від часу завіса стончується, і Тіні знову намагаються прорватись на захід.

І тепер це задача стражів - стримувати їх напади.

3. Сучасність

В наш час, майже тисячу років потому - Торія представляє собою мережу захисних фортець, розташованих на плато Гоен. Із незаселеною, сповненою магії та диких створіннь долиною поміж ними та Завісою на сході, яка стримує Тіней. Під захистом плато і далі живуть коренні мешканці Торії, проте їх численність є невеликою. Вони майже забули старі шляхи і не володіють магією, та дебільшого зайняті сільським господарством, аби підтримувати функціонування фортець.

Десь далеко на заході, за територією Гоену, знаходиться прохід до нашого світу - проте його розташування та шлях туди давно були втрачені.

Завдяки розвитку магічних технологій, реінкарнанти можуть контрольовано переміщатись поміж Торією та Землею. За кожною фортецею закріплене своє місто, з якого вони забирають майбутніх стражів та починають їх навчання - зазвичай, це трапляється десь після 13 років, коли в них просинаються перші здібності.

Звичайні люди не можуть потрапити до Торії, оскільки їх тіло фізично не може подолати межу поміж світами. Реінкарнанти відрізняються вид них тим, що від народження мають більш потужну ауру. А ще, частина їх свідомості (астральна форма, душа, зліпок аури - назв для цього безліч) за допомогою спеціальних приладів може відділитись та перенестись до Торії (в той час як саме тіло лишається на Землі та живе собі далі).

Біла Вежа - одна з фортець першого кола, на яку століттями припадало багато атак. В нашому світі закріплена за Харковом - тобто всі реінкарнанти, які на момент пробудження сил будуть жити в цьому місті, належатимуть до Білої Вежі. Тут вони пройдуть навчання, отримають зброю та зможуть стати стражами- або обрати для себе якусь іншу, не пов'язану з війною професію

(проте, бойову підготовку мати обов'язково, на випадок чергового прориву Завіси - які трапляються з непередбачувальною регулярністю. Інколи поміж ними проходять десятиріччя, а інколи - ледь встигає вирости нове покоління).

4. Фортеці та класи

Кожна фортеця є одночасно і оборонним пунктом, і окремою військовою частиною, яка у разі чергового нападу Тіней буде підпорядковуватись об'єднаному командуванню. В додаток до цього, кожна фортеця виступає навчальним закладом, який відповідає за підготовку нових стражів.

В спокійний час, усі внутрішні проблемивирішуються Радою Старшин, яка обирається з кожного відділу в залежності від класу та спеціалізації бійців.

Невдовзі після першого появлення в Торії, у кожного молодого реінкарнанта проявляється клас - спрямованість стража, за його походженням та досвідом попередніх втілень. Клас проявляється у вигляді мітки на зап'ястку. Це визначна риса реінкарнантів, наслідок їх постійних перевтілень та зв'язку із Торією.

Найпоширенішими класами є:

Х - бойові (скоріш за все, стануть бійцями)

А - обдаровані (мають схильність до магії чи інших здібностей)

В - підтримка (будь-що, від обслуговування та саппорту до тактики чи ведення господарства. Зазвичай вважаються найбільш "мирними" серед реінкарнантів)

N - високорідні (прямої гілки - відносяться до однієї з шести Родин, кожен з членів якої є реінкарнантом. Мають деякі привілеї, а окремі представники Родин можуть напряму впливати на загальні події - інколи чи не більше, чим старшини окремих фортець. При цьому мають більше обов'язків та магічних задач, аніж звичайні бійці)

(АБО, високорідні непрямої гілки можуть бути перевтіленням прямого родича, наприклад бабусі чи дідуся, які загинули невдовзі до їх народження. Або з'являтись в одній родині раз на декілька поколінь, Проте цей випадок, певна річ, є далеко не таким "престижним", як бути з Родини)

5. Реінкарнанти та аспекти

Кожен реінкарнант спочатку проходить коротке навчання азам. Зазвичай це проводиться влітку, коли набирається певна група підлітків, в яких цього року проявились сили (тобто, їх знайшли та перенесли до Торії). Після цього їм завжди дається вибір - пройти випробування та стати стражем, чи повернутись назад до свого життя та забути про Торію.

Цей вибір завжди поважають.

Якщо вони обирають випробування - вся группа виконує подорож вглиб плато Гоен, до сакрального місця під назвою Печера Шести Духів. В цій печері зберігаються аспекти (жива зброя) усіх загиблих до цього реінкарнантів.

Увійшовши туди - вони дізнаються, хто саме з аспектів обере їх як свого партнера в цьому втіленні, та дасть Назване ім'я (за яким до реінкарнанта будуть звертатись до кінця його життя, оскільки людські імена в Торії не мають сили). Все подальше навчання буде обертатись навколо володіння аспектом та побудови зв'язку із ним.

Самі аспекти поділяються на шість типів, в залежності від їх специалізації. Це:

Ближній бій (атака)

Дальній бій (захист)

Розвідка (тактика)

Медицина (зцілення)

Технології (розвиток чи управління)

Енергетика (володіння аурою, тобто магія)

Тип аспекту є не вироком, а скоріш... схильністю. Сферою, в якій реінкарнант зможе більше себе проявити, та на якій буде спеціалізуватись його навчання. Проте завжди лишається місце для свідомого вибору та зміни напрямку.

Навчання реінкарнантів проходить групами. Старші вихованці (або ж високорідні, яких виховують на дому з самого дитинства) часто виступають інструкторами до групи чи окремих учнів. Вони діляться досвідом, допомогають їм розібратись у володінні аспектами, вчать володінню зброєю та досягненню певних етапів у навчанні, показують зсередини життя й устрій фортеці. В залежності від випадків, ці вихованці можуть виступати як і просто радниками чи кураторами, так і ставати повноцінними менторами для майбутніх стражей.

6. Архангели

Якщо повертатись до Білої Вежі, однією з визначних її рис є той факт, що саме в ній вчиться та буде боротись єдиний на всю Торію архангел.

Архангел - дуже рідкий клас, який з'являється далеко не в кожному поколінні, та їх ніколи не буває декілька одночасно. Вважається, що архангели є перевтіленням великих полководців чи навіть королів давнини, силами яких були відбиті попередні атаки Тіней.

Попередні архангели - два брата-близнюка (поява яких сама по собі було дивом) загинули більше сімидесяти років тому, під час останнього прориву Завіси. Тож тепер всі шепочуться, що з народженням нового архангела вартоготуватись до ще одного нападу, адже це завжди є поганим знаком.

А також, всі затамувавши подих чекають, чи не з'явиться у зв'язку із наближенням небезпеки ще й ХА - ще один дуже рідкий клас, який традиційно вважають помічником та правою рукою архангела

(популярна теорія стверджує, що унікальність народження близнюків-архангелів спричинена тим, що один з них мусив бути архангелом, а інший ХА - проте *щось* пішло не так.

Інші навпаки, вважають що ХА не з'являлись вже настільки довгий час, що їх ланцюг перевтілень міг бути порушений. Тож цей клас ніколи більше не з'явиться, та боронитись від Тіней доведеться силами одного лише архангела).

#укррайт #original setting #вигаданий світ #письменництво #Торія #Біла Вежа #original characters #реінкарнації #перевтілення #магія #магічна система #світобудова #ukranian author