Мене давно не було з цікавинками. Отже, час виправлятися. Сьогодні розкажу вам про легенду, яку я використала в оріджиналі "Кавовий автомат" про Львів.
1861 року було запущено в дію залізничний маршрут Львів–Перемишль. Він був першим в Галичині і в Україні загалом. І ось через декілька років після цієї події на львівських коліях стали виникати загадкові і чудернацькі трафунки. Налякане колійове начальство хотіло усіляко приховати їх, але про ці дива вже почали патякати бульварні часописи.
На львівських коліях з’явився якийсь загадковий потяг, що не був вписаний у жодні державні реєстри і розклади руху. Він з нечуваною швидкістю несподівано виникав у найнеочікуваніших місцях і зі сатанинським гуркотом так само несподівано зникав у невідомому напрямку, однак, не спричиняючи жодного зіткнення і жодних аварій.
Цей потяг було неможливо ні наздогнати, ні затримати. Залізничники були у люті й розпачі, тому що пасажири, налякані чутками, все менше і менше користувалися потягами. Містичний потяг з'являвся то на дорозі з Франківська до Львова, то у напрямку до Варшави чи Відня. Аж от одного вечора з’явився і на львівському двірці. Люди чекали на поїзд із Відня, який прибував із західного напрямку точно секунда в секунду.
Але скажений потяг, замість того, аби вщент розтрощити свого товариша миттєвим зіткненням лоб в лоб, з блискавичним шалом пролітає, як імла, наскрізь через усі вагони потяга Відень–Львів і зникає у пітьмі.
Шалений потяг не дуже часто, але ще декілька місяців тероризував залізничників і пасажирів різних потягів, а потім зник так само безслідно, як і з’явився.
Відновлено курсування пасажирського потяга між Україною та Румунією
18 січня 2023 року відновлено курсування пасажирського потяга між Україною та Румунією – курсуватимуть пасажирські поїзди №755/756 та №753/754 Рахів – Валя-Вішеулуй – Рахів.
Курсування цих потягів значно прискорить транспортне сполучення України та ЄС, а також надасть українцям, які вимушено покинули Україну, додаткові транспортні можливості для повернення додому.
Укрзалізниця запускає поїзд з…
До Херсона прибув потяг з Києва вперше з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну
До звільненого Херсона прибув потяг з Києва вперше з з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Про це повідомляє Суспільне. Потяг відправився зі столиці 18 листопада о 22:14. У вагонах було 200 пасажирів, які придбали квитки "До перемоги... Читати далі »
Приходжу, на моїй нижні поличці сидить бабця. Ну я нічо, мені не шкода, най сидить собі поряд. Тримає значить телефон і постійно перекладає його від одного вуха до іншого. Чути якийсь тихий голос і вона теж щось шепоче. Думаю "ого, оце вона по телефону розмовляє дивно". Щось так минає десь хвилин 10. ВОНА ПОЧИНАЄ ХРЕСТИТИСЯ. І Я ПОМІЧАЮ, ЩО В НЕЇ НА ТОМУ ТЕЛЕФОНІ ГРАЄ ВІДЕО З МОЛИТВОЮ. Так вона молиться ще хвилин 10
А тоді повертається до мене і розповідає про те, що в неї верхня поличка. Просить помінятися. Я відмовляю. Вона встає і стоїть в проході, дивиться щось. Починає ходити запитувати інших людей хто віддасть їй місце. Повертається з невдачею. Сідає назад до мене. Моя подруга лягає спати і пані говорить
- а ви може теж хочете лягти?
- та ні, я посиджу
- а може тоді я тут ляжу, а ви скраєчку посидите?
АХХАХАХАХХА Я ВИПАЛА. КАЖУ НІ, ВИБАЧТЕ
Потім врешті я вирішила лягти і вона пішла кудись. Прокидаюся, приходить вона з зарядкою і телефоном. Просить поставити його на зарядку біля мене, бо вона розрядила вже, дуже мало відсотків, а їй треба зв'язок. Вмикає в розетку і на екрані висвічується 80...
Не знаю, що вона ще викине за дорогу, але я вже всикаюся
У мене якийсь особливий потяг до подібного роду відпочинку між парочками, коли персонажі ось так безтурботно сплять, обіймаються, ніжаться чи спокійно відпочивають ♡
Боже бля. Мати скинула якусь езотеричну матрицю про долю. Нібито за датою вираховується яка ти людина і все про тебе.
Така маячня. В мене така відраза до таких речей, тому що я дуже дратуюсь, коли люди не хочуть просто увімкнути мізки і вірять в повну нісенітницю. Я розумію що комусь це допомагає, самообман і тд, але це точно не для мене.
Там тексту купа, про якісь плюси і мінуси енергетики, числа і ще щось, якась схема, за якою нічорта не зрозуміло, тупі узагальнення, вода і настільки ні про що, що я не можу навіть читати це. Вона мені каже, почитай уважно. Ой, авжеж, біжу захламлювати голову цими дурницями.
Це так смішно, що вона таке мені кидає. Говорить про те, що вона про мене нічорта не розуміє. Це для неї хтось зробив ці всі розрахунки. Сміховинно.
Я їй сказала як є, що вважаю це маячнею, бо вдавати наче це щось значить для мене це смішно. Хоче вірити, нехай вірить, нехай вірить що життя саме за неї зробить усе. Нехай ображається, що мені це не цікаво, байдуже, я не зможу мати з нею близькі стосунки, цей потяг пішов, і ці люб'язності мене тільки душать, тому немає сенсу.
Я розумію, що все в наших головах, та я не можу себе настільки обманювати, щоб керуватися езотеричними штуками, це проти моєї логіки.
трошки про життя, як я used to do два роки тому тут.
погода у нас просто супер, аж дихати хочеться.
хочеться гуляти багато прямо ходити і всотувати у себе все. бути в просторі, розчинитись.
зловила себе на думці, що "сила жінки у тому, щоб дати тому статись, а сила чоловіка - зробити." дати слабиночку хочеться? хочеться) і я це зроблю.
маю враження, що весною тут найкраще чути залізницю. я намагаюсь викувати в пам'яті це назавжди - кожен моментик, кожен вечір, кожен ліхтар, кожні руки-пальці-посмішки-слова-обійми-сміх-погляд й кожен потяг, що його чути.
бо це і буде моя молодість, моя юність. я звісно пам'ятатиму це все цими іменами й жаданівським геть усім: втомленими жінками і газовими плитами, листами, обіцянками, замираннями серця.
особливо хочеться сказати про подруг, бо я сказала якось : "chłopaki tak nie mają, mają solidarność, a kobiety między sobą mają miłość". я вірю в це. чоловікам - солідарність, а у жінок між собою дуже специфічне кохання.
я дивлюсь за ними й теж розчиняюсь. як вони сміються з мене, геть по-доброму, геть по-дитячому. і мені з цього смішно, бо вони ж геть усе знають) тому і сміються. я намагаюсь махати руками про це, але не виходить, у мене все на обличчі завжди. в моменти, коли я мушу їм допомогти - не можу. я просто кажу: ти просто мусиш це пережити й поки не зрозумієш, що з тобою так не можна - кіна не буде.
Я нещодавно дізналась що є фільм "місто, в якому не ходять гроші", як пише ютубі він 2018 року, але повість точно написана раніше.
Концепція в тому що дівчина попадає в світ в якому не ходять гроші, просто використавши квиток який знаходить в своїй квартирі. Це щось схоже на Алісу в країні чудес, але набагато глибше і замість нори тут потяг.
Я слухала повість, але зараз вирішила ще й фільм глянути бо дізналась про нього на днях.
Провідник в потязі говорить "а біс його знає, я зазв��чай на Крим їжджу, а сьогодні кума підміняю" (це не прям пряма мова, я ще те ледащо) це віддає таким теплом, здавалось би буденна фраза
ми з подругою напились на днях та якось зав'язали коротку розмову з чуваком, на якого в мене був величезний краш 10 років назад. величезний краш, який є результатом травми та булінгу за те, що мені подобався хлопчик, що змусило мене зафіксуватись на ньому. it wasn't pretty. мені знадобились буквально роки, аби не думати про нього кожен день, не вбиватись та не ненавидіти себе за це, бо я свято увірувала, що мене неможливо полюбити - люди непогано так вбивають тобі таке в голову, особливо в такому ніжному віці.
цей досвід мене зламав, у багатьох сенсах, і перетворив на невпевнену, тиху та закриту в собі дівчинку. за два роки до його появи я не соромилась проявляти свої почуття та ганялась за іншим хлопцем, аби поцілувати. різниця разюча, чи не так?
і от я п'яненька, гортаю його акаунт в інстаграмі, і мені так... дико. бо через травматичність цих емоцій він стояв у мене в голові на недосяжному п'єдесталі, до якого я так сильно намагалась дотягнутись. а зараз він постить абсолютно крінжові фотки, у відповідь на підписку о 12 ночі пише першим однокласниці, з якою не спілкувався з десяток років, отримує освіту аби не забрали в армію та неіронічно називає себе фріком.
я переросла свою фазу "я не така як інші дівчата" в 14 років.
видно, його фаза "я не такий як інші хлопці" в самому розпалі, що робить його емоційно зрілим на рівні 12-річки.
і це таке полегшення. я росла з гострим усвідомленням того, що я його не варта. тепер я чітко розумію, що він того не вартий. от ні краплі. і таке заземлення хлопців, які мені подобались, змусили мне усвідомити, що я нікого і ніколи щиро не любила.
були краші, була симпатія, що в молодшій школі власне і називають любов'ю. був потяг, була фіксація. можна навіть притягнути за вуха закоханість. але ніколи не було безумовної, відкритої любові просто за те, що вони є.
звичайно, дякую мамі і папі за те, що в мене з самого початку викривлене поняття про любов, і що її ніби треба заслужити, але терапія окупається, і я тепер сиджу і питаю себе:
як ти можеш вважати, що тебе неможливо покохати, якщо ти навіть не знаєш, що таке справжня любов?
існування так званої другої половинки, "того самого", справжнього кохання та споріднених душ питання дискутивне, але навіть попри мій доволі цинічний погляд на життя я не можу не дивуватись, наскільки out of touch я була зі своїми почуттями, і не розуміла, що переживаю.
я щаслива закрити цю сторінку з ��инулим, де і мусить залишитись та версія мене, яка вважає, що не гідна любові просто за те, що вона є. усі заслуговують на це, і я не виняток. я буквально за день відчула нейомовірне полегшення - за всі ці роки я перестала помічати, наскільки багато місця займає ця історія, і наскільки сильно вона тиснула мені на плечі. тепер я хоч танцювати, сміятись, ходити на побачення та знайомитись з новими людьми.
ми були дітьми. це не повинно визначати нас як людей. це я зрозуміла деякий час назад. проте лише зараз у мене з'явилась можливість зцілити ці рани. і я вдячна тому хлопцеві за цю можливість та за крінжові фотки в інстаграмі.
Україна почала обов’язкову евакуацію людей з Донеччини
Україна почала обов’язкову евакуацію людей з Донеччини
2 серпня 2022 року до Кропивницького прибув евакуаційний потяг з Донеччини.
Ним у межах обов’язкової евакуації вивезли жінок, дітей та людей похилого віку.
Україна почала обов’язкову евакуацію людей з Донеччини – АрміяInform
https://armyinform.com.ua/2022/08/02/ukrayina-pochala-obovyazkovu-evakuacziyu-lyudej-z-donechchyny/
З Донеччини розпочалася обов’язкова…