#70-ті роки | Explore Tumblr Posts and Blogs

grishkoaleksandr · 4 years

Text

33 ссылки по недвижимости за 1-ю неделю января’20

1. Какая связь: Интерьерная мода и экономика — в тощие и тучные годы ... Что нам ждать от 2020-го? В экономике есть целый ряд необычных индикаторов. Возьмем, к примеру, придуманный Аланом Гринспеном сто лет назад «индекс мужского нижнего белья». Почему же белья? Дело в том, что рынок таких товаров обычно стабилен, почти не меняется. Но в кризис покупку трусов и маек мужчины откладывают до лучших времен. Если продажи мужского белья начинают расти, значит, спад закончился, идет подъем. https://www.houzz.ru/statyi/kakaya-svyazy-interyernaya-moda-i-ekonomika-v-toshchie-i-tuchnye-gody-stsetivw-vs~129811533

2. Лучшие дизайн-хаки из проектов 2019 года ... Самые интересные решения для интерьера в одной подборке https://www.inmyroom.ru/posts/31953-luchshie-dizajn-haki-iz-proektov-2019-goda

3. 7 современных стилей интерьера: актуальные тенденции и 12 идей оформления помещений ... В современном дизайне нет границ. И нет определённого стиля интерьера. Почему это произошло, как оформить помещение и всё о стилизации https://roomble.com/ideas/soveti-i-idei/vdohnovenie/7-sovremennyh-stilej-interera-aktualnye-tendenczii-i-12-idej-oformleniya-pomeschenij/

4. 9 лучших книг о дизайне: выбор профессионалов ... Дизайнеры рассказывают о своих любимых книгах, по которым они когда-то учились https://www.inmyroom.ru/posts/15789-10-luchshih-knig-o-dizajne-vybor-professionalov

5. Найважливіші глобальні та локальні тренди для агентів і брокерів на 2020-ті роки ... Найцікавіші з них набирають силу в Україні вже кілька років і протримаються ще тривалий час https://reazon.live/nayvazhlyvishi-hlobal-ni-ta-lokal-ni-trendy-dlia-ahentiv-i-brokeriv-na-2020-ti-roky

6. Перед Новим роком в Києві зросли ціни на житло і активізувався попит на трикімнатні квартири ... На ринку столичної нерухомості в грудні зросли і попит, і ціни https://100realty.ua/uk/news/pered-novim-rokom-v-kievi-zrosli-cini-na-zitlo-i-aktivizuvavsa-popit-na-trikimnatni-kvartiri

7. Маркетинг на етапі реконструкції ТЦ - виклик і можливості ... Зараз багато торгових центрів в Європі і Україні знаходяться на етапі реконструкції. Під час проведення робіт більшість з них, будучи діючими об'єктами, приділяють особливу увагу комплексу заходів, які допомагають уникнути падіння товарообігу. https://utgcompany.com/ua/news/marketing-na-etapi-rekonstruktsii-tts-viklik-i-mozhlivosti/

8. Як подешевшали новобудови Києва в 2019 ... як змінювалася вартість первинної нерухомості в Києві в 2019 році. Цінова динаміка за всіма сегментами: економ-, комфорт-, бізнес- і еліт-клас. https://dom.ria.com/uk/news/kak-podesheveli-novostrojki-kieva-v-2019-248521.html

9. 6 секретов обустройства кухни, как у профессионалов ... что отличает профессиональную кухню от любительской? Все предметы, находящиеся в ней, должны быть в «боевой» готовности, под рукой и «по существу». Редко можно встретить на кухне в ресторане многочисленные шкафчики и ненужную посуду https://roomble.com/ideas/komnaty-i-pomescheniya/kuhnya/6-sekretov-obustrojstva-kuhni-kak-u-professionalov/

10. ДБН з проєктування висотних будівель вступив у дію ... Оновлені державні будівельні норми щодо проєктування висотних будівель - будинків та споруд вище 73,5 м почали діяти з 1 січня 2020 року. Це будівлі – громадського та житлового призначення. https://www.facebook.com/lev.partskhaladz1/posts/1297527290441707

11. 7 ярких квартир, которые вам понравятся ... Возможно, какие-то из этих идей вы возьмете на вооружение в новом году https://www.inmyroom.ru/posts/32055-7-yarkih-kvartir-kotorye-vam-ponravyatsya

12. 5 ситуацій, коли вигідна купівля кімнати ... Ділити квартиру з сусідами – не найзручніший варіант для комфортного проживання. Але іноді купівля частини житлової площі стає єдиним правильним варіантом. https://dom.ria.com/uk/articles/5-situaczij-kogda-vygodna-pokupka-komnaty-248547.html

13. Аналіз цін на вторинному ринку житлової нерухомості Києва: грудень 2019 ... У грудні середня вартість квартири в Києві відзначена на рівні 1430 дол. США/кв. м, порівняно з листопадом середня ціна збільшилася на 1,2%. У національній валюті зменшилася на 1,9% до 33 567 грн./кв.м (±0,84%). https://100realty.ua/uk/analytics/53191

14. Мировая недвижимость подорожала на 29% за пять лет. На рынке аренды лидирует Ирландия и Канада ... Только в шести странах арендные ставки растут быстрее цен на жильё https://prian.ru/news/mirovaya-nedvizhimost-podorozhala-na-29-za-pyat-let-na-rynke-arendy-lidiruet-irlandiya-i-kanada.html

15. У Києві оренда квартир в нових будинках сягає 70% від усіх угод ... За минулий рік оренда квартир у Києві подорожчала на 15% https://100realty.ua/uk/news/u-kievi-orenda-kvartir-v-novih-budinkah-sagae-70-vid-usih-ugod

16. Тенденції 2020 року - розширення складу орендарів і збільшення стійкості торгової нерухомості ... На сьогоднішній день ТЦ виявилися однією з найуспішніших концепцій торгової нерухомості. Щоб зберегти ці позиції, провідне європейське видання в сфері торговельної нерухомості across-magazine виділило ключові тенденції, які визначатимуть розвиток галузі в 2020 р Однією з них стане розширення складу орендаторів. https://utgcompany.com/ua/news/tendentsii-2020-roku-rozshirennya-skladu-orendariv-i-zbilshennya-stiykosti-torgovoi-nerukhomosti/

17. Арешт з нерухомого майна знятий. Суд прийняв рішення на 1 судовому засіданні. ... Клієнт під час оформлення спадщини дізнався від нотаріуса про те, що на квартиру, яка переходить у спадок, накладений арешт на підставі постанови державної виконавчої служби 2003 року. У зв’язку з наявним арештом нотаріусом відмовлено клієнту у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. https://protocol.ua/ru/aresht_z_neruhomogo_mayna_znyatiy_sud_priynyav_rishennya_na_1_sudovomu_zasidanni/

18. Огляд ринку приватних будинків у передмісті Києва: жовтень – грудень 2019 ... У грудні середня ціна 1 кв. м виставлених на продаж будинків у передмісті Києва становила 17977 грн., порівняно з вереснем, середня вартість зменшилася на 6,9%. У доларовому еквіваленті – на 0,3%, до 766 дол. США/кв.м, ± 1,9%. https://100realty.ua/uk/analytics/53193

19. $700 млрд за три месяца. Низкие процентные ставки вернули кредиты в США к докризисному уровню ... За два месяца объём рефинансирования подскочил на 75% в сравнении с тем же периодом 2018 https://prian.ru/news/700-mlrd-za-tri-mesyaca-nizkie-procentnye-stavki-vernuli-kredity-v-ssha-k-dokrizisnomu-urovnyu.html

20. Як правильно вибрати і купити квартиру в новобудові 2019 ... Розширена інструкція з практичними порадами, як правильно і безпечно купити квартиру в новобудові. Порядок і процедура оформлення купівлі житла від забудовника без ризику. https://dom.ria.com/uk/articles/kak-pravilno-vybrat-i-kupit-kvartiru-v-novostrojke-2019-175615.html

21. Огляд ринку приватних будинків Києва: жовтень – грудень 2019 ... В грудні 2019 року середня ціна на будинки в Києві склала 22 547 грн. за 1 кв. м., порівняно з вереснем 2019 року, середня ціна будинків зменшилася на 5,7%. У доларовому еквіваленті середня ціна пропозиції подорожчала на 1% до 960 дол. США/кв. м. (±3,7%). https://100realty.ua/uk/analytics/53195

22. Итоги 2019: строительная отрасль, цифры и здоровый оптимизм ... Уходящий год был для украинского строительства непростым: замерший в преддверии выборов рынок вначале года, осторожно приглядывающийся к новым лицам – в середине и не успевающий сориентироваться в новшествах, принимаемых со скоростью «турборежима» ближе к концу – все три этапа были по-своему сложными для отрасли. Но, несмотря на сложности, отрасль демонстрирует рост, и за 11 месяцев года объемы строительства выросли более чем на 21%. А объемы сданного в эксплуатацию жилья, по данным Госкомстата, за 9 месяцев выросли почти в полтора раза. Такой рост мог бы показаться впечатляющим, если бы не понимание того, что в рамках действующей в Украине строительной «амнистии» в эксплуатацию продолжают сдаваться объекты, построенные уже много лет назад. http://budport.com.ua/news/16215-itogi-2019-stroitelnaya-otrasl-cifry-i-zdorovyy-optimizm

23. Что нужно знать, присоединяя балкон или лоджию: мнение профи ... Места в доме никогда не бывает много, поэтому когда выпадает шанс увеличить площадь своего жилища даже на несколько квадратных метров, мы непременно жаждем воспользоваться этой возможностью. Поэтому присоединение таких пространств, как лоджия и балкон, всегда будоражит воображение домовладельцев. https://roomble.com/ideas/komnaty-i-pomescheniya/balkon/chto-nuzhno-znat-prisoedinyaya-balkon-ili-lodzhiyu-mnenie-profi/

24. Forbes рассказал, в какие города Европы нужно инвестировать в 2020 году ... Специалисты выделили шесть городов, где стремительно растущие цены ещё не достигли «потолка» https://prian.ru/news/forbes-rasskazal-v-kakie-goroda-evropy-nuzhno-investirovat-v-2020-godu.html

25. В Украине 2020 год станет испытанием для первичного рынка недвижимости ... В 2020 году вторичный рынок недвижимости будет чувствовать себе хорошо. С учетом того, что курс доллара стабилизировался, люди будут уходить с первичного рынка недвижимости. Цены на вторичном рынке недвижимости существенно не вырастут. Они либо останутся такими же, либо, так как предложения на вторичном рынке продолжают расти, или даже снизятся https://golos.ua/i/725909

26. Кухни: По одной самой популярной — со всего света ... 13 кухонь, о которых мечтает весь мир https://www.houzz.ru/statyi/kuhni-po-odnoy-samoy-populyarnoy-so-vsego-sveta-stsetivw-vs~129762144

27. Бассейн на крыше в Лондоне ... Компания Compass pools представила изображения проекта Infinity London: это панорамный бассейн на верхушке 55-этажного здания в центре Лондона https://www.interior.ru/architecture/8324-bassein-na-krishe-v-londone.html

28. У Києві активізувалося будівництво нежитлових будівель, а багатоповерхівок – «затихло» ... У січні–листопаді 2019 року підприємствами м.Києва вироблено будівельної продукції на суму 35 млрд. 549 млн. грн. Індекс будівельної продукції становив 126,5%. https://100realty.ua/uk/news/u-kievi-aktivizuvalosa-budivnictvo-nezitlovih-budivel-bagatopoverhivok-zatihlo

29. У Німеччині стрімко зростають ціни на житло ... У третьому кварталі 2019 вартість житла у Німеччині в середньому зросла майже на п'ять відсотків. Найдорожчою є нерухомість поблизу Мюнхена - там за один квадратний метр доведеться заплатити близько 10,2 тисячі євро. https://www.dw.com/uk/у-німеччині-стрімко-зростають-ціни-на-житло/a-51839803

30. Нерухомість-2019: низький попит на житло і нові правила будівництва ... У 2019 не тільки український ринок нерухомості не стояв на місці, а й вітчизняне законодавство змінилося в цій сфері. В експлуатацію вводили дедалі більше житла, але попит на нього все ще залишається низьким. Проте тепер на законодавчому рівні затвердили нові будівельні норми і прописали в них чимало нововведень. Що змінилося у сфері нерухомості 2019 року. https://www.segodnya.ua/ua/economics/realty/nedvizhimost-2019-nizkiy-spros-na-zhile-i-novye-pravila-stroitelstva-1380340.html

31. Нацбанк констатує підвищення доступності привабливості житла ... Значна частка квартир, що продаються на первинному ринку, розташовані в об’єктах, запланованих до введення через щонайменше два роки. І хоча в довгостроковій перспективі попит зростатиме, у другому півріччі зміцнення гривні дещо його скоротило. Покупці житла, що мають валютні заощадження, подекуди відкладали в часі рішення купівлі житла в очікуванні зростання курсу долара США https://me3.com.ua/article/9495-nacbank-konstatuye-pidvishennya-dostupnosti-privablivosti-zhitla

32. Работу специалиста, представляющего покупателя, может оплачивать продавец. Есть ли здесь подвох? ... Рынок, где покупатель получает квалифицированную помощь, не доплачивая за нее, развивается быстрее. И мы это видим на примере продаж любых дорогих товаров https://www.myrealtykiev.com/2019/12/29/работу-специалиста-представляющего-покупателя-может-оплачивать-продавец-есть-ли-здесь-подвох

33. Держгеокадастр відкрив оновлений Е-реєстр для інженерів-землевпорядників ... У межах стратегії «Кадастр 2.0. Прозорість, доступність, інновації» створено електронний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників та надано їм можливість оновлювати, додавати та змінювати інформацію в реєстрі свій електронний кабінет. https://www.kmu.gov.ua/news/derzhgeokadastr-vidkriv-onovlenij-e-reyestr-dlya-inzheneriv-zemlevporyadnikiv

#проНедвижимостьЗаНеделю #недвижимость #нерухомість #жилье #житло #риэлтор #квартиры

0 notes

fitnessorgua-blog · 5 years

Text

Біг підтюпцем (джоггінг, шаркающий біг): користь чи шкода?

У 70-ті роки ХХ століття практично весь цивілізований світ був захоплений бігом підтюпцем. Read the full article

0 notes

chenewsnet · 5 years

Photo

Порошенко: Деякі кандидати у президенти познаходили бомжів, які навіть не знають, що перераховують сотні тисяч або мільйони гривень на їх підтримку Президент України Петро Порошенко в інтерв'ю українським каналам, яке 27 березня транслював "Прямий", заявив, що свою виборчу кампанію фінансує власним коштом. "Можу відверто сказати, що виборча президентська кампанія – дуже недешева справа. Той, хто вам скаже, що для цього буде достатньо 50–60–70 млн грн – це неправда, якщо це повномасштабна розгорнута кампанія. Це нечесно по відношенню до виборця. Я витратив більше. Я маю одне джерело – мої кошти, з яких заплачені податки, які декларуються в електронній декларації. І сьогодні можна легко перевірити, скільки задекларовано", – розповів він. Порошенко повідомив, що чотири роки не виводив дивідендів. "Я вивів дивіденди, заплатив податки, які склали сотні мільйонів гривень, і на сьогоднішній день усе сплачується з виборчого фонду. На жаль, інші кандидати познаходили бомжів, які навіть не знають, що перераховують сотні тисяч або мільйони гривень на підтримку того чи іншого кандидата, ховаються. І це не тільки одна кандидатка. На жаль, таких кандидатів багато. І ті, хто шукають чесних, і ті, хто шукають різні кольори. І це нечесно", – сказав президент. Він заявив, що "залежність кандидата – питання національної безпеки". В електронній декларації, поданій 26 грудня 2018 року, Порошенко вказав 556,7 млн грн дивідендів від Rothschild Trust, яка керує корпорацією Roshen. 28 лютого 2019 року "Наші гроші" опублікували розслідування про фейкових донорів партії "Батьківщина". Журналісти опитали людей, які пожертвували великі суми на партію. Більшість "донорів" уперше чула про свої пожертвування. Лідер "Батьківщини" Юлія Тимошенко в коментарі "Нашим грошам" висунула версію, що це може бути результатом діяльності спецслужб. 1 березня політик уточнила, що середні підприємці, які побоюються переслідувань влади, "зна��одять своїх родичів" і перераховують гроші від їхнього імені. 26 березня прокуратура Києва повідомила про підозру жінці, яка внесла гроші на рахунки політсили, незаконно використавши персональні дані 15 громадян України і не вказавши себе як власника засобів та їх платника. "Українська правда" написала, що платіж було призначено партії "Батьківщина". Журналісти Bihus.info з'ясували, що підозрювану звати Анастасія Гребенюк. Жінку відпустили під особисте зобов'язання.

0 notes

agtltaxlegal · 5 years

Text

Незаконные финансовые потоки: как Украина может использовать эти средства для экономического роста

Публикация по ссылке https://www.agtl.com.ua/finance/nezakonnye-finansovye-potoki-kak-ykraina-mojet-ispolzovat-eti-sredstva-dlia-eko.html

Незаконные финансовые потоки: как Украина может использовать эти средства для экономического роста

Источник epravda.com.ua

Основной ресурс для преодоления бедности — не кредиты МВФ и не иностранные инвестиции, а средства украинцев, в том числе те, которые формируют незаконные финансовые потоки через границу Украины. Надо сделать их легальными. (укр)

Сакраментальне питання, де взяти гроші, стоїть перед будь-яким урядом. Нова влада навряд чи переконає народ медведівським афоризмом «Денег нет, но вы держитесь». Гроші десь треба брати.

Зрозуміло, що бідна аграрна країна не може забезпечити достойне життя народу та безпеку від зазіхань агресивних сусідів. Така країна не може надати робочі місця працездатним та пристойне соціальне забезпечення непрацездатним.

Не всім зрозуміло, як з цього стану вийти. Не зрозуміло не тільки для України, а й для сотні бідних країн світу — від Таджикистану до Судану. За останні 70 років тільки близько десяти країн змогли зробити економічний прорив — покінчити з бідністю протягом життя одного-двох поколінь.

Перелік цих країн відомий, досвід їх досліджений в тисячах книжок і статей, загальні принципи їхньої економічної політики виявлені, наприклад, в дослідженнях комісії Світового банку із зростання та розвитку.

Головне питання, яке стоїть перед бідними країнами, — де взяти гроші на розвиток. На кредити МВФ можна запобігти банкрутству, але не можна досягти процвітання. Іноземна допомога, яку отримували Південна Корея або Тайвань, нам не світить, тому головний фінансовий ресурс треба шукати всередині країни.

Це підтверджує і досвід країн, які подолали бідність протягом одного покоління. Одним з головних елементів їхньої економічної політики був високий рівень заощаджень та інвестицій: 30% від ВВП і більше. Основні ресурси для зростання вони знаходили всередині країни, а не отримували від іноземних інвесторів.

Більшість цих країн на початку зростання були біднішими, ніж зараз Україна, яка має рівень заощаджень та інвестицій приблизно вдвічі менший, ніж потрібно для сталого та швидкого зростання. Куди ж зникають ці інвестиційні ресурси?

Відповідь народу: все розкрадають. Але як і скільки? Якщо ми будемо це уявляти, то знайдемо протидію не на рівні гасел, а на рівні заходів економічної політики.

Першою авторитетною оцінкою незаконно виведеного капіталу з України можна вважати дослідження, виконане організацією Global Financial Integrity у 2015 році.

Доповідь мала назву «Незаконні фінансові потоки з країн, що розвиваються: 2004-2013» і містила оцінку незаконного витоку капіталу із 149 країн, у тому числі з України. Саме після публікації цієї доповіді пресою пішла гуляти цифра 11 млрд дол середніх річних втрат України. (Точніше, у доповіді була цифра 11,676 млрд дол, що становило 14-й результат серед 149 досліджених країн.)

Якщо зауважити, що в цей період ВВП України коливався в межах 60-180 млрд дол, то вказані 11 млрд дол становили близько 10% ВВП, яких саме не вистачало для сталого швидкого зростання і прориву з бідності.

На початку 2019 року Global Financial Integrity (GFI) оприлюднила третє видання доповіді, яке охоплює період до 2015 року і розширює методологію аналізу. Дослідження GFI в Україні мало відоме, тож варто розглянути його детально. Loading…

Дослідження незаконних потоків

Перш за все — про термінологію. «Незаконні фінансові потоки» — це кошти, які набуті, використані або передані незаконним шляхом і при цьому пересікли державні кордони. Тобто до цього поняття не входять махінації, які відбуваються всередині країн і не мають стосунку до зовнішньоекономічних відносин.

Зрозуміло, що незаконні фінансові оборудки не афішуються, тому прямої інформації про них знайти неможливо. Дослідження базуються на непрямих оцінках на підставі інформації з міжнародних баз даних.

До 2019 року GFI використовувала базу даних міжнародної торгівлі, яку веде МВФ. У дослідженні 2019 року використана ще й база даних, яку веде ООН. Ці дві бази даних ведуться незалежно, тому не збігаються, особливо в оцінці експорту.

У будь-якому разі оцінки незаконних фінансових потоків є приблизними, різниця між мінімальними та максимальними оцінками дуже велика.

Наприклад, для всіх країн, що розвиваються, за 2004-2015 роки мінімальна оцінка незаконного витоку капіталу через торгові операції становить 4,6% від обсягу зовнішньої торгівлі, максимальна — 7,2%. У доларовому обчисленні ця розбіжність становить сотні мільярдів на рік. Враховуючи обережність оцінок і знаючи нашу практику, можна вважати навіть максимальні оцінки GFI заниженими.

GFI досліджує не всі незаконні фінансові потоки, а тільки ті, які створюються за допомогою операцій експорту-імпорту товарів. Таким чином, перевезення готівки у валізах через кордон не може бути включене у це дослідження.

За межами дослідження залишаються також операції експорту-імпорту послуг та оплати нематеріальних активів, бо для них неможливо зробити оцінку достовірності грошових потоків. До того ж, такі операції суттєво не впливають на загальну оцінку, бо їх обсяг значно менший за обсяг товарних операцій.

З нетоварних операцій в Україні найчастіше використовують оплату фіктивних послуг консалтингу та фіктивного роялті за торгові марки. Ці операції сягають сотень мільйонів доларів на рік, але до обсягів товарних операцій їм далеко.

Обмеженням дослідження GFI є те, що його метою є незаконні фінансові потоки між розвинутими країнами та країнами, що розвиваються. GFI своїм дослідженням демонструє, що допомога розвинутих країн країнам третього світу значно менша, ніж незаконні витоки капіталу з цих країн у розвинуті країни.

Тому дані GFI іноді містять не всі товарні операції, а тільки операції між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються. З точки зору дослідження України це обмеження дуже суттєво впливає на результат.

Наприклад, у дослідженні GFI за 2015 рік зовнішня торгівля України з розвинутими державами врахована в обсязі 24 млрд дол. Однак загальний обсяг зовнішньої торгівлі України у цей рік був утричі більшим, бо основні торговельні партнери України — Китай та Росія, а не розвинуті країни Заходу.

Незаконні фінансові потоки можуть бути реалізовані через торгові операції з будь-якими країнами, не тільки з розвинутими, тому врахування тільки третини обсягу зовнішньої торгівлі занижує оцінку нелегальних потоків. Так, у 2015 році, при тому, що оцінка незаконного витоку сягала 18% від обсягу торгівлі, це становило тільки 4,4 млрд дол, бо враховувалася лише торгівля з розвинутими країнами.

Фальшування інвойсів

Нелегальні фінансові потоки через торгові операції проводяться шляхом фальшування митних декларацій та інвойсів — ціна, обсяг і якість товару в них відрізняються від реальних. Це відбувається і при імпорті, і при експорті товарів, залежно від того, яку мету ставить собі ініціатор операції.

Шляхом фальшування інвойсів можна забезпечити і відплив, і приплив капіталів.

Для України найбільш актуальною проблемою є відплив капіталу. При експорті це забезпечується шляхом заниження ціни товару, при імпорті — шляхом завищення ціни товару. У деяких країнах відплив капіталу через фальшування інвойсів має катастрофічні розміри: у Мозамбіку, Малаві, Гондурасі та Замбії цей показник у 2015 році становив не менше 40% від обсягу торгівлі з розвинутими країнами.

Для України за 2005-2014 роки найобережніша оцінка незаконного витоку капіталу через фальшування інвойсів становить 3% від загального обсягу зовнішньої торгівлі, максимальна оцінка сягає 10%, яка і дає цифру 11 млрд дол на рік.

Ці кошти є частиною корпоративного прибутку, податок на який не потрапив до бюджету в обсязі близько 2 млрд дол щорічно. Для порівняння: у 2018 році податок на прибуток дав 97 млрд грн. Таким чином, втрати бюджету через нелегальний відплив прибутку становлять більше половини цієї суми.

Незаконний приплив капіталу — значно менш відомий феномен, хоча його обсяг не менший, ніж обсяг незаконного відпливу. Для України незаконний приплив оцінюється 17% від обсягу зовнішньої торгівлі.

За визначенням GFI, незаконний фінансовий приплив — це рух коштів, які мають невідоме походження, не оподатковуються, не реєструються державними органами, пов’язані з кримінальними злочинами, наприклад, з наркотрафіком.

Якщо розкласти на елементи 17% незаконного припливу, то 12% — це фальшування інвойсів при імпорті, тобто заниження вартості імпортованих товарів. Сенс цієї операції — ухиляння від сплати ПДВ на імпорт. У 2005-2014 роках через це бюджет щороку втрачав близько 3 млрд дол ПДВ.

Для порівняння: у 2018 році ПДВ на імпорт становив 295 млрд грн. Втрати перевищують чверть цієї суми. До речі, ПДВ на імпорт — найбільша стаття доходів держбюджету, що негативно характеризує економічну політику України.

Таким чином, до економічних втрат держави призводять і незаконний відплив, і незаконний приплив капіталу, тому слід припиняти обидва процеси.

Афілійованість сторін

У всіх операціях фальшування інвойсів обидві сторони операції — експортна та імпортна — підконтрольні одній особі, тобто вони афілійовані між собою.

При фальшуванні інвойсів у зовнішньоекономічній операції товар продається самому собі, тому ціна товару не має значення. Мають значення інші фактори: рівень оподаткування, безпечність розміщення капіталу, напрямок інвестування.

Наприклад, якщо потрібно купити в Японії верстат за 100 тис дол, то при перетині митного кордону України доведеться заплатити 18 тис дол ПДВ. Для зменшення платежу створюється компанія АБВ в Белізі, яка купує верстат у Японії за 100 тис дол, а потім продає в Україну за 10 тис дол. Так виникає незаконний приплив в Україну 90 тис дол, а державний бюджет втрачає 16 тис дол доходу.

Навіщо це робити? Адже 18 тис дол сплаченого ПДВ будуть відшкодовані при продажі продукції, виробленої на даному верстаті. Проблема в часі: 18 тис дол треба заплатити при ввезенні верстата, а відшкодування розтягнеться на багато років, тобто покупець безкоштовно кредитує державу на кілька років.

При ціні кредитного ресурсу близько нуля, як зараз в Японії, це не має особливого значення, але при ціні грошей 20% річних це кредитування бюджету означає для покупця подвійну ціну за верстат, що робить його неконкурентоздатним у порівнянні з власниками такого ж обладнання в інших країнах.

Аналогічно відбувається експортна операція. Український експортер продає продукцію не реальному споживачу за реальною ціною, а фірмі АБВ в Белізі за півціни, а вже фірма АБВ продає за нормальною ціною споживачеві.

Таким чином, фальшування інвойсу стає можливим лише при проведенні операції через «прокладку», тобто через афілійовану фірму за межами України. Для протидії запроваджується митний контроль цін в інвойсах. Як показує дослідження GFI, такий контроль не діє, бо, крім ціни, можна сфальшувати якість і кількість, а можна просто заплатити митнику, щоб він заплющив очі на сфальшований інвойс.

Контроль трансферних цін — складне завдання. Щоб зрозуміти це, досить прочитати його опис в Податковому кодексі. Більш кардинальним і простим заходом є не контроль цін, а протидія операціям між афілійованими особами.

Проблема розкриття власників

Першим заходом боротьби з незаконними фінансовими потоками, який рекомендує GFI, є розкриття власників юридичних осіб. Для цього слід створити відкритий реєстр усіх власників юридичних осіб. Тут (о, диво) Україна опинилася попереду всієї планети, бо однією з перших у світі створила такий реєстр.

Однак є деталь, яка зводить нанівець цінність цього реєстру для виявлення афілійованості сторін експортно-імпортних операцій. Кінцевим власником в реєстрі може бути вказана номінальна особа, яка діє від імені реального власника за довіреністю: дівчина з панамського села або парагвайський волоцюга. Знайти їх не зможе не тільки український фінансовий моніторинг, а й навіть Інтерпол.

Ніхто факту номінальної власності в українському реєстрі не перевіряє, а якщо такий факт випадково випливе, то покарань за це не існує.

Якщо держава має бажання перекрити незаконні фінансові потоки та припинити втрати сотень мільярдів гривень доходів бюджету, вона повинна ввести покарання, навіть кримінальне, за підміну реальних власників номінальними.

Зрозуміло, що покарати парагвайського волоцюгу українська Феміда не зможе, тому відповідати мусить той, хто подає відомості до українського реєстру, тобто керівник української юридичної особи, знайти якого нескладно.

Досі держава не бажала мати реальний реєстр власників, бо вона сама була і є власністю осіб, які ховаються за номінальними власниками.

Якщо цей крок буде зроблений, і в реєстрі з’являться реальні власники, то далі щодо всіх експортно-імпортних операцій керівники з української сторони повинні будуть надавати інформацію про реальних власників іншої сторони.

За недостовірність цієї інформації мусить бути таке ж покарання, як за недостовірність інформації про реального власника в реєстрі. Якщо власник українського й іноземного учасників операції є однією особою або це афілійовані особи, то за таку операцію мусить бути встановлене покарання.

За перший випадок — штраф у трикратному розмірі операції, за другий — штраф в десятикратному розмірі, за третій — не менше п’яти років позбавлення волі.

Зрозуміло, що не всі експортно-імпортні операції між афілійованими особами є засобом приховування незаконних фінансових потоків. Такі операції можуть бути технологічно необхідними. Це відбувається в транснаціональних корпораціях, які мають виробничу кооперацію між підприємствами в різних країнах.

Наприклад, якщо FIAT буде виробляти в Україні двигуни для свого польського заводу, то експорт двигунів з України в Польщу буде операцією між афілійованими особами. Таких операцій в тисячу разів менше, ніж операцій з кіпрськими та іншими «прокладками», тому для них нескладно вве��ти спеціальне регулювання.

Висновок

Основний ресурс для подолання бідності — не кредити МВФ і не іноземні інвестиції, а кошти українців, у тому числі ті, які формують незаконні фінансові потоки через кордон України. Треба зробити їх легальними і направити на інвестиції в нові технології через спеціальні інституції на зразок банку розвитку.

Для легалізації фінансових потоків через кордон необхідно дещо зробити.

Перше — ввести відповідальність за достовірність інформації про кінцевих власників у реєстрі.

Друге — ввести покарання за фальшування інвойсів при проведенні експортно-імпортних операцій через «прокладки». «Умисне фальшування інвойсів з метою зменшення чи уникнення сплати ПДВ, мита, податку на прибуток, акцизну… повинно вважатися порушенням закону», — сказано в рекомендаціях GFI.

Це варто зробити шляхом визнання незаконними експортно-імпортних операцій через «прокладки». Це зупинить не лише фальшування інвойсів у торговельних операціях, а й фіктивні операції з консалтингу та виплат фіктивного роялті.

Третє — прибрати «антистимули», які спонукають до незаконних фінансових операцій. Наприклад, не треба брати ПДВ при розмитненні обладнання, а платити його протягом його роботи і в пропорції до його амортизації, не обкладати податком на прибуток реінвестовану частину прибутку.

Ціна питання — мільярди доларів на рік. Навіть якщо не всі незаконні фінансові потоки вдасться перекрити, можна отримати більше, ніж кредити МВФ та іноземні інвестиції разом узяті. Крім того, ці заходи не залежать ні від МВФ, ні від іноземних інвесторів, їх просто може запровадити сама українська влада.

Вадим Новіков, економіст

Остались вопросы? Обращайтесь!

Мы проконсультируем Вас, поможем организовать бизнес, выбрать систему налогообложения, а в случае необходимости – сопроводим процесс организации Вашего бизнеса по юридическим, бухгалтерским, налоговым, а также финансовым вопросам. И поверьте, Ваши деньги непременно вернутся к Вам.

ЗАКАЗАТЬ УСЛУГИ ФИНАНСИСТА

0 notes

beautifuldq · 5 years

Text

Світ ловив мене та не спіймав

Досить своєрідний, я б навіть сказав ліричний вислів відомого українського філософа та письменника - Григорія Сковороди. Що б могли значити ці слова? Чому саме світ його ловив, а не він гнався за ним?

Крізь призму сьогодення іноді важко розуміти ті чи інші слова, чи писання людей, які жили століття тому, а що вже говорити про тисячоліття? Як нам розуміти що насправді мали на увазі автори, наприклад, тих самих античних драм чи священних писань? Правильно - ніяк. Нам лише залишається здогадуватися якого значення слова і вирази, які ідеї та теми сюжетів. Як казала Л. Костенко: "бо всі слова були уже чиїмись". Дійсно, чисту неповторність в своєму роді уже складно знайти, бо все нове - давно забуте старе. І от Сковорода - відома постать 18 ст., слідом за великим Сократом твердив, що справжня мудрість полягає не стільки в пізнанні істини, скільки в тому, щоб жити в істині.

З-поміж широкого спектру філософських ідей він зупинився на етико-гуманістичній проблематиці. Сковорода звеличував істинно людське, духовне начало особистості. Усе життя мислителя - це пошук шляхів досягнення істинного людського щастя. Особливостями художньої й філософської творчості Г.С. Сковороди є діалогізм і образно-символічний стиль мислення, співзвучний його епосі.

Мене цікавить наступне: що хотів сказати цим Сковорода і як можна власне розтлумачити даний вислів?

З дитинства мені казали і в школі, і вдома, що задля того, щоб стати особистістю, необхідно сплетіння в єдине ціле д��ох складових. Це, по-перше, сама особистість з її гострим розумом, великою працездатністю, чітко поставленою метою, характером, амбітністю. По-друге, це сприятливе психолого-педагогічне середовище, яке плекає особистість.

Для початку, я б хотів зазирнути у минуле філософа. В першій половині життя Григорія Сковороди відбувається сплетіння першої та другої складових. Ось дивіться: народився у бідній козацькій родині 3-го грудня 1722 року в селі Чорнухі Полтавської губернії. А вже в 16 років він студент Києво-Могилянської академії. Києво-Могилянка – це було найсприятливіше психолого-педагогічне середовище задля того, щоб зробити Сковороду одним з найосвіченіших людей свого часу. Він досконало володів латиною, церковно-слов’янською, німецькою та польською мовами; вивчав філософські твори античних та сучасних авторів. А подальше, ще й краще. Природа, як кажуть, не відпочивала на Сковороді: юнак мав чудові вокальні дані. І вже в 20-ть років сама цариця взяла його з Києво-Могилянської академії співати в своїй придворній капелі. Він міг жити в Петербурзі в розкоші, але ось тут-то внутрішнє «Я» особистості Сковороди ввійшло в конфлікт з психологічним середовищем. Дивакуватість Сковороди, небажання залежати від авторитетів «верхівки» світу роблять розлад в його душі, він знову повертається в рідну Києво-Могилянку.

Та загалом поки все йде гаразд, щодо кар’єрного росту філософа й поета. В 28 років його інтелект зробив свою сприятливу справу, і він, за деякими даними чотири, а за деякими за три роки, був у складі посольської місії. Подорожував країнами західної Європи, пізнавав світ.

І ось тут знову його філософський незалежний дух, що прагнув до свободи, прагнув бути вільним, зробив свою справу: прагнення вільно жити породило багато конфліктів зі світом. Сковорода не став «окрасою монастиря», відхилив пропозицію цариці Катерини ІІ переселитися до Петербурга, обравши вільне життя. З 70-х років до самої смерті Сковорода остаточно стає мандрівним філософом і вчителем. Він пішки ходив Слобожанщиною та Лівобережжям, писав діалоги, читав та дарував їх друзям та усім, хто цікавився філософією життя. Навіть його єдине кохання було відкинуте Сковородою, бо ж дійсний філософ має бути один на один з самим собою, щоб мислити над сенсом життя.

Григорій Савич Сковорода заповів вибити такий напис на свої могилі: «Світ ловив мене, та не спіймав». І ці глибоко філософські слова в повній мірі відповідають дійсності: світ не зловив вільну козацьку душу, не закував її у золоті ланцюги безбідного царського життя! Душа поета та філософа все земне життя прагнула свободи, та й вільним птахом відлетіла у вічність! У ХХІ столітті ім’я Сковороди було занесено до списку «Великих українців».

І от ми підійшли до того, як цей напис, цей крилатий вислів розтлумачило суспільство, судячи з життя філософа та його прагнень. З однієї сторони це вірна думка, а з іншої – скільки людей – стільки думок. Можливо, таки дійсно світ ловить нас, або ж нам лише так здається. На мою думку, немає нічого, що б могло нас спіймати, в решті решт, ніж ми самі. Принаймні з точки зору духовної складової людини, її відношення до самої себе. З власного досвіду можу сказати, що немає сильнішої думки, ніж самодумка. А що, як світ, у Сковороди, це не люди, не оточення, яке його поглинало, чи прославляло, не громадська діяльність і навіть не вчення, що як світ це і є Сковорода? Ми палко намагаємося все життя віднайти якісь істини: як з’явилося життя, хто нас створив, у чому сенс буття, що нас чекає після смерті, де справжній «Я» і т.д. І от останнє – «Я», той, хто живе в цьому тілі, в цю секунду продумуючи саме ці рядки. Я ріс, розвивався, пішов у школу, вирішив здобувати вищу освіту. Я живу, я дізнаюся про світ, але головна складова цього світу, все ж таки, я. Ні, це не означає, що все крутиться навколо мене, аж ніяк, але все що намагаюся найбільше – пізнати себе. Хто я? Щодня в пошуках і роздумах: яке моє призначення?

Гадаю, мій світ – це я, той, який зрештою і створює все навколишнє. Без моєї властивості аналізу і усвідомлення дійсності, по суті, не існувало б нічого, я б його не розумів. Людина завжди знаходиться в пошуку і це факт. З малечку ми шукаємо відповіді на найпростіші питання, виростаємо намагаємося пізнати світ дорослих, вчимося у них, поки самі не стаємо дорослими і що далі? Ми все ще не розуміємо безліч речей. Той відсоток знань, який ми набуваємо з часом все одно залишається краплею в морі. Як одного разу сказав мені один мудрий чоловік: чим більше ми знаємо – тим більше ми не знаємо. Розширення кругозору ще не дає гарантій що в цьому хаосі ми знайдемо суть і дізнаємося хто ми. Як пише один зарубіжний психолог та філософ, чиє ім’я, по суті, не має значення, але суть його слів така: краще ніколи не робити висновок про те, ким ми являємося, бо інакше це означає зупинку в саморозвитку. Ми робимо якісь конкретні умовиводи і уже не хочемо визнавати, що десь можливо існує істина, краща та ґрунтовніша за нашу, але це аж ніяк не гарант істинності, тому коли мене запитують: «Хто ти?», відповідь лежить на поверхні – «Я – людина». Все, це найконкретніша та найзагальніша відповідь. Важче відповісти на питання: «Хто ти для себе?»

Світ, якщо у вигляді мене, біжить за самим собою усе свідоме життя і ніколи себе не спіймає, бо ми ніколи нічого не знаємо напевно. Ми можемо створити певні ілюзії, надавати їм великої значимості і керуватися ними все життя, прожити так, ніби ми знали що робимо, як чинимо і все ж таки у відсутності конкретності є хороший зміст і поштовх рухатися далі.

Це була одна сторона моєї думки, бо в світі мало речей, які мають одне значення, а філософська думка апріорі не може рухатися в одному напрямку. І от, якщо тлумачити саме те, що мається на увазі в вислові мандрівного філософа, то й на це у мене є певні міркування. Ми часто намагаємося втекти від реальності, від думок оточення, не обтяжуватися буденними проблемами та дрібниця, бо саме наш розум не дає нам сприймати дійсність об’єктивно. І от для людини мислячої, яке шукає сенс істин немає нічого іншого, як постійний процес відштовхування від уже існуючих категорій і створення нових. Це уже природньо завдання філософа – мислити. І не буде нічого вірнішого як втікати від зовнішнього світу у свій єдиний та неповторний, де залишається одне незмінне правило: я мислю – я існую, а оскільки я існую, то теоретично можу створити вагомі речі для суспільства, як от Сковорода намагався створити як для українців так і для всього світу. Натомість він вважав, що світ за ним женеться, хоча, як на мене філософ – уже цілий світ, бо воз’єднується з природою, задля створення чогось нового, з природою буття, хоч і воно нам залишається незрозумілим в деякій мірі.

І на завершення хочу додати, що світ ніколи не буде намагатися нас спіймати, якщо ми від нього не будемо намагатися втекти, усвідомлюючи що ми – цілий світ, бо його бачимо, трактуємо, аналізує, оцінюємо і живемо.

0 notes

bearfoottruck · 9 months

Text

youtube

While others are mourning Sinéad O'Connor, I just found out that Randy Meisner - a member of one of my favorite rock bands - died the same day, so I'm posting this in remembrance of him.

2 notes · View notes

openforest · 5 years

Link

Фото: В. Балицькому 80 років 18 січня 2019-го ветерану лісової галузі Чернігівщини Владиславу Балицькому виповниться 82 роки. Незважаючи на доволі поважний вік, Владислав Іванович палко вболіває за нинішній стан лісової галузі, особливо за грядущі і незворотні реформи. Будучи професійним меліоратором, Владислав Балицький прикіпив серцем до лісу ще у далекі 70-ті, коли прийшов працювати будівельником у […]

#Відкритий ліс

0 notes

we-politica-ua-news-love · 5 years

Photo

Решительная деолигархизация: как Налоговая спасала миллиардеров Инструмент налоговой рассрочки, который государство должно было использовать для помощи бизнесу, ГФС применяла в угоду олигархам, что позволило им накопить сверхприбыли. (укр) У червні 2015 року Петро Порошенко під час свого президентського звернення до парламенту проголосив курс на деолігархізацію. «Невід'ємна частина деолігархізації — демонополізація, бо саме монополії паразитують на державних ресурсах», — грався економічними термінами гарант. За іронією долі саме тоді молодий та енергійний голова ДФС Роман Насіров з «Блоку Петра Порошенка» власними підписами рятував мільярдерів. Команді проекту «Марлін» через довгі суди та листування з фіскальною службою вдалося зібрати повний перелік податкових розстрочок, які отримав бізнес у період правління Насірова — з травня 2015 року по березень 2017 року. Це саме ті розстрочки, які на багатомільйонні суми виписувалися фейковим компаніям політичного авантюриста Олександра Онищенка і які пізніше закутали главу ДФС в картату ковдру під час затримання детективами НАБУ. Загалом за три неповні роки податкова видала розстрочки 70 компаніям на суму понад 18 млрд грн. На диво, більше половини цієї суми отримали підприємства, пов'язані з найбагатшою людиною часів незалежності Рінатом Ахметовим. Деолігархізація по-новому Самі по собі розстрочки є звичайним протекціоністським заходом підтримки вітчизняного бізнесу у скрутні часи. Питання лише в тому, для кого його застосовувати. Наприклад, допомагати найбільш незахищеному малому бізнесу, продуктивному середньому чи часто олігархічному в Україні великому. Податкова розстрочка надається на короткий термін за особистим підписом глави фіскальної служби тим платникам податків, у яких виникли економічні труднощі і загроза потрапити в боргову яму перед державою. Претенденти на розстрочку повинні мати задовільний фінансовий стан, щоб сплатити розстрочку та відсотки за користування нею, а також мати достатньо майна для податкової застави. Хоча, як показують кейси НАБУ, вимоги були умовностями, на які Насіров не звертав уваги. У 2015 році сума наданих податкових розстрочок перевищила 6 млрд грн. Найбільший шмат пирога, 3 млрд грн, дістався групі ДТЕК Ахметова. Щоб зрозуміти масштаб цифри, достатньо згадати, що того ж року Міноборони на сучасне озброєння витратило лише 5 млрд грн. Ще 2,8 млрд грн розстрочок отримали переважно державні «Укргазвидобування», НАЕК «Енергоатом», «Укроборонпром», «Криворізька теплоцентраль», «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» та ДП «Укрспирт». Розстрочку на 236 млн грн отримав найбільший приватний імпортер газу у 2015 році «Еру трейдинг». Компанія належить маловідомому Андрію Фаворову, який незабаром повинен очолити газовий бізнес державного НАК «Нафтогаз України». За даними YouControl, у 2018 році його компанія має 137 млн грн податкових боргів. Схожа історія — у ТОВ «Компанія «Енергоальянс», яку ЗМІ пов'язують з менеджментом Ігоря Коломойського. У 2015 році вона отримала розстрочку на суму понад 137 млн грн, а у 2018 році має податковий борг на 135 млн грн. Мають борги й обласні енергетичні компанії братів Суркісів, Костянтина Григоришина та Ігоря Коломойського, яким три роки тому допомагав Насіров. Наприклад, «Запоріжжяобленерго» — 470 млн грн, «Харківобленерго» — 318 млн грн, майже банкрут «Черкасиобленерго» — 202 млн грн. Не залишився без допомоги і тесть Насірова, який збирав зятю кошти на заставу. На майже мільйон гривень податкову розстрочку отримало ПАТ «Дніпрометробуд», 5% якої належить фірмі з холдингу Олександра Глімбовського. Якби НАЗК було політично незалежним, то вже давно перевірило б Насірова і бізнес тестя на конфлікт інтересів. Компанія має 9 млн грн податкового боргу. Повністю збанкрутувало ТОВ «Фра-М», засновником якого є Павло Дашкевич з Молдови. У 2015 році ця фірма отримала розстрочку майже на 25 млн грн. ПАТ «Автокраз», часткою якого володіють структури Костянтина Жеваго, теж не залишилося без розстрочки на майже 10 млн грн. Це підприємство теж банкрут. Розстрочки плюс Через рік після полум'яної промови Петра Порошенка про деолігархізацію набула чинності скандальна формула «Роттердам+», яка магічно перетворила вугілля з Донбасу на закордонне, а доходи Ахметова змінили «мінус» на «плюс». Насіров продовжував штампувати розстрочки, тому у 2016 році ситуація не змінилася. Близько 6 млрд грн розстрочок отримали структури Ахметова. До переліку отримувачів розстрочок додалися компанії австрійського бранця Дмитра Фірташа ПрАТ «Украгро НПК» та ТОВ «НФ трейдинг Україна» на 327 млн грн, компанія екс-міністра Миколи Злочевського ТОВ «Еско-північ» на 75 млн грн та ТОВ «ПК Пожмашина» на 4 млн грн, близьке до Радикальної партії Олега Ляшка. Крім того, понад 3 млн грн податкового розстрочення отримала корпорація «Богдан моторс», яка належить бізнес-партнеру Петра Порошенка, першому заступнику секретаря РНБО Олегу Гладковському. Майже 30 млн грн розстрочок отримав столичний монополіст ПАТ «АК Київводоканал». «Податкова розстрочка залишає бізнесу додаткові кошти. Це дуже вигідно, особливо тоді, коли очікується девальвація. Усі твої конкуренти платять податки, а ти — пізніше. Не кожен зможе так розстрочити свої податки, але ДТЕК змогла», — пояснює переваги розстрочок часів Насірова незалежний експерт Андрій Герус. За перші два місяці 2017 року, до історії з ковдрою, Насіров встиг підписати розстрочки лише кільком компаніям. Крім ДТЕК Ахметова, це були державні підприємства, компанія групи «Авек» народного депутата, колишнього регіонала Олександра Фельдмана і згадана «Богдан моторс». Неймовірний збіг: як тільки детективи НАБУ постукали у двері «Феофінії», де ховався голова ДФС, роздавання розстрочок олігархам та політикам припинилося. Очевидно, що випадкових компаній у переліку щасливчиків не було. За три роки лідер з розстрочок Ахметов значно поліпшив свій фінансовий стан. Судячи з оприлюднених цифр, цьому сприяла й фіскальна політика Насірова. Інструмент, який держава повинна була використовувати для допомоги бізнесу, ДФС часів Насірова застосовувала на догоду олігархам, що дозволило їм накопичити нові надприбутки. Причому для багатьох монополій це не мало значення: вони як були боржниками перед бюджетом, так і залишилися. Схоже, слово «деолігархізація» президентська команда використовувала лише для телекартинки, за якою олігархи рятували себе коштом простих платників податків. Ольга Евстигнеева, Глеб Каневский, проект «Марлин», Экономическая правда

#ДТЭК #ДФС #НАБУ #налоговая #Олександр Фельдман #Роман Насиров #Укргазвидобування

0 notes

kd-net-ua · 7 years

Video

(со страницы https://www.youtube.com/watch?v=cbdg49DNuUE)

Спеціально до святкування Гелловіна вашій увазі пропонується дуже лячний сюрприз!) Це, така собі, пісенька жахів під красномовною назвою "Принцеса пекла". Опус було створено ще далекого 95-го року, мабуть, під впливом усіляких трилерів та хоррорів, що заполонили телеекрани у ті часи. У вісімдесяті роки ми такого не бачили, проте у дев'яності вже відірвалися на повну, передивившись майже усе, починаючи з класики 60-х, 70-х і закінчуючи свіжиною, що у достатній кількості вироблялося на Заході та піратським способом транслювалося в Україні. Взагалі, вважаю, що цей жанр має неабиякий вплив як на свідомість окремих особистостей, так і на культуру цілих народів. І вплив цей, як не дивно, здебільшого позитивний. "Принцеса пекла" стала, мабуть, одним із найкращих творів тих часів і доволі непогано виглядає й зараз. Бо ця потойбічна тема буде завжди цікавою для самодостатніх людей, на відміну від політики, воєн, попсні та іншого лайна.

ПРИНЦЕСА ПЕКЛА

Надивившись фільмів жахів, я лягаю спочивати

Надивившись фільмів жахів, я не можу спати

На дворі щось дико виє, і хтось стоїть біля вікна

А із темряви нічної з’являється вона!

Принцеса пекла приходе кожну ніч

Принцеса пекла зі мною віч-на-віч

Принцеса пекла до ранку не піде

Принцеса пекла будь де мене знайде!

Гуде та стогне все навколо, кривавий місяць у вікні

Принцеса синіми губами шепоче щось таке мені

З нею чорти і вовкулаки

Врятуй Христос, Господь, Аллах!

Як зійде сонце, згине погань, залишивши у серці жах!

Принцеса пекла приходе кожну ніч

Принцеса пекла зі мною віч-на-віч

Принцеса пекла до ранку не піде

Принцеса пекла будь де мене знайде!

0 notes

nepoedakievua · 1 year

Text

Світлове обладнання

Історія світлових реабілітаційних сенсорних кімнат своїми коренями сягає в Нідерланди в 70-ті роки минулого століття. Саме там була розроблена концепція для людей з проблемами в навчанні, у яких спостерігалася затримка психічного розвитку.

#обладнання #світлове #дитяче #сенсорне #реабілітаційне #Україна #Непосида #діти #магазин Непосида

0 notes

ukrnewsppua-blog · 7 years

Text

Холодна війна та ілюзія перемоги США

Холодна війна як система міждержавних відносин закінчилася холодним і похмурим грудневим днем в 1991 році, коли Михайло Горбачов підписав у Москві указ про розпуск Радянського Союзу. Комунізм у його марксистсько-ленінської формі припинив своє існування як практична ідея організації суспільства. «Якщо б довелося все повторити, я б навіть не став комуністом, — заявив роком раніше повалений комуністичний лідер Болгарії Тодор Живков. — І якби сьогодні був живий Ленін, він би сказав те ж саме. Повинен визнати, що ми почали з невірною основи, з неправильної посилки. Фундамент соціалізму був неправи��ьний. Я вважаю, що ідея соціалізму була приречена на провал з самого початку». Але холодна війна була ідеологічною боротьбою, яка зникла лише частково, незважаючи на крах комунізму. В Америці в той день мало що змінилося. Холодна війна закінчилася, і Сполучені Штати здобули в ній перемогу. Але більшість американців раніше вважали, що вони будуть у безпеці лише тоді, коли світ стане більше схожий на їх власну країну, і коли держави всього світу будуть підкорятися волі Америки. Виникали і розвивалися протягом багатьох поколінь ідеї і посилки вперто не бажали йти, незважаючи на зникнення радянської загрози. Замість того, щоб проводити більш стриману і реалістичну зовнішню політику, політичні лідери з обох партій увірували в те, що Сполучені Штати можуть з мінімальними витратами і ризиком вирішити свої найважливіші завдання. Триумфаторство Америки після холодної війни існувало у двох варіантах. Перший варіант — клинтоновский, в якому просувалася ідея процвітання і ринкових цінностей у світовому масштабі. Його вади у міжнародних справах були вражаючими, але внутрішньополітичні інстинкти у його прихильників були, напевно, правильні. Американці втомилися він зарубіжних авантюр і хотіли насолоджуватися «дивідендами світу». В результаті 1990-ті роки стали періодом втрачених можливостей для міжнародного співробітництва, особливо по таких напрямках як боротьба з хворобами, подолання бідності та ліквідація нерівності. Найбільш кричущими прикладами цих упущень стали колишні поля битв холодної війни, такі як Афганістан, Конго і Нікарагуа. Із закінченням холодної війни Сполученим Штатам стало глибоко байдуже, що відбувається в цих країнах. Ще було триумфаторство у варіанті Буша. Якщо президент Білл Клінтон підкреслював важливість благополуччя, то президент Джордж Буш підкреслював важливість панування. Звичайно, між ними стояло 11 вересня. Цілком можливо, що варіант Буша не з'явився б на світ, якби не теракти в Нью-Йорку і Вашингтоні, здійснені фанатиками-ісламістами (насправді, це була фракція ренегатів, що залишилася від американського альянсу часів холодної війни). Досвід холодної війни безсумнівно зобов'язував Сполучені Штати відреагувати і дати відповідь на ці звірства. Але замість того, щоб наносити точкові і цілеспрямовані військові удари, а також здійснювати міжнародне співробітництво між силами поліції, що було б самою розумною і здоровою реакцією, адміністрація Буша вирішила в цей момент незаперечною глобальної гегемонії США виплеснути свій гнів і окупувати Афганістан з Іраком. У стратегічному плані ці дії не мали ніякого сенсу, призвівши до виникнення колоній XXI століття під владою великої держави, не мала ніякого прагнення до колоніального правління. Але Сполучені Штати діяли не з стратегічних міркувань. Вони пішли на ці кроки, тому що американський народ був зі зрозумілих причин розгніваний і наляканий. А ще Америка діяла, тому що могла діяти. Триумфаторской версією Буша управляли радники по зовнішній політиці, що дивилися на світ переважно крізь призму холодної війни. Вони підкреслювали важливість демонстрації сили, контролю над територіями й зміни режимів. Так що епоха після холодної війни була не аномалією, а зв'язком часів і підтвердженням вищої історичної місії США. Але з часом світове панування стало обходитися Сполученим Штатам все дорожче і дорожче. Коли Америка вступила в новий вік, її головною метою має стати приведення інших країн в русло міжнародних норм і влади закону, особливо у зв'язку з ослабленням її власної могутності. Але замість цього Сполучені Штати зробили те, що дуже часто роблять прив'ялі наддержави. Вони втягнулися в безплідні і непотрібні війни, ведучи їх далеко від своїх кордонів. В ході цих війн скороминущі інтереси безпеки помилково сприймалися як довгострокові стратегічні цілі. Як наслідок, Америка сьогодні гірше підготовлена до подолання серйозних майбутніх викликів, ніж могла б. А ці виклики дійсно дуже серйозні: це підйом Китаю та Індії, перехід економічної влади і потужності із Заходу на Схід, а також системні проблеми, як кліматичні зміни та епідемії. Якщо Сполучені Штати перемогли в "холодній війні", але не змогли скористатися плодами перемоги, то Радянський Союз, а точніше Росія, в цій війні програла, причому програла по-крупному. В результаті краху СРСР росіяни відчули себе позбавленими всіх прав ізгоями. Коли-то вони були елітної нацією в наддержаву, яка являла собою союз республік. І раптом вони залишилися цілі і положення у світі. У матеріальному плані все теж було дуже погано. Люди похилого віку не отримували пенсії. Хтось голодував і навіть помирав від голоду. Недоїдання і алкоголізм вкоротили середню тривалість життя російського чоловіки з 65 років у 1987 році до 58 1994-м. Росіяни не помилялися, вважаючи, що їх позбавили майбутнього. Майбутнє Росії дійсно було вкрадено — вкрадено приватизацією промисловості країни та її природних ресурсів. Коли спочило в бозі соціалістична держава з його вмираючої економікою, з'явилася нова олігархія, яка прийшла з партійних і планових органів, центрів науки і технологій. Вона-то і прибрала до рук багатства Росії. Найчастіше нові власники оббирали ці підприємства до нитки і закривали виробництво. Якщо раніше в СРСР безробіття не існувало, принаймні, офіційно, то в 1990-х роках вона зросла до 13%. І все це час Захід аплодував економічних реформ Бориса Єльцина. Якщо озирнутися назад, починаєш розуміти, що для більшості росіян економічний перехід до капіталізму став катастрофою. Також гранично ясно, що після холодної війни Захід треба було уважніше поставитися до Росії. І Захід, і Росія були б сьогодні в більшій безпеці, якщо б у Москви в 1990-і роки з'явився хоча б якийсь шанс на вступ у Євросоюз, а можливо, навіть в НАТО. Але такого шансу Росії ніхто не дав, і у росіян з'явилося відчуття, що вони ізгої і жертви. Це викликало посилення довіри до скривдженим ура-патріотам, таким як президент Володимир Путін, який у всіх бідах і нещастях, які звалилися на його країну в останні десятиліття, бачить американський змову, спрямовану на послаблення та ізоляцію Росії. Авторитаризм і агресивність Путіна харчуються щирою народною підтримкою. Потрясіння 90-х призвели до появи у росіян неприкритого цинізму. Вони не тільки з величезною недовірою ставляться до своїх співгромадян, але і всюди бачать антиросійські змови, що часто суп��речить фактам і здоровому глузду. Сьогодні більше половини росіян вірять, що Леонід Брежнєв був найкращим радянським лідером 20-го століття, ставлячи на друге місце Леніна і Сталіна. А Горбачова вони ставлять в кінець списку. Але для решти країн світу закінчення холодної війни стало безсумнівним полегшенням. Часто вважають, що найбільше від холодної війни виграв Китай. Звичайно, це не зовсім так. Протягом десятиліть цією країною правила марксистсько-ленінська диктатура, не понимавшая, в чому полягають її потреби. В результаті в епоху маоїзму там були здійснені найжахливіші злочини епохи холодної війни, жертвами яких стали мільйони людей. Але в 70-е і 80-ті роки Китай під керівництвом Ден Сяопіна отримав величезні вигоди від фактичного союзу з США, як в плані безпеки, так і з точки зору розвитку. У тому багатополярному світі, який складається в даний час, Сполучені Штати і Китай стали найсильнішими державами. Їх суперництво за вплив в Азії буде визначати перспективи світового розвитку. Китай, як і Росія, добре інтегрувався у світовій капіталістичній системі, і значна частина інтересів лідерів цих країн тісно пов'язана з подальшою інтеграцією. Росія і Китай, на відміну від Радянського Союзу, навряд чи прагнуть до ізоляції або до глобальної конфронтації. Вони будуть намагатися підточувати американські інтереси і домінувати у своїх регіонах. Однак ні Китай, ні Росія сьогодні не хочуть і не можуть йти в світове ідеологічний наступ за підтримки своєї військової могутності. Суперництво може призвести до конфліктів і навіть до локальним війнам, але не до того протистояння систем, яким була холодна війна. Та легкість, з якою багато колишні марксисти пристосувалися після холодної війни до ринкової економіки, змушує поставити питання про те, а чи не можна було взагалі уникнути цього конфлікту. У ретроспективі результати холодної війни не коштували її жертв — в Анголі, ні у В'єтнамі, ні в Нікарагуа, ні в самій Росії, якщо вже на те пішло. Але була холодна війна неминуча в 1940-х роках, коли вона з ідеологічного конфлікту переросла в перманентне військове протистояння? Тих зіткнень і суперництва, якими була відзначена епоха після закінчення Другої світової війни, безумовно не можна було уникнути, бо однієї лише політики Сталіна було достатньо для їх розпалювання. Але навряд чи можна вважати неминучою глобальну холодну війну, яка тривала майже півстоліття і створювала загрозу знищення всього людства. В історії цієї епохи були моменти, коли керівники могли пригальмувати, особливо в питаннях військового протистояння і гонки озброєнь. Але з-за ідеологічного конфлікту, що лежав в основі цієї напружен��сті, домогтися такого здорового і розумного мислення було дуже важко. Люди доброї волі по обидві сторони розлому вважали, що вони представляють ідею, саме існування якої перебуває під загрозою. З-за цього вони йшли на ризик, якого можна було уникнути, наражаючи на небезпеку власне життя і життя інших людей. Холодна війна впливала на всіх людей в світі із-за загрози ядерного знищення, яку вона несла з собою. У цьому сенсі ніхто не був захищений від холодної війни. Найбільшою перемогою горбачевського покоління стало те, що воно зуміло запобігти ядерну війну. Історія показує, що суперництво між великими державами в більшості випадків закінчується катаклізмами. Холодна війна до цього не привела, хоча кілька разів ми були набагато ближче до краю ядерної прірви, ніж могли собі уявити. Чому ж керівники виявляли готовність піддавати такому неймовірному ризику долі людства і планети? Чому так багато людей вірило в ідеологію, хоча в інший час їм було б гранично ясно, що вона не може вирішити всі проблеми, з якими вони борються? Я вважаю, що в епоху холодної війни, як і в нинішню епоху, в світі було безліч цілком очевидних вад. Несправедливість і гноблення стали помітніше в 20-му столітті завдяки масових комунікацій, а люди, особливо молодь, відчули необхідність позбутися цих вад. І ідеологія холодної війни пропонувала швидке вирішення складних проблем. Що залишилося незмінним з закінченням холодної війни, так це конфлікти між заможними і обділеними в міжнародних справах. У деяких частинах сьогоднішнього світу такі конфлікти набувають особливої інтенсивність через різке посилення релігійних і національних рухів, що загрожують руйнуванням цілих суспільств. Ніяк не стримувані обіцянками холодної війни, які хоча б створювали видимість того, що всі люди можуть потрапити в обіцяний рай, ці рухи є відкрито ізоляціоністськими або расистськими, а їх прихильники впевнені в тому, що в минулому вони зазнавали страшних несправедливостям, і це якимось чином виправдовує їх сьогоднішні злодіяння. Часто людям, і особливо молоді, необхідно бути складовою частиною чогось більш масштабного і значимого, ніж вони самі або навіть їх сім'ї. Їм потрібна якась велика ідея, якій можна присв��тити життя. Холодна війна показує, що може статися, коли такі уявлення та ідеї викривляються заради влади, впливу і контролю. Це не означає, що такі людські потяги самі по собі нікчемні. Але це попереджає нас про те, що ми повинні уважно оцінювати ті ризики, на які готові піти в ім'я своїх ідеалів, щоб у пошуках досконалості не повторити жахливу історію XX століття з її незліченними жертвами та втратами. Одд Арне Вестад — професор Школи державного управління ім. Джона Кеннеді Гарвардського університету. Його чергова книга називається The Cold War: A World History (Холодна війна. Всесвітня історія), і дана стаття є адаптованою версією цієї книги. Ця стаття є частиною серії публікацій під назвою «Червоне століття» (Red Century), присвячених історії та спадщини Російської революції. Click to Post

#радянський союз #росія #США #холодна війна

0 notes