#великий текст

[alicedarkmair]

Я дов'язав шапку

Зелену

Квадратну

Що коли їх одягаєш ніби кошачі вушка стірчать

Я пізніше покажу її, вона зелена

Це замість тієї що я носив 2-3 роки, постійно, але я досі росту (чомусь, я досі не розумію чому) і тому вона стала на мене мала, і я вирішив зв'язати нову, яка мені тепер дуже подобається

Я хочу ще зробити якусь цікаву фігню з речей що я нещодавно купив , в мене є ідеї, але я поки що не придумав як реалізувати те, що в мене в голові, бо це виглядає дуже скамкано та заплутано

Там повинні бути маленькі грибочки, кружальця, два види, чорні та білі, нитки, бісер та проволока, але я поки ще не можу все скомбінувати в одну річ, але так, ідея є, а реалізації поки що нема, але я думаю що скоро щось придумаю :")

Ну і з приводу малювання, сьогодні почав мальовувати скетч для прайс листу, там буде 3-4 сторінки, скоріш за все і буде він на двох мовах, англійською та українською, пока що важкувато взагалі все все зробити та реалізувати, бо то відключення саітла ( а малювати я можу тіки на старому комп'ютері, бо планшет звичайний скоріш за все, помер, і його треба нести в ремонт, а це -800 грн точно), яке повертається коли вже темно, і я на папері починаю щось малювати, але мені при свічках не дозволяють, бо зір -6, а при світлі я роблю багато іншого, бо потрібно встигнути все.

До речі трошки з життя, що в мене взагалі відбувається

Я зара працюю як вийде, і зп перевели з ставки за день, на погодинну, типу, скіки працюю, стіки отримую, але це як кіт наплакав, тому відкриття комішок явно і для цього.

Трошки перебрав одяг який можу віддати, або викинути, але з другої категорії дуже мало речей, і вони просто грязні та потерті, тому думаю щось з них теж зробити, як завжди робив.

Перервав спілкування з деякими друзями, та помирився з іншими, та вирішили деякі конфлікти з ким сварився або виявились якісь недомовлення :")

Ну і в цілому просто багато всього відбувається і я взагалі майже нічого не встигаю, але намагаюсь робити по максимуму, тому так, ось чому я трошки випав звідусіль, і мені від цього дуже соромно, вибачте:")

Ще хотів додати що я купив собі гірлянди і думаю купити ялинку маленьку в магазині недалеко

І виклав новий відос в тік тоці з малюнками типу "слайд-шоу"

#укр тамблер #укртумбочка #укр tumblr #український tumblr #текст #великий текст #український пост #український тамблер #українська мова #трошки інфи #трошки життя #плани #думки #розповідь з життя

[tokki-chan]

#art #artists on tumblr #sketch #арт #скетч #русский текст #bsd #bsd fanart #бсд #на русском #kunikida doppo #bungou stray dogs kunikida #bsd kunikida #великий из бродячих псов #оригинальный персонаж

[lutsian-fyork]

Тк мы остановились в гостинице «Валдай», то и территорию я обходила рядом с ней. Из новостроя виднелись в основном частные дома. Соседство храма, какого то здания, с явно панарамными окнами кафе, с современной облицовкой и деревянных домов, некоторые частично развалившиеся-контрастирует. Вечер субботы, полторы машины на дороге и практически полное отсутствие людей на улицах. Видать все были на набережной. Да, там облагорожено, уютно и красиво. И там были люди! В основном молодеж

Я даже увидела рукописные плакаты на кинотеатре. Серьезно! Меня учили писать перьями на последнем курсе лицея. Перьями и самоклейкой делать плакаты, информационные, поздравительные, афишные. Не думала, что это еще где-то есть. Тобишь, висят печатные плакаты с изображениями, а рядом названия и что когда и почем

А дальше спать и подъем в 7, завтрак и снова в автобус😫

В этот раз Новгородский Кремль открыт и нам повезло с экскурсоводом. Слушаешь ее с открытым ртом. Рассказывает потрясающе, уточняет, объясняет и отвечает на все вопросы, потрясающая женщина

Единственное, жалко, что не долго пробыли. Времени погулять не дали((( хотя было только начало третьего. И снова автобус, нас отвезли пообедать и обратно в автобус. Огромный плюс таких поездок-отсыпаешься в пути. Спать в автобусах целое искусство 🤣 Вообще я накачала фильмов. Думала перекинуть на планшет и в поездке посмотреть, а вечером порисовать и…н взяла его. И правильно. Я знала, что у меня не будет не сил не времени. Да и лишний вес не за чем.

Впечатления от поездки двоякие. Интересно побывать в новом месте и узнать его историю, а вот обращать внимание на разруху и заброшенные дома вдоль трассы-грустно.

Надеюсь в будущем еще раз съездить в Великий Новгород и погулять уже подольше, а не только по кремлевскому парку.

#русский tumblr #русский блог #русский пост #русский текст #русские блоги #русский тамблер #Великий Новгород

[phantom-prankster]

ГОСПОДИ, ПОЖАЛУЙСТА, ПУСТЬ КОГДА Я ПОЙДУ ПОКУПАТЬ СЕБЕ ПАЛЬТО, ОНО БУДЕТ ИМЕННО БЕЖЕВОЕ КАК У ДАЗАЯ

я не знаю почему, НО У МЕНЯ ПОЯВИЛОСЬ НЕПРЕОДОЛИМОЕ ЖЕЛАНИЕ ЗАКОСПЛЕИТЬ ЭТОГО МАНЬЯКА-СУИЦИДНИКА

вот только, когда я его закосплею, мой цвет волос в тот момент будет КАРДИНАЛЬНО отличаться от его.

ну что ж, я не первый и не последний кто будет делать косплей на голубого Дазая (~￣³￣)~

#дазай осаму #великий из бродячих псов #аниме #пикчи #эстетика #мои мысли #тумбурочка #русский текст #русский пост #русс��ий блог #русский язык #русский tambler #мой пост #мой блог #русский тамблер #косплей #мои хотелки

[13logiko]

Меня не предупреждали что он умрет!

*депрессия*

#русский tumblr #русский пост #тамблер на русском #на русском #русский автор #русский текст #великий Гетсби #литература #книги #классика

[draumurt]

This post is for Ukrainians. If you know people from Ukraine, please, send them this post, this is extremely important.(FINISHED)

Я вже двічі підписую цю петицію і у нас знову великий шанс її продути. У нас залишилося всього 20 днів, щоб набрати достатньо голосів на петицію про відставку Миколи Хавронюка.

Микола Хавронюк розробляє новий кримінальний кодекс України. В суспільстві він висловлювався за зняття відповідальности із насильника. Мовляв, занадто жорстоко, перекладає відповідальність на жертву (спровокувала), ставить запитання чи було проникнення і (!)яка інтенсивність. В петиції є повний текст і з цитатами, тому прошу прочитати і ПІДПИСАТИ. Людина, яка поширює подібні наративи в суспільстві не має жодного права впливати на закони нашої держави. Я прошу поширити цей допис, посилання і залучити якомога більше людей, инакше ми вдруге продуємо цю петицію.

https://petition.kmu.gov.ua/petitions/5329

Donate to the Ukrainian army, spread information about the ruzzian war crimes, Stand With Ukraine

#ukraine #ukrainian #ukrayna #war in ukraine #slava ukraini #ukrainians #слава україні #україна #український tumblr #український тамблер #український блог #українською #петиція #ucraina #russia is a terrorist state #russia ukraine war #putin ukraine #witchblr #witchcraft #heroyam slava #героям слава #russia war #russia is the occupier #ruzzia #russian invasion #russian aggression #save ukraine #help ukraine #help us #укртумбочка

[phileins]

i. відчал

Коли Одисей відчалював від Ітаки, він, мабуть, дивився в неосяжну величину синього моря й знав, що повернеться додому.

Дивне відчуття, мабуть: не знати, що чекає попереду, але знати, що ти обов'язково повернешся. Попереду — страшна далечінь, дзвін мечів й лик славетного коня; попереду двадцять років розлуки, та Одисей цього ще не знає. Перед Одисеєм тінь грізного Посейдона, допоки вдоволеного церемоніальними жертвоприношеннями; поза Одисеєм — силуети гнучкої Пенелопи й маленького Телемаха, примарний запах оливкового дерева та такий бажаний, такий рідний дім.

Перед Одисеєм прокляття богів, якому він вже під час відчалу кидає виклик.

Моя любов до Одисея дещо лицемірна, оскільки саму Одисею я досі не прочитала. І все ж, є щось поетичне в цьому миті; колись я Одисею прочитаю, й можливо, зроблю свій вклад до великої гомерівської спадщини.

Та поки я невміло латаю слова одне до одного й сподіваюсь, що вони в собі мають якийсь сенс. Навіть великий Одисей не завжди був загартованим моряком; навіть він був маленьким хлопчиком, що з висунутим язиком учився зав'язувати морські вузли. Я вже давно не маленька, та й хлопчиком ніколи не була. А все ж, візьму його за приклад. Мені теж потрібно навчитися основам.

Руки незграбно клацають по клавіатурі, й слова криво складаються в речення. Англійською не так складно, та й не так непевно; хоча англійською цей текст мав би геть інший ритм й геть іншу мелодію.

Англійською я пишу добре.

Я живу у моєму місті у моїй хаті, і ходжу я у свій навчальний заклад. Коли я іду по вулиці, над головою перешіптуються мої дерева; і коли я дивлюся у небо, я знаю, що воно моє. Звати мене моїм іменем. У голові в мене мої думки.

Я — центр. Чого, невідомо; своєї хати, свого міста, своєї школи; і все ж таки я — центр, я — це Я. На землі безліч таких центрів, і безліч таких Я. Чи всі ми — Я, чи Я — це всі ми? Філософське питання на потім, мабуть; філософи люблять роздумувати про Я. В будь якому випадку, я тут, за своїм стареньким ноутбуком; викладаю свої думки на сторінку з тою самою дитячою завзятістю, з якою маленький Одисей в'язав вузли.

Я спробую писати; в'язати вузли, стругати дошки, ткати вітрила.

Одного дня, можливо, я лишу свою Пенелопу, й погляну в очі морю й богам; й можливо, одного дня я відчалю, що б повернутись навіки зміненою.

#укртумбочка #укртумба #укртамблер #письменництво

[eeeropka]

Никак не хочу пинать каст второго сезона, просто мне показалось забавным будь Мадам Трейси и демон Шакс одним персонажем. Это и звучит как какой-то советский анекдот. Отдыхают как-то ведьмолов и Маркиз Ада... ну, вы поняли)

Для справки, мистер Ш во втором фрейме не нагоняет жути . Если описывать, то он осёкся, замечает что-то неладное, а ВЕЛИКИЙ МАРКИЗ АДА сильнее затуманивает разум бедного сержанта. Я всеми силами хотела подчеркнуть это: и лайн расфокусе, и текст баллона буквально впал во внутрь, но этот взгляд 💀💀💀

Кстт для англичан:

#мемасы #Madame Tracy #Good omens #Witchfinder Sergeant Shadwell #go2 #good omens fanart #neil gaiman #good omens s2 #good omens season 2 #Miranda Richardson #гоменсы #благие знамения #Шедвелл #Мадам Трейси #демон Шакс #demon Shax

[foolish-neko-reads]

“Вибрані твори”(1928) Е. А. По

Нещодавня прем'єра "Падіння дому Ашерів" натхнула мене ознайомитись з творчістю По ближче. Бо його ім'я відоме усім, його твори постійно надихають митців. Особисто я можу пригадати такі відображення його ідей у сучасній масовій культурі, як: геловінська серія-антологія “Сімпсонів” (2с. 3еп.), один з сюжетів в якій був натхненний віршем “Крук”; серія коміксів та мультсеріал за ними “Лінор - мила маленька мертва дівчинка”, що були натхненні віршем “Лінор”; та геть новітній серіал “Падіння дому Ашерів”, що, власне, натхненний однойменним оповіданням Едґара Алана По. Але, здається, мало хто дійсно читав його творчість, і ще менше людей знають, що взагалі-то саме По ми маємо завдячувати за існування такого жанру, як детективна література. Саме він дав поштовх цьому жанрові і навіть відомий Шерлок Голмс був натхненний творчістю По, ба більше, запозичив свій образ у персонажа По.

А коли мені трапилася ця збірка, перекладеня представником Розстріляного Відродження, Майком Йогансеном, то вибір став очевидним.

Зрештою, мушу сказати, що особисто мені переклад Йогансена здався надто складним, громіздким. Схиляюся до того, що особливості літературної української мови на початку 20ст., стилізація під маніру По та якісь особисті вподобання Йогансена у купі дали такий результат, бо у збірці є оповідання, які читати легче, а є й більш, скажімо, велемовні.

Через те, що інколи текст було складно читати, процес читання у мене затягнувся. Або, можливо, так впливає кінець року. Найбільше мені сподобалася, мубуть, саме трилогія про Оґюста Дюпена - попередника та "рольову модель" Шерлока Голмса. Хоча він й трохи зануда та діалоги є, як на мене, затягнутими й доводиться ну дуже довго продиратися крізь розлогі та надлишкові мудрування перш ніж справа розкриється, але в цих оповіданнях чітко видно усі елементи класичних детективів та звідки вони взагалі взялися.

Також мені сподобалися "Метценґерштайн" та "Дідько на дзвіниці". Мабуть тому, що вони напизані у казковому антуражі і не є тякими обтяженими розлогими філософуваннями. Бо По дуже любить "налити води", як то кажуть. Інколи стає нудно читати ці мудрування.

Гадаю, вірші в нього більш динамічні. Бо, очевидно, у вірш не наллєш стільки ж води, скільки у прозу, тому вони завжди лаконічніші та влучніші через те, що з римою й так достатньо клопоту, щоб ще й розводитись.

Але це був безсумнівно приємний та потрібний досвід, бо По зробив дуже великий внесок у розвиток літератури. Неможливо навіть уявити якою була б сучасна література (та й кіноіндустрія) без творів По, без його впливу та наслідувань його.

#укртумбочка #український tumblr #ukrainian tumblr #книжковий блог #укртамблер #український тамблер #ukranian blog #український блог #український пост #book review #читацький блог #читання #відгук на книгу #книжковий тамблер #книгоблог

[meisess]

Хранитель древностей/Факультет ненужных вещей.

«В мире сейчас ходит великий страх, все всего боятся. Всем важно только одно: высидеть и переждать.»

Дочитала я полностью книжки еще, недели две назад, но не могла заставить себя сесть за рецензию - то настроения не было, то была занята. А ещё я триста раз редактировала этот текст и уже больше НЕ МОГУ.

В первой части мы знакомимся с Георгием Зыбиным, историком, который приезжает в Казахстан из Москвы (в книге не упоминается, но учитывая, что автор писал во многом автобиографичный роман, то это была ссылка), устраивается в музей, его называют там «Хранителем древностей», потому что он закопался в этих древностях, работает на чердаке музея, куда никто не заходит, в окружении горшков, которым может быть и несколько тысяч лет и просто - семьсот.

Рассказ ведется от первого лица, повествование медлительное, поэтому сначала кажется, что ничего не происходит, ближе к концу меняется темп событий и люди начинают "исчезать" как в "Мастере и Маргарите", о них перестают говорить, их портреты снимают со стен в музее. Но об этом говорится только косвенно. Зыбин все таки сам-в-себе.

Есть момент, где Зыбин просит (обращаясь ни к кому, у себя в мыслях) чтобы его оставили в покое. Ссылка в Казахстан, была не только ссылкой из одного города в другой, но и ссылкой внутрь себя - он сидит у себя на чердаке, пьет со сторожем, газет не читает, ведает своими раскопками и пишет карточки на экспонаты, а вокруг - 37 год. Но когда начинают нести откровенный бред - про вредителей и шпионов, Георгий постепенно, шаг за шагом начинает выходить из своей ссылки-внутрь, из своего личного "Казахстана" и начинает что-то говорить и тем людям, и людям не тем. Ему все говорят "молчи!". А он не может.

«Есть времена когда слово - преступление. Мы живем сейчас именно в такое время»

Далее - спойлеры к первой части

II «Факультет ненужных вещей». Во второй части романа смещается точка зрения, теперь рассказ ведется не от первого лица, а от третьего. Структура романа становится запутаннее - то Зыбин в тюрьме, то он видит сон, то вспоминает прошлое, и прошлое внезапно оказывается сном, а Зыбин лежит на койке в камере и в глаза ему бьет белый , ослепительно белый свет. Вот эти пробуждения были очень болезненными - Георгий отдыхал на пляже, вокруг солнечно, песок, море, рядом девушка в которую он влюблен, а потом внезапно - свет, кого-то волокут в камеру, слабость, холод, пробуждение. Но нам показывают не только Зыбина, автор как бы охватывает всех - и жертв репрессий, и пособников и палачей, у каждого из этих «жертв» машины внутри происходит такая буря чувств!

«Он теперь был готов поверить во все это. Вот он попал в машину, колесо завертелось, загудело, заработало, и нет уже ни входа, ни исхода. И ничто больше не имеет значения. Ни ложь, ни правда, ни стойкость, ни мужество - ничто!»

Чего стоят хотя бы разговоры двух доносчиков про Христа и Иуду - настоящие философские споры на кухне за водкой и ни один из них не знает, что один другого предал, а только предполагает это.

И доносчики эти - не бабульки, с которыми ты в коммуналке живешь и у которых портрет Сталина заместо иконы, а люди, которые понимают что происходит на самом деле, которые прошли через это сами, но все равно шестеренки этого механизма - просто переместились на другое место, но они знают - перемещение обратно тоже возможно.

У одного из капитанов ЧК упитанного краснощекого веселого дядьки, зыбин говорит «был нечеловеческий ужас» в глазах потому, что знает, что судей тоже судят.

Зыбин противится системе, противится этой машине, у него за плечами багаж знаний «ненужного факультета» - философия, гуманизм, литература, юриспруденция, право. То, что не исповедуется в новом мире и потому он становится как бы ненужным человеком в этой системе.

Один из доносчиков, тот от которого никто хорошего не ожидает и тот, кто буквально подписывает все, что ему приносят подписать на Зыбина (практически своего друга), о нем есть сцена, где он, можно сказать, умирает внутри.

Он переходит эту грань, порог, когда ты уже перестаешь быть человеком. В конце главы о нем, есть фраза из Гоголя: «Он умер и сейчас же открыл глаза. Но был он уже мертвец и глядел как мертвец».

Я еще читала статьи о книгах, и вот что пишут на «Полке»:

«Для чего Домбровскому понадобилась такая запутанная сюжетная ситуация? Видимо, чтобы подчеркнуть, что следует избегать любого сотрудничества с репрессивными органами, так как во все времена оно разрушительно действует на личность.»

#книжный блог #книги #books & libraries #Домбровский #полка

[alicedarkmair]

Тамблер це щось типу щоденника, так?

Так от, в мене проблема, я не вмію вести щоденники , втому розумінні в якому я це сприймаю.

Бо я постійно забуваю писати в щоденнику щось, взагалі забуваю їх вести, для мене це якась проблема, та і порівняння тамблера з щоденником для мене це, ее, коректно- так, дуже схоже, чи зможу я вести як щоденник - точно ні..

Я можу вкидувати сюди якісь смішні історії, якісь цікаві речі, або просто щось про життя+малюнки та мої роботи, бо я не тіки малюю, я ще й в'яжу, намагаюсь ліпити та і в цілому творча людина.

Я б хотіла і записувати як я граю/співаю але я боюсь камери, і тому навіть обзори скетчбуку не можу ніяк зняти, а в мене їх багато.. та і думки про те що там показувати нічого, бо до свої робіт я ставлюсь якось ніяк, мені частіше соромно за мої роботи, соромно за те як я веду скетчбук, дивлячись на інших художників/ниць.

#укр тамблер #укртумбочка #укр tumblr #український tumblr #не великий текст #український тамблер #пост аліси

[goshminherz]

https://www.mk.ru/blogs/posts/nadeyus-rossiyskie-chinovniki-otkazhutsya-ot-sodomitskikh-ayfonov-i-aypadov.html?fbclid=IwAR2fgjMsCcRNyFmPXEwfnnKVwH0MME5f1x7W9ipbUoT9i4JtDh9lUEjgXSw

Неполный список тех, кого надо запретить вместе с айфонами Тима Кука:

…..Кроме того, необходимо оградить несовершеннолетних от использования предметов, автоматически пропагандирующих неправильную (с точки зрения российских законов) любовь. В этой связи я бы так же запретил следующее:

- научные знания (изначально изобретены в Древней Греции, в полисах, где однополые отношения были частью этической, а затем и государственной доктрины калокагатии), основные виды обретенных там же и при тех обстоятельствах искусств. Отдельным законом запретить упоминать имена Сократа, Платона, Аристотеля, Антисфена.

- запретить использовать перспективу в живописи (открыта содомитом Леонардо да Винчи)

- запретить использование компьютера (Алан Тьюринг).

- запретить литературные произведения: Софокла, Еврипида, Петрония, Аппулея, Сервантеса, Марлоу, Шекспира, Флобера, Уайльда, Пруста, Стринберга, Т. Уильямса, Г. Х. Андерсена, Жюля Верна, Сомерсета Моэма, Томаса Манна, Андре Жида, Лорки, Брехта, Э. Олби, Трумана Капоте, Гора Видала, Алена Гинзберга, Кортасара, Сэлинджера, Арагона, Габриеля Арно; плюс – запретить поэтов: Вергилия, Катулла, Горация, Ювенала, Саади, Хафиза, У. Блейка, Байрона (он «би» - его можно запретить наполовину – по середине собрания сочинений), Шелли, фон Клейста, Бодлера, Верлена, Рембо, Киплинга, Уитмена, Кавафиса, Цветаеву, Рильке (связь с Кокто), Кокто, Батюшкова, Кузмина, Клюева, Есенина (так же – запретим наполовину собрания сочинений), Лермонтова в юбилейный госпраздник трогать временно не будем, но, как праздник закончится, - государственно запретим!

- запретить исполнять музыку: Генделя, Люлли, Беллини, Шуберта (наполовину клавиров), Вагнера (наполовину опер – все равно очень длинные), Чайковского, Сен-Санса, Пуленка, Бриттена (кстати, мелодия «Нежности» А. Пахмутовой – это плагиат из «Сентиментальной Сарабанды» Б. Бриттена!), Кола Портера и т.д.

- запретить упоминания о следующих полководцах: Александр Македонский, Юлий Цезарь («муж всех жен и жена всех солдат», как его называли современники; он тоже «би» - значит, запрещаем до времени «Рубикона»), Ричард Львиное Сердце, Фридрих Великий, Жак де Моле (великий магистр ордена тамплиеров), маршал принц Конде, маршалы Вандом и Тюренн, принц Евгений Савойский, генерал Макдональд (англо-бурская война), ген. Монтгомери (Вторая мировая) и т.д.

- Запретить чтение философов: Сократ, Платон, Аристотель, Диоген, Зенон, Э. Роттердамский, Фрэнсис Бэкон, Мишель Монтень, Людвиг Витгенштейн, Кьеркигор, Сантаяна, Ролан Барт, Мишель Фуко, Жак Деррида, Константин Леонтьев (кстати, православный «философ») и т.д.

- вырвать из школьных учебников главы про 99 % древнегреческих политических деятелей и римских императоров, 88 % римских пап, 70 % фридрихов немецких и людовиков французских (+ их же Генрихов), прибавив к ним тов. Хамураппи (вместе с его законами), библейского Давида (если воспринимать текст библейского эпоса всерьез), султанов Баязета Первого и Махмуда Газневида, халифов Аль Амина и Аль Мутаваккида (это из зафиксированных в источниках – а так-то в их банях вообще….), практически всех японских сёгунов и т.д., и т.д.

- изъять из магазинов диски пианистов: Рихтера, Владимира Горовица, Вэна Кляйберна (в транскрипции СССР – Ван Клиберн) и им подобных.

- отобрать у российских чиновников и их семей одежду всех (всех это значит – всех!) дизайнеров с мировым именем (интересно, что после этого на депутатах останется??).

Так же необходимо отказаться от просмотра патриотических басен, созданных гомосексуалистом и лауреатом двух Сталинских премий Сергеем Эйзенштейном. Но запрет большого искусства духовный народ переживет, а вот от комедий Григория Александрова его будет сложнее отвадить…

[phantom-prankster]

#мем #пикча #жиза #великий из бродячих псов #мои мысли #аниме #тумбурочка #русский текст #русский пост #русский блог #русский язык #русский tambler #мой пост #мой блог #русский тамблер

[tashaska]

Что ж, перед тем, как начинать Инктобер, стоит рассказать про персонажей, с которых он начнётся.

На первом скрине у нас Зирт. Полудроу, колдун и просто красавец. В покровителях у него Великий Древний (договор гримуара). И как раз именно о том, как Зирт стал колдуном, и будет текст на первую тему #InkOfBaldursGate.

А на втором скрине у нас Бас. Тифлинг Асмодея, варвар-берсерк и по совместительству дитя Баала (далее просто Урдж). Про него и его любовь к увечьям самому себе будет текст на вторую тему.

#Inktober2023 #BD3 #InkOfBaldursGate #baldur's gate 3 #Baldurs_gate #BaldursGate3 #Zirt #Bas #dark urge #мои_персонажи

[maks-bookman]

«Розколоте небо» - ще одна книга про голодомор в Україні

Закінчив читати книгу Світлани Талан «Розколоте небо».

Це вже друга книга про історію голодомору в Україні. Перша була від Василя Барки «Жовтий князь».

Не буду порівнювати ці книги, бо це зайве. Кожен автор вкладає свою душу у такі історичні книги. У кожного автора свій, особливий погляд на трагедію українського народу. Але ці дві книги мають одну спільну річ.

Голодомор в Україні – це робота радянської влади щодо зневолення українського народу, геноцид українців, як нації. Це спроба підкорити вільних людей, затягнути їх в пекло колективізації, знищити, зробити рабами.

Світлана Талан написала дуже цікаву й жахливу книгу. Це неймовірний роман. Такі книги, як «Розколоте небо» читаються важко, але мені здається, що написати таку книгу, ще важче.

Треба через себе пропустити всю ту історичну драму, всі ті жахливі події, перебрати багато іншої літератури та залишки документів про злочин радянської влади проти України. А потім, переборов себе, переборов все ті емоції, написати свою історію, свою думку, свій погляд. Покласти на папір весь той біль, всю ту любов до народу, до країни, всю ту злість на владу.

Це дуже важка праця та авторка справилась з цим.

Ця книга про народ України, про історію, традиції українського села. Про любов, кохання, про вірність та надію. Про віру, випробування. Про долю українського селянства.

Цікаво було читати про опір українців проти колективізації. Про роздуми людей. Як вони міркували про колгосп та владу. Як робили спроби відстояти свою землю, своє господарство, свою власність. Як намагалися нагодувати себе та дітей. На що йшли заради "крихти хліба". На що йшли, щоб зберегти життя дітей.

Вся книга пронизана ненавистю радянської влади до українців, з одного боку, та ненавистю українців до влади, яка на офіційному рівні «вбивала» людей, з другого.

Ця книга про те, як радянська влада не тільки відбирала в людей майно, землю, їжу. А ще відбирала віру, відбирала душу, відбирала життя. Робила з українського селянства безправних, безголосих, бездушних людей. Та й за людей вона селянство не рахувала.

Працьовиті люди, справжні господарі, для влади були куркулями, бидлом, людьми низького ґатунку, непотріб. А біднота, безмозкі, ліниві люди були будівельниками комунізму.

Ця книга розповідає про зрадників не тільки в родинах, але в загальному плані. Коли читаєш коли велика родина розпадається на тих хто «за» й тих хто «проти», згадуєш сьогодення. Коли українці йдуть проти українців. Коли одні борються за волю та свободу, а другі за «узкий мир», за ту же радянську владу, яка все своє існування знищувала український народ.

Книга має не великий об’єм, але в цих сторінках авторка вмістила стільки болю, жахів, роздумів, що вистачить, щоб зрозуміти всю ту «політику партії», весь той проєкт з поневолення України та її народу. Коли люди ставали тінями, коли перевертали життя так, щоб люди втрачали людський вигляд, божеволіли.

Коли читаєш такі книги, розумієш, що всі ті страхи, жахи, випробування, що випали людям не можливо покласти на текст. Дійсність була ще жахливіше. Я не думаю, що все те, що відбувалося в ті часи можна описати словами.

Це одна із тих книг, яку читати страшно. Ця книга одна із запалених свічок нашої пам'яті про ті часи, й поки вона горить - ми будемо пам’ятати, не дивлячись на заборони, вигадану історію тощо.

Мені книга сподобалась.

А яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

******************************************************************

Ставте вподобайку. Шукайте «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

*******************************************************************

Хроніки книголюба у соцмережах : Фейсбук , Instagram, LiveJournal, Telegram, Twitter, Tumblr, Крок в��еред!

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

#відгукнакнигу #прокниги_що_почитати #хроніки_книголюба #українські_письменники #читаю_книги_щодня #читаюпідчасвійни #читаюукраїнськихавторів #блог_українською #блог про книжки та кіно #Світлана_Талан #український тамблер

[bez-nichoho]

Не про ніщо

Осінь — це час плодів. Але осінь — це не лише про плоди, які тихими дощовими вечорами глухо гупають об охололу землю, а потім червоно світять поночі, аж поки не вигаснуть і не змарніють. Осінь — це і про не-фізичні плоди.

Після літа, яке було зламом, осінь стала для мене відправною точною, причалом, від якого відштовхуєшся ногою і берешся за весло — води глибокі, води норовлять здійнятись хвилями, тому слід міцно тримати руків'я. Хвилі вже здіймаються — але не від вітру, а від човна, яким я пливу.

Влітку я звільнився із посади головного редактора і пішов в нікуди. Себто коли звільнявся, не знайшов собі заміни одразу. Понад місяць журився і шукав щось для себе. У медіа не хотілось повертатись — я сильно вигорів і мені, правду кажучи, не хотілось взагалі нічого. Але гроші чомусь мають властивість закінчуватись. Тому я зробив крок у той бік, до якого придивлявся з цікавістю — до роботи з деревом. І пішов працювати у столярну майстерню. Я люблю щось робити руками. А якщо зважити на те, що у мене було сильне вигорання, від якого знову активізувалась недавно притлумлена депресія, то це якраз те, що лікар прописав. Текстури дерева, його запахи, тепло, яке відчуваєш, проводячи по ньому рукою — це все чудесні відчуття. Я почав оживати.

Робота у майстерні з часом стала видаватись монотонною. Є такі замовлення, над якими доводиться працювати по кілька днів. І це вимотує. Я виснував, що слід підходити до цього більш по-філософськи і так все буде добре.

Але мені було мало однієї майстерні. Було мені мало дотику до прекрасного, якщо так можна сказати. Тому тепер я працюю ще й у театрі. З мого великого і світлого кабінету видніються вікна однієї із гарних і великих церков, а також насиченої живої вулиці. Останніми днями на кілька хвилин зупиняюсь, аби подивитись, як потоки людей під парасольками поспішають у справах. Це одна з тих речей, які слід надивитись восени.

Отже, у мене дві роботи. Зараз я чітко розумію: поєднувати фізичну та розумову роботу — це чи не найкращий рецепт буття.

Якби це було все, можна було би полегшено видихнути. Але ні. Попереду три великі проєкти. Один — соціально-мистецький, в рамках якого я працюватиму із сім'ями внутрішньопереміщених осіб. Я є лише частинкою проєкту, на мені його літературна складова. Разом із учасниками ми маємо зібрати їхній досвід, перетворити його у великий текст і потім витиснути з нього вірш, який опісля стане ліногравюрою. Слід повторити теорію віршування, так.

Другий проєкт ще цікавіший: невдовзі у мене буде свій подкаст. Я отримав на нього стипендію, перемігши у конкурсі від однієї крутої міжнародної організації. Отримаю гроші і слід буде братись за роботу. Купити диктофон. Купити квитки до міст тих, з ким я планую поговорити. Зробити обкладинку. Опрацювати записи. Публікувати й промувати їх.

Третій — від міжнародного літературного фестивалю, на якому я працював кілька років тому. Слід долучитись до промоції, організації і проведення подій з українськими письменниками та письменницями. Усе це — з середини жовтня і до середини грудня. Бо літератури мало не буває. Щоправда, мене — буває.

Словом, роботи — непочатий край.

Усі ці роботи і проєкти на додачу пересіяні дрібнішими обов'язками — написанням статей та інтерв'ю, перекладами з польської, виступами, подіями, пошуком видавця для власної книжки, бо попередній фактично відпав через складність роботи у такий час. А ще добре було би спати і їсти, читати недочитане і нечитане, бувати вдома, видихати, випивати, кохатись, заземлятись, ходити до психолога, дивитись кіна, ходити в галереї... і так далі, і так далі. Я не знаю, коли все це встигатиму, але мені подобається.

Осінь цьогоріч щедра. У мене стільки плодів, що не знаю, як втримати кошик. Осінь — це причал, від якого я так відховхнувся, що слід докладати неабияких зусиль, аби втримати стерно в час хвиль. І я тримаю його впевнено (а ще трохи сонно й витомлено). Завершую цей запис до бортового журналу, підсумовую досягнуте. Роблю запис для себе, аби пам'ятати цей час. І певно дивлюсь на лінію горизонту: я зможу, мені вийде. Човен розганяється чимдуж. Хвилі все вищі.

Цікаво, що я побачу за ними.

#українською #український блог #український tumblr #український пост #українськийблог