#досвід

[victoriada]

30 уроків за 30 років

1. Сльози  — не показник слабкості.

2. Батьки не завжди праві.

3. Старший вік не означає наявність мудрості та не є автоматичним критерієм для поваги.

4. Праця на роботі не завжди вчить фінансовій грамотності.

5. Нормально не відчувати нічого до родичів, якщо немає емоційного зв’язку чи близькості.

6. Егоїзм буває потрібним.

7. Психологічне здоров’я не менш важливе за фізичне.

8. Злість і гнів можуть бути здоровою та потрібною реакцією.

9. Краще самотність, ніж люди, які викликають відчуття дискомфорту.

10. Людина сама собі вибирає авторитетів.

11. Авторитету не підкоряються, а поважають його думку.

12. Маніпулювати людьми можна несвідомо.

13. Йти на компроміс означає поступитися.

14. У будь-яких стосунках мають бути домовленості.

15. На все є свій вік.

16. Подарунки не повинні бути заслуженими.

17. Фундамент будь-яких стосунків — повага.

18. Не всі проблеми вирішуються самостійно; просити про допомогу — нормально.

19. Любов/кохання — це не тільки про почуття, але й про прийняття рішення бути разом.

20. Неопрацьовані в дитинстві “моменти” рано чи пізно випливуть у дорослому віці.

21. Треба на людину витрачати стільки енергії, скільки вона ж віддає.

22. Зміни в людині не подобаються тим, кому вона перестала бути зручною.

23. Усі люди навколо — експерти в якійсь галузі, особливо тоді, коли їх не питають.

24. Хороші та погані спогади зникають однаково.

25. Самовираження має в першу чергу приносити задоволення самій людині.

26. Одне вибачення — ввічливість; два та більше — знецінення себе.

27. Спочатку власні потреби та почуття, потім інших.

28. Тримати емоції в собі шкідливо для здоров’я.

29. Це не синдром самозванця чи низька самооцінка; це потяг довести оточуючим свою значимість.

30. Моє існування вже є причиною себе цінувати.

#текстовий пост #текстовий блог #уроки з життя #життя #досвід #роздуми #український блог #блог українською #український tumblr #український тамблер #українською #укртамблер #укртумбочка #укртумба #українцівтамблері

[polubotok]

Власне, завдяки хаотичній відсутності електроенергії я почав читати. За останні 2 тижні я знову пробудив в собі книголюба, якого так палко ховав від самого себе роками.

Я прочитав "1984" Оруела. Вона зайняла 3 дні. Як на мене то це чудовий результат. Ще кращим є осмислення прочитаного і усвідомлення того, що описані в книзі патерни так чи інакше частково чи повністю (дивлячись про що мова) знаходять своє відображення у сьогоднішніх реаліях. Нині я читаю "Клуб 5 ранку" Шарма. Ця книга по суті є зібранням багатьох практик самовдосконалення, про які я читав давно, і які поступово знецінювались. Це відбувалось через конфлікт зони комфорту та власного его, та врешті-решт перша отримувала перемогу.

Та зараз час змін.

Саме зараз. Так, я нині приблизно десь на середині книги, та це не заважає мені бути завзятим та мотивованим.

Так, я зараз з острахом дивлюсь на зміни, як більшість дорослих. Але я завжди йшов на зустріч страхам, і цього разу, мені здається, все вийде.

Я почав задумуватись над ментальними змінами власної персони протягом останніх 3 років.

Від завзятого авантюриста-ентузіаста до димотивованого човна, що пливе течією.

Так не може продовжуватись. Справжній я - краще від того я, ким я бачу себе нині.

Я, відверто кажучи, не вмію довго підтримувати власні починання, та попри це я намагаюсь йти вперед. Не треба думати, зможеш, чи ні - просто роби, і роби це якнайкраще, як тільки можеш.

Першою моєю перемогою є безперервне ведення цього блогу. Друга - плавний перехід від неврегульованого режиму дня та сну до звички раннього підйому, над якою я зараз працюю. Для мене це не легко. Так, це просто, але не легко. Та я продовжую йти в цьому напрямку. І навіть якщо нікому не цікаво читати ці лонгріди, що радше скидаються на щоденник - я продовжую їх писати. Це - дисципліна, перш за все. А мені треба навчитись дисципліні.

Дякую за вашу увагу, мені дуже цінно було б отримати від вас фідбек, якщо ви раптом дочитали аж сюди. Найкращим фідбеком міг би бути результат вашої рефлексії щодо того, що описував я про себе.

#Укртамблер #українською #укртумбочка #ua #feelings #Досвід #Книги #Рефлексія #Самовдосконалення #ukraine #Ukrainian #self portrait #Selfmaking

[romanticlandscape]

як я почала вивчати чеську

цей пост міг би мати назву "не займайтеся з репетиторами без освіти", а потім я згадала, що сама репетитор без освіти (поки що).

багато хто тут знає, як я була засмучена через цю мову, вступ до універу, що мені знов потрібно готуватися до всіх цих іспитів, що нічого незрозуміло, що чеську я не знаю. перший мій досвід курсів був на безкоштовному місячнику для людей 50+ років, хоча потім туди почали ходити й інші. але боже, яка то була фігня та втрата часу. накидували більше 40 слів і фраз, які не підкриплялися практикою, вчителька розказувала про життя в Чехії, і на тому всьо. короче мене і так на той час усе дратувало, а цей негативний і доволі нудний досвід взагалі відбив бажання щось робити (тим паче, коли це вимушена ситуація).

потім так склалося, що мені терміново все ж таки потрібен був репетитор, я перекопала купу сайтів, олх, фейсбук. я шукала вчителя за нормальною ціною і готовим взятися за мене, кому потрібен супер інтенсив.

і зіткнулася я з М. мені сподобалося, що на моє повідомлення про пошук репетитора, де я розписала, для яких цілей, в які строки, він почав задавати багато уточнюючих питань. я на все відповіла, і ми домовилися про заняття.

важливе уточнення: на той момент я вже мала своїх учнів з англійської, вивчала методику за професійним курсом TEFL та сама займалася розробкою планів уроків. ну і, звісно, вивчала англійську з неймовірною викладачкою, яка є прото прикладом професійності.

так от, на першому занятті М. мені розповів, що він англо-німецький перекладач за освітою, але довго жив у Чехії, вивчив сам мову. ну, думаю, окей, він знає багато про вивчення мов на практиці і повинен хоч трохи знати про методику, якщо займається репетиторством.

але як же я помилилася.

от чесно, може це зі сторони звучить зухвало від людини, яка набагато молодша за нього і навіть мовний досвід у мене менший, але, дідько, я викладаю краще. я використовую нормальні підручники, teacher's books, комплексний підхід, завжди прописую план уроку. а ми займалися за сайтами для самостійного вивчення! ну йо-моє. це шо блін таке. він мені казав:"ну ми зараз пробіжимося за найважливішими темами, а потім будемо за підручником". ну як це. підручники ж пишуть не дурні люди, неможливо вивчити мову, бігаючи з теми на тему без усілякої послідовності, практики, а просто з купою правил і незрозумілих слів.а потім, коли ми все ж таки дійшли до підручника, це було щось таке неймовірно старе, де навіть не було ніяких інтерактивних посилань на практику, аудіо, та і взагалі на воркбук.

а в кінці кожного уроку М питав, що мені більше подобається, як мені зручніше, і я розповідала, як викладають мені англійську, як я її викладаю. типу, чуваак, ти береш гроші, при цьому більші, ніж я зі своїх учнів, невже ти не можеш поцікавитися елементарними речами.

коли я почала займатися репетиторством, я відчувала (і відчуваю) велику відповідальність, я не можу бути задоволеною, якщо учень не засвоїв матеріал, а я в цьому не переконалася. я не можу терпіти, коли хтось там заскучав або не задіян в занятті, я постійно щось вивчаю сама,а не питаю:"що ви можете мені порадити?".

ну, тож сьогодні я нарешті відмовилася від такого вчителя, і у мене просто крик душі. чому я не зробила цього раніше? бо мені думалося, що це краще, ніж нічого. але декілька днів тому я просто вирішила засісти й добре так погуглити нормальні підручники для вивчення чеської, і до мене дійшло, що від цього толку буде більше.

#украинский тамблер #український блог #український tumblr #мови #вивчення мов #досвід #українською

[ukrgleb]

Сьогодні я побачив ребят що грали на пляжі у волейбол, 18-20 років. Врожлива дівчина… І хлопці підкатують до неї з дурними жартами. Так закортіло на мить знов стати дурним і зеленим, незграбним і грати з ними у волейбол, посміхатися та таємно мріяти…

Але роки навчають і дають якусь мудрість, муки що ти пережив роблять тебе розумнішим і стабільнішим. У цих хлоп‘ят та дівчат все попереду: симпатії, біль, муки, побачення, непевність, помилки. Життя вчить тебе необхідному.

Я ж у неділю їду в Мукачево, я не знаю чому мене так тягне на Закарпаття, ніби там якось не так люди живуть, хоча я певен що не так. Так що я вже звільнився з роботи, купив квитки, повоював з бабусями за сина, релізнув оновлення імортала четверте, назбирав трошки грошей. Загалом більш вдалого моменту для далекої подорожі важко знайти.

Всім кажу що їдемо на тиждень подивитися місто чи щось таке, але на 90% я певен що мені там сподобається, і тоді ра всі 100% я буду прагнути залишитись. Але побачимо, не кажи гоп, так би мовити.

Кіріе елейсон, Боже благослови.

#українською #український tumblr #подорож #мандрівка #роки #досвід

[pneuma-char]

UA\EN Мій досвід у створенні візуальних новел

source: visual novel I'm currently working on, a test build джерело: тестова версія новели, яку я зараз пишу

EN: My experience with creating visual novels So, creating a visual novel is a complex process, don't let the simple structure of the genre deceive you. It is a hard work that covers many aspects: branching structure, writing, art, music, sound effects, user interface etc. I've completed only one visual novel, which is a work for a game jam (that was completed in a week). It was a psychological horror story and I've received a lot of useful feedback about the plot structure. I've also reflected on some heavy topics it features. I've came to conclusion that I should've approached the subject with more care as opposed to just using it to provide shock value. Also I have some abandoned projects, but they still were of great help in learning the ropes of this genre. It is very hard to finish projects, but I'm approaching it bit by bit with my latest work. My advices: - plan small. your idea is still going to get very expanded, don't let it overwhelm you and sabotage your work - let yourself get the feel of your story and then write a plan (and maybe rewrite it a few times, if something feels wrong (but don't rewrite it 100 times, because that's a perfectionism issue)) - don't be needlessly critical to your story, but be ready to make changes. I've had to substantially change the scale of my story and to get rid of some elements completely. These changes help to shape your story, match it to a vision and make the finished project more achievable - don't feel the need to make your first (or second) story very nonlinear. Try to think of ways to make choices meaningful exploration of narrative's themes without overblowing the game (or don't implement choices at all) - don't blame yourself for not working on it. and work every time you have the smallest urge, if you're like me, who tends to procrastinate a lot

UA:

Отож, створення візуальної новели – це складний процес, не дозвольте простій структурі жанру обдурити вас. Це великий обсяг роботи, який включає в себе багато аспектів: нелінейна структура. написання сюжету, іллюстрації, музика, звукові ефекти, користувацький інтерфейс і т.д. Я завершив тільки одну візуальну новелу, яка була доробком на конкурс, ігровий джем (який тривав тиждень). Вона була психологічним хорором, і я отримав багато корисного зворотнього зв'язку про її структуру сюжету. Також обміркував тяжкі теми у цій історії і дійшов висновку, що певні елементи потрібно було описати делікатніше замість того, щоб використовувати їх заради шокового ефекту. Також я покинув багато творів у процесі, але вони дуже допомогли краще осягнути цей жанр. Завершувати проєкти – дуже важко, але потрохи-потроху працюю і не кидаю мою останню роботу. Мої поради: - плануйте мало. ваша ідея все одно розшириться, не дозвольте цьому перенавантажити вас і завадити роботі - спочатку відчуйте атмосферу вашої історії, а потім напишіть план (і, мабуть, перепишіть його декілька разів, якщо щось відчувається неправильним (але не переписуйте його 100 разів, це вже проблема перфекціонізму)) - не будьте надо критичні до вашої новели, але будьте готові робити зміни. Мені довелося сильно змінити масштаб моєї історії і взагалі вилучити деякі елементи. Ці зміни допомагають надати форми вашому проєкту, адаптувати сюжет під загальне бачення і зробити створення новели більш досяжним - не відчувайте потребу зробити вашу першу (або другу) історію дуже нелінійною. Спробуйте вигадати шлях зробити вибори значущими, при цьому не занадто збільшуючи історію (або взагалі не додавайте вибори) - не звинувачуйте себе за те, що не працюєте над новелою. І коли у вас з'являється наймаліший імпульс — працюйте, якщо ви такий самий прокрастинатор, як я

#візуальна новела #досвід #experience #vn #visual novel

[buchanews]

У Ворзелі відкрили три меморіальні дошки Героям Олександру Діордіца, Сергію Смирнову, Євгенію Осієвському.

У Ворзелі відкрили три меморіальні дошки Героям Олександру Діордіца, Сергію Смирнову, Євгенію Осієвському.

Меморіальні дошки Героям, які не були військовими та взялися за зброю, коли клятий ворог прийшов у неньку-Україну. І віддали найдорожче – життя – за майбутнє нашої держави і кожного з нас.Вони були різні за віком, релігійними вподобаннями, професіє

#buchanews #buchanews.com.ua #агресор #алея слави #ато #буча #бучанские новости #бучанська отг #бучанські новини #ворзель #вторгнення #втрата #герой #дитинство #допомога #досвід #загинув #загинули #ЗСУ #інтерв&039;ю #лікар #ліцей #майбутнє #майдан #маршрут #меморіальна дошка #меморіальну дошку #нагорода #обстріл #перемога

[tpoh-in-ukrainian]

Сторінки 26-30

Спочатку || Назад || Вперед

#tpoh translation #ukrainian translation #переклад українською #комікс #яяяяя люблю ці сторінки тут багато звуків які треба було замазувати і це так цікаво!! #правда від кількості малих деталей та градієнтів у мене ледь дах не поїхав але!! #але це все одно цікавий досвід #боже я люблю ВСЕ стосовно цього комікса #власність ненависти

[danillinad]

Усіх з Новим Роком!

Я вирішив трохи розповісти про свій перехід на українську мову. Було мені важко? Нуууу, деякі слова я все ж підглядав, враховуючи, що у школі я вивчав російський язьік лише 2 роки за весь час (І все одно я дивився, як саме писати те чи інше слово на російській). До 24 лютого мене оточували переважно російськомовні люди, але це не стало для мене перешкодою.

Спочатку я став писати у соц меражах українською, а вже потім перевів усі свої гаджети. Але спілкуватися в живу було дещо важко, адже я переводив у реальному часі свої думки і одразу їх говорив. Ютуб я рідко дивився, але мені пощастило, що багато з них були українці, які теж перейшли на українську, а від інших я просто відписався, навіть якщо вони були украї��цями, але аудиторія стала для них важливою.

Через місяці три зрозумів, що переважно думаю українською на автоматі. З того моменту я вже повністю адаптувався і мені важко писати російською))))

Якщо комусь цікаво: чи перестав я слухати російську музику? А я її і не слухав сильно, я знаю тільки два чи три гурти 20річної давності. Хорватська та Американська сцена для мене була більш приваблива. Тому не відчуваю, що я щось втратив, видаливши з улюблених ГрОб. Трохи пізніше я розповім про виконавців, яких я почав слухати у 2022 році.

#українською #український пост #український tumblr #укртамблер #укртумбочка #мій досвід #думки #2023 #новийрік

[healthtoyou2022]

Як підвищити самооцінку дитині

Ми не хочемо бачити наших дітей сумними, розчарованими чи роздратованими. Ми хочемо, щоб вони були сміливими, і впевненими в собі. Ніщо в житті не повинно вас вибити з «колії». Але це легше сказати, ніж зробити. Бо здорова впевненість у собі не «кладеться нікому в колиску». Це як психічний м’яз, який розвивається лише з часом. І…

Читати далі:

#Як підвищити самооцінку дитині психологія дитини досвід заперечення виховання самооцінка самовпевненість відповідальність

[military-fashion-show]

first new post!

i absolutely love @stechow arts so we both with @olesmaesto decided to recreate one of her works with Strade and Ren. well, we did a job, how good it is - depends 👀

ну й куди ж без українських пост-скриптумів х) звісно, можна було б розпинатися про певні помилки та речі, які хотілось би виправити, але в цілому це непоганий досвід, томууу на майбутнє все буде враховано й доведено до ідеалу. готові й надалі підтримувати творчість украртерів 💖💖

MDNI

#btd #btd 2 #strade #strade btd #ren hana #ren hana btd #cosplay #btd cosplay #boyfriend to death #boyfriend to death 2 #tpof #the price of flesh

[lethendralis-paints]

Одна з карт для серії Big Bads від HitPointPress. Отримала неймовірне задоволення (і досвід!) вимальовуючи це серце дракона. АД: Brian Walters Як вам, цікаво? Показувати ще? ;) Another of the Big Bads Baubles cards I painted for the HitPointPress. AD: Brian Walters

Learned a lot while rendering this dragon heard pendant! Would you like to see more of these I painted last year?

#my art #ttrpg #dragon heart #big bads #bauble card #ttrpg card #fantasy art #украрт #укртумбочка

[paularamari]

Книга «Жовтолика» (авторка — Ребекка Кван)

Складно пригадати коли мене так захоплювала книга. «Жовтолику» я прочитала за день, настільки це моя тема: трилерна напруга, завіса видавничого бізнесу, скандали, інтриги, живі спотворені емоції, об’ємні персонажі. Цьому роману я готова співати дифірамби, рекламувати його на кожному кроці і таким чином стати частиною маркетингової машини, про яку, власне, і пише Ребекка Кван. Але перш ніж впрягтися в безкоштовну піар-кампанію, окреслю сюжет.

Були-жили собі дві дівчини Джуніпер Гейворд та Атена Лю. Вони разом вчилися, обидві мріяли стати відомими письменницями, обидві відточували майстерність слова, але… Але. Одній поталанило, вона перетворилася на зірку книговидавництва, а друга лишилася на першій сходинці до літературного Олімпу. Ну, буває, банальна історія, яка не мала б розвитку якби одного нещасливого дня зіронька Атена не померла, лишивши по собі сирий, але цілком повноцінний рукопис, який привласнила Джуніпер. Це зав’язка, буквально перші сторінок двадцять, тож вважайте я нічого не заспойлерила.

Що ж сталося далі? Як я вже сказала: скандали, інтриги, розслідування і шалене, неосяжне, космічне цькування в інтернеті. Всі перелічені події розгортаються на сцені книговидавничого бізнесу. Власне, цей аспект роману зацікавив мене найбільше й змусив поглинати сторінку за сторінкою.

Якби ми жили в ідеальному світі, публікація книги виглядала б наступним чином: умовні десять авторів написали свої твори та відправили їх до видавництва. Видавництво б прочитало запропоновані рукописи, відібрало б найкращі та випустило їх у світ. Кінець історії. Один нюанс: книговидавництво — це, перш за все, бізнес, який має приносити прибутки, книга — це продукт, який треба просувати, рекламувати, вкладати шалені гроші в маркетинг, автор — це бренд, який є представником продукту. На цьому етапі можна поміркувати, мовляв, це результат розвитку соцмереж, диджиталізації суспільства, глобалізації тощо тощо. Але, відповідно до слів лекторки на книжковому фестивалі, ще Едгар Аллан По бідкався, мовляв, твір для критиків і твір для широкої аудиторії — це два різних твори, бо аудиторія вимагає не такого вишуканого й глибокого продукту як поважні знавці літератури, що попивають чай з відставленим мізинчиком. Однак дійсно, у наші часи ця проблема пустила корені набагато глибше, бо маркетинг, реклама, ведення соціальних мереж — то ціла наука, що тісно переплітається з соціальною, політичною та ще бозна якими сферами.

Звісно ж, Атена отримує все найкраще, бо саме так і влаштована ця індустрія. Видавництва обирають переможців — привабливих, крутих, молодих і… гм, ми всі про це думаємо, тож скажімо просто: достатньо «різноманітних», а потім спрямовують на них гроші й ресурси. І тут страшенно важлива воля випадку.

До виходу «Над сикомором» я рвала дупу на інтерв’ю і подкастах, сподіваючись: що більше праці вкладу у видання, то більше видавець цінуватиме мої зусилля. А тепер розумію, що зусилля автора ніяк не пов’язані з успіхом книжки. Бестселери обирають. І ти на це не вплинеш. Тож обраним лишається просто насолоджуватися привілеями.

— Абсолютно, — кажу я. — Різноманіття — ось що зараз добре продається. Редактори дуже спраглі до маргіналізованих голосів. Ти отримаєш чимало можливостей, бо не схожа на інших, Еммі. Я про те, що твоя головна героїня — жінка-квір з азійськими коренями. Та це ж обов’язковий пункт у всіх списках!

Хотілося б звести успіх книги до топу популярних тем, на які треба писати, але все ж набагато складніше. У «Жовтоликій» багато роздумів, що стосуються права автора писати про ті чи інші події, чи описувати чужий досвід. Питання «Чи може біла людина писати про чорношкіру?» звучить дещо дивно, егеж? Але от вам інший приклад, що стосується безпосередньо нас: «Чи може український емігрант, який останній раз відвідував Україну п’ятнадцять років тому, писати про війну, тривоги, сирени, обстріли, смерті та розтрощені ракетами домівки?». Як вам таке? Бачите зміну контексту? Викликає двоякі почуття? Навіть якщо особисто вас це не зачепило, ця тема — вибухівка для твіттеру. Срач на мільйон тредів та мільярд цитувань гарантовано.

І про твіттер в «Жовтоликій» теж є, не сумнівайтесь! Про буллінг, шакалячі експреси що виникають, здається, на пустому місці й женуть так, що зупинити їх неможливо. Однак це теж реклама, розумієте? Срачі, обговорення, дискусії — все це піднімає продажі й змушує людей говорити про книгу.

І скільки лишається місця літературності? Чи взагалі є цінність художнього слова, коли левова частка продажів залежить від маркетингу?

То що, варто просто бути популярною і все буде в найліпшому вигляді? Ага, дідька лисого!

— Її зробили фішкою, екзотичною азійкою. Щоразу, коли вона намагалася взятися за нові проєкти, їй постійно повторювали, що її бренд — азійська тема, що саме цього від неї чекає аудиторія. […..] Ти знаєш, як воно — подавати книжку на розгляд і чути, що в них вже є азійська авторка? Що вони не можуть видати дві історії від представників меншини за сезон? Що Атена Лю вже існує, тож ти зайва?

Як ви розумієте, я пройшлася виключно по основним темам, які мені найбільше впали в око, а їх, насправді набагато більше. У мене буквально вся книга в закладинках, тож «Жовтолику» я рекомендую всім і кожному. Цей роман — величезний океан дискусійних питань і тем для обговорення і просто збіса хороша історія.

#щопочитати #книгиукраїнською #Ramari_review #yellowface #жовтолика

[du-sha]

Зараз буде думка(та досвід), на яку всім начхати:

Я вважаю, що з дітьми потрібно говорити про сексуальне виховання. Адже сексуальне виховання-це не суто розмови про секс, це також розмови про особисті кордони кожного. Діти у віці 10-12 років повинні принаймні трішки знати, що таке домагання, що жартувати із інших тільки через те, що вони їдять банан або мають у роті льодяник-не гарно і не виховано. Що не можна тягати дівчаток за косички а з хлопців стягувати штани разом зі спіднім, аби інші могли посміятись із них.

Фраза:"Та що ти ламаєшся? Всі ж дорослі це роблять, а ти ж хочеш вже бути дорослою?"-це маніпуляція, яку не повинні чути дев'ятирічні. Інші не мають права торкатися тебе без твого дозволу. Дорослі повинні усвідомити, що говорити із дитиною на тему сексу, коли вона випадково увімкнула не той канал на телевізорі-це нормально, а уникати цієї теми, аж поки дитина не відчепиться-то не є нормою.

Якби я знала, хоч аби щось з всього, про що говорять, то швидше за все я би розповіла мамі про те, що в мої сім хлопці, з якими я дружила, змусили мене роздягатись перед ними повністю і торкалися мене, адже я хочу бути дорослою(маніпуляція з їх сторони), адже всі це роблять, а якщо я це би не зробила, то мене би вважали дивною. Про випадки, через які я не їла льодяників, про випадок, коли я бачила, як мій друг гвалтує нашу знайому, моя ровесницю, але ті, хто був поруч зі мною, мене запевняли, що це нормально. То було ненормально, але ж ти віриш більш досвідченим особам, а не свому внутрішньому голосу.

Я би не говорила про таке, якби не мала власного гіркого досвіду. Тому, маючи сестру п'яти років, я навчила її бити усіх, хто порушує її кордони та робить їй те, що їй не подобається. Можливо, хтось скаже, що я погана сестра. Але я хоча би знаю, що вона побила хлопчика, який поліз її цілувати без її на те згоди(так, то міг бути невинний, дитячий поцілунок у губи, але краще нехай не лізе).

Адже, я тільки у віці 12-13 дізналась, що таке особисті кордони, і то, бо мій вчитель з основ здоров'я сказав, що йому не подобається те, що пишуть у підручниках, тому ми слухали цілий урок про те, що таке секс, згода з обох сторін та як користуватися презервативами.

[zlabjola]

Розмовляла з колегами. Про бюджетні місця у вишах, про оплату навчання. Я з позиції дитини, вони з позиції батьків (обоє мають дітей). Важко приймати недоліки представників своєї групи. Вони на навчання або відкладали, або мали гроші щоб стабільно платити. А я розповідала про досвід дітей, яким або відмовили у оплаті навчання і вони старалися поступити на бюджет, або тих, за кого платили, але постійно гнобили за це. І як вони реагували, не вірили, з такими обличчями сиділи наче "що ти таке кажеш, ніхто так не робить"

Іноді мені здається, що це просто оточення моє таке. В усіх знайомих проблемні батьки. Але насправді таких сімей більшість. І я не розумію як цього не помічають

#особистий щоденник

[pneuma-char]

UA: Досвід. Рольові ігри як спосіб самовираження

Пошук рольової зайняв у мене не багато часу. Перший проект у який я приєдналася був створений по тематиці «Гаррі Поттеру». Насправді, я не знала, що існують такі проекти для письменників. Але у рольовій про «Гаррі Поттера» я протрималася не довго. Я не дуже люблю, коли існує безліч непотрібних правил. З ким можна прописувати пости, �� ким не можна. Це заважає тобі реалізуватися як письменнику. Знайшовши своїх однодумців ми створили власний проєкт. Після цього я зрозуміла, що це ідеальний варіант для мене. Так, бути адміністратором складно, але це не велика ціна за власне вираження і комфорт для себе. Власний проект ми створили швидко, в нас була команда з восьми людей. Треба було продумати все, до предметів, факультетів і так далі. Спочатку ми створили Гогвартс. В нас було багато людей, але складно було утримувати людей на чотирьох факультетах. Та і конкуренція з таким сценарієм була дуже велика. Тому ми вирішили зробити щось незвичне, але залишити магію, а мені мій сюжет. Так ми створюємо другий проєкт «Академія Brume». Ми відійшли від стандартів Гогвартсу, створивши власні два факультети, якими керували по дві людини з адміністрації. Ми зробили мінімум предметів, але дуже цікавих та без домашнього завдання аби в наших учасників був час на свій сюжет. Це було дійсно магічний час. Але наш проєкт підійшов до кінця. Команди розпалися і ми створювали вже проєкт окремо. Щодо соролів, у мене ніколи не було з цим проблем. Мої персонажі були цікавими до того ж я мала свій сюжет, який планувала реалізовувати. Тому багато хто погоджувався грати зі мною. Та якщо казати про мого найбільш улюбленого сорола то це авторка Шарлотти, в нас вийшла чудова історія, яка не мала жодних запланованих ідей, все було дуже спонтанно.

#досвід #experience #ukrainian #українська #rp #рольові

[buchanews]

Микола Волков - один з двадцяти найперших захисників Бучі (ФОТО)

Микола Волков - один з двадцяти найперших захисників Бучі (ФОТО)

Добробатівець Микола Волков один з тих, хто першими став на захист рідного міста від знавіснілого агресора, коли розпочалося повномасштабне вторгнення росіє в Україну. Наша розмова з ветераном-снайпером АТО, зараз бійцем ЗСУ, Миколою Волковим (3

#buchanews #buchanews.com.ua #mcdonald’s #агресор #анатолій федорук #армія #ато #багатоповерхівки #блиставиця #блокпост #буча #бучанские новости #бучанська отг #бучанський міський голова #бучанські новини #важливо #вибухи #вибухівка #військові #волонтер #ворзель #вторгнення #голова #добровольці #допомога #досвід #загинув #ЗСУ #зустріч #ірпінь