Tumgir
#Карпати
taurtirith · 3 months ago
Photo
Tumblr media
. . .
370 notes · View notes
snoleopard · a month ago
Text
Шофер
Прокинувся о 6:30 ранку. Тихесенько, намагаючись нікого не розбудити застилив ліжко. Одягнувся та накинув на плечі, з вечора зібраний рюкзак. Спустився крутими сходами на перший поверх та вийшов на подвір’я. Промені вранішнього сонця пробивалися скрізь горизонт приземляючись на пухкий, щойно випавших сніг. Я глибоко вдихнув, щоб відчути свіжість морозного повітря та пішов на іншу сторону будинку, до головного виходу. Мене побачив хазяйський песик і почав гавкати, - «перестань гавкати, розбудиш увесь будинок, я вже йду!» - прикрив за собою хвіртку, як поросила ґаздиня.
6:55, - «Нічо, ми ж на 7:00 домовилися». 7:05, - «Ну троха спізнюється, з ким не буває». 7:15, - «Шофер повільно їде, ти бачив які погодні умови? Ще дороги не встигли почистити». 7:25, - «Бля, шофер забухав закарпатської смаги і забув про мене? Ні, він мабуть застряг, у нього ж не джип а старенький фольцваген транспортер! Або узагалі в кювет заїхав!» З далеку завидніли фари але з самого початку було видно, що то не бус, а якась легковушка прорізає, як першовідкривач незаймані сніги, позаду залишаючи за собою свіжі сліди від коліс. Придивився, - «це ж беха на київських номерах, ще така низька і нормально їде по засніженій вулиці, мій транспортер, точно повинен приїхати». 7:35, - «Капеееець! Шофер не приїде, точно десь у снігах застряг і подзвонити не можу, за мене напередодні домовлялася ґаздиня. Ну чого лайф тут не ловить а київстар я не поповнив!» 7:45, - «Все пропало. Він не приїде. Так, скільки пішки йти до Ворохти? До обіду я дійду? Ще й знову завірюха почалася…Стоп-е, щось їде, це він. Ні. Так! Це він!».
Навколо магазинчику, я витоптав цілий плац та викурив зо 3 цигарки. Підійшовши до буса, був такий радий, що навіть не хотів питати у шофера, чому він так сильно запізнився. Я і так усе розумів, що погодні умови, що снігопад і блок-пости. Добре, що узагалі взявся їхати. Заліз у бус та поздоровався, - «Слава Йсу!», - «Навіки слава», відповів мені шофер з вусами та включив першу передачу. Він розповідав мені, що сніг ще не встигли почистити. Тракторець з ковшем у їх краях виїзджає рано але тільки до обіду встигає основними дорогами пройтись. Що ганяє до кордону з Румунією, возить людей. Має посвідку від ТрО, щоб їздити вночі. Під час цих усіх розмов, ми повільно та впевнено їхали по засніженим Карпатам. Пару разів хильнуло, але видно було, що шофер досвідчений, відчуває своє стареньке авто і відразу попереджав заноси. Проїжджали через блок пости, на яких у мене навіть не перевіряли документи, бо шофер з місцевих та ручався за мене. Також проїзджали перевал, під початком якого витягували тросом побитий порше. Майже доїжджаючи до Ворохти, шофер у мене спитавсі, - «так а нащо тобі до Кийова?», - «За своєю машиною», - відповів я.
Шофера моя відповідь повністю влаштовувала. Ні, навпаки, будь‘ яка відповідь його не влаштовувала. Нахіба повертатися у Київ, який майже оточений російськими військами? Тому він вирішив не допитуватися але видно було, що він за мене дуже переживав. - «Ти снідав?», запитався він у мене, коли приїхали на вокзал, - «Ні, але я не хочу», - «Та як це? Снідати потрібно, ось я маю хліб та ковбасу. Солена правда але нічо така, бери.» І відрізав великий шматок батона та такий самий великий, з-два пальці шматок ковбаси. Я не відмовився, бо насправді відчував, що дійсно б перекусив. Від цигарок, без кави та їжі, у шлунку була якась неприємна та бридка пустота. Ми мовчки з’їли по бутерброду. Потім він запитав, - «Маєш квитка, щось узагалі до Кийова ходить?», - «квитки не продаються, але знаю, що їздить», - «звідкіля ти знаєш?», - «на вокзал не додзвонитися, тож написав у соціальних мережах до спільноти про Ворохту, сказали, що поїзди на Київ їдуть, але не за графіком, а як з Києва біженців привезе, відразу порожнім назад повертається», - «ммм, зрозуміло», - недовірливо сказав шофер, мабудь подумав, що дізнаватися інформацію через якісь там соціальні мережі, узагалі дно. - «То ж тре‘ сі спитати у чергового вокзалу». І відразу вийшов з авто та попрямував особисто питатися до чергового вокзалу, щоб дізнатися графік. Повернувшись, він сказав, що чергова не знає, коли точно проїздять поїзди, але, як буде під’їжджати, вона вийде не перон та повідомить. Я подякував шоферу за все (насправді я був дуже розчулений такою турботою від зовсім чужої людини), дістав 700 гривень і простягнув йому, - «700 то багато, 600 давай», - «беріть 700, дизель подорожчав», - «та ні, з тебе я 700 не візьму, надалі братиму, але з тебе, як раніше». Тут я вирішив не поступатися, - «тримайте, кажу 700, за погодні умови». І почемкував до вокзалу, очікувати першого- ліпшого потяга на Київ.
Там я просидів 5 годин. Протягом цього часу, вже усе дізнався: де кава, магазин, туалет та коли пройдуть можливі поїзди на Київ, а коли на Рахів. Бо частіше усього у мене питалися про Рахів, більшість їхали до кордону. Поряд вуйки - робітники з-рання бухали смагу, прям у середині вокзалу, то у них такий сухий закон. Тож я так і провів тих 5ть годин, сидячи біля розетки, щоб дарма не розраджяти павербанк, виходячи на перекур та за кавою. Періодично кидаючи погляди на нетверезих вуйків і служачи таким собі інформаційним довідником для усіх охочих.
Нарешті, близько 14:30, на перон прибув потяг Рахів - Київ. Я підійшов, запитав у провідника, - «Можу зайти?», - «Киток є?», - «Звідки? Не продаються ж», - «Ну та заходь». Я, та ще два парубка за мною зайшли, у один єдиний ві��чинений вагон на ввесь поїзд. Без квитків. Пустий. Який їде до напівоточеного міста.
Tumblr media
12 notes · View notes
bez-nichoho · a year ago
Text
Tumblr media Tumblr media Tumblr media Tumblr media Tumblr media
Сколівські бескиди, 19-20/06/2021
49 notes · View notes
oleksandra-yurash · a month ago
Text
Picea abies
Tumblr media
https://en.m.wikipedia.org/wiki/Picea_abies
2 notes · View notes
slavic-renessance · a year ago
Text
Hutsuls, 1933-1935
Tumblr media Tumblr media Tumblr media Tumblr media Tumblr media Tumblr media
17 notes · View notes
Tumblr media
(с) Сергій Логан
30 notes · View notes
etnosvit · a year ago
Text
Tumblr media Tumblr media Tumblr media
etnosvit.com
Свидовець — гірський масив в Карпатах | озера Свидовецького хребта Свидовець — гірський масив в Українських Карпатах. Свидовецький хребет по праву вважають серцем Європи, оскільки розташований він на південному сході високогірної частини Українських Карпат і оточує з західної сторони місце, де знаходиться географічний центр Європи. Всі озера Свидовецького хребта мають льодовикове походження.
6 notes · View notes
gotten · a year ago
Text
Tumblr media Tumblr media Tumblr media Tumblr media
Минулих вихідних погуляли по Чорногорі. Снігу дуже мало в порівнянні з попередніми роками. Але атмосфера наймовірна в будь-якому випадку. Ну і з погодою пощастило.
6 notes · View notes
m1ssmc-blog · a year ago
Text
Лист для Івана Чопика🐰 Спогади з щоденника✝️ 17 липня 2015 рік - Валєра, ми точно туди повернули? Щось тут і не пахне фестивалем. - сказала Я, зануривши голову між передні крісла. - ...Та туди. Ну, принаймі, так навігатор каже... - відповів поважний голос Валєрки Чаплінського, перервавши свою промову про літаючі апарати. 😂 Душно... Їдемо... В концертній машині шум, кожен щось розказує , дехто сперечається, ще хтось старається поспати, а Валєра з дядьком Захаром (водієм) шукають стежку серед хащів🤦 Всього у машині 8 чоловік. "Зайці" сунуть на "Березів Фест". - Валєра, та то щось не то точно. Це певно не та гора. - кричить Іван Чопик з задніх сидінь буса. - Ну, я не знаю , давайте може зупинемося біля он тої хати і спитаємо? - вже не так впевнено відповів Валєрка. - Валєра, ти як дивишся на той навігатор? Ти бачиш де ми , а де стрілка? - Я починаю "закипати". Ми спізнюємося уже на цілу годину, організатори вже розривають мій телефон. - Ну, та я не знаю. Я думав , що то так має бути. Ну тут же ж немає іншої дороги... - Спиняйте, я вже не можу, тут так душно, що футболка і труси вже поприлипали - молить Назар Каспрук. Бус рвучко зупинився і з нього прямо на подвір'я якогось будинку "повиповзали" Ми. Свіже Карпатське повітря. Літо. Краса. Роздивляємося. Ніщо не нагадує про те, що десь тут проходить фестиваль. Машина зупинилася по середині стежки, яку з однієї сторони підпирала хата, а з іншої - прірва. - Мда, ще й зв'язок не ловить. Якщо вертатися , то хіба задом, навіть не розвернешся. - каже Любчик Крушельницький. - Блін, треба когось спитати. Ми спізнюємося, в нас вже саундчек майже пройшов. - починаю як завжди кіпішувати Я. І тут , ніби на моє прохання з хати поспішає якась бабуся. Така вся гарно вбрана, в хустині, камзолі, вишита сорочка, і чорна спідниця з узором аж до підлоги. Ми роти пороззявляли і стоїмо дивимся як вона до нас поспіша. Кричить: - А до кого то ви, діточки, приїхали? - Добрий день, а ми тут фестиваль шукаємо. Може знаєте, чули де такий є. - запитав Лєра Ільків. Посміхнулася бабуся і каже: Он бачите ту сусідню гору? - показує пальцем в сторону прірви. - Он там і ваш фестиваль... 17 липня 2015 рік. Обід. Глиняна хатина на схилі гори. Сиджу на ганку у тіньочку і слухаю звуки природи, птахів, віддалений шум барабанів та гітари... Але найгучніше чути як з хатини рветься на волю хор храпів. Всі хлопці позасинали і вже як годину хата здригається з кожною хвилею "хрррррр". Звичайно про готель не було що мріяти, це місце далеко в горах, де на схилі гори, у садку яблук та груш, загубилося пару глиняних хат. Зато повітря ... Словами не описати. Звичайно ми дісталися фестивалю, смачно наїлися борщу і каші, та й тепер до виступу ще цілих пів дня... 17 липня 2015 р. Виступ. Це був перший концерт з нами Івана Чопика і один із перших серйозних концертів з нами для Назара Юника і Валерія Ільківа. Це був перший фестиваль у великому нашому складі. І звичайно ж , ми мали показати все, на що здатні. Та як я кажу "Bugs & Bunny" все існування вилазить з якоїсь ж*пи". Звичайно, і тут мало щось статися таке ... непередбачуване. Так ось, виходимо ми на велику, її величність, сцену. Підключили всі інструменти, пару фраз у мікрофон, а далі.... Чорний дим з боку сцени і зникло світло. - Бляха, згорів генератор!!! - кричить у паніці організатор. - Грайте!!! - кричать люди. Ми перезирнулися, опанували себе, схопили перше що попалося під руки - акустичне і вйо грати. Лєра на акустичній гітарі, я на тамбурині, Любомир на скрипці, Назар на "яйцях" 😂 , Іван на барабанах , а Валєра з Юником на підтанцовці 😂🤩 І ось так ми відлабали цілу годину. Горло "дерли" всі: і ми і народ🤭 Доречі, генератор так і не зробили. 🤷 17 липня 2015 рік. Вечеря. - Добрий вечір, а я по вечерю. - поважно звернувся Назар до жінки, яка якраз накидала комусь банош. - А ви хто? - запитає вона. - Я з гурту Bugs Bunny. - гордо вигукує Назар Каспрук. Жінка заклякла і подивилася круглими очима на нього. - То скільки ж вас? - Ну, я здається дев'ятий. - невпевнено відповів Назар озираючись за Нами. - оооо Боже, так, цього разу я мушу записати. А
Tumblr media
3 notes · View notes
otkrytki · 2 years ago
Photo
Tumblr media
Радянська Гуцульщина. Косівські водопади.
Советская Гуцульщина. Косовские водопады.
[Soviet Hutsul Land. Kosiv waterfalls]
[Sowjetisches Huzulenland. Kosiwer Wasserfälle]
(1986)
16 notes · View notes
snoleopard · 2 years ago
Text
Перший та другий походи у Ґорґани
2й похід. 2019 рік.
У серпні 2019го купив один з останніх квитків до Франківська. Бокове, верхнє місце у плацкарті. До останнього чекав, коли хоча б один з друзів, хто виявив бажання йти у гори вирішить свої справи і почне збиратися. Женя знайшов нову роботу, тому не міг узяти відпустку. Тоха почав розбиратися у особистому житті з дружиною. Стас до останнього хотів йти, але не вибив у начальства відпустки та й сумнівався на рахунок періодичних болів у спині. Вже зараз він дізнається причину - камені у нирках. У мене вже був свій рюкзак "Deuter", легка одномістна палатка, літній спальних, вже не боти а розношені кросівки "Asics" та все необхідне. Усе своє, рідне, нічого не позичав.
У потязі, як завжди погано спав. На нижній полиці розмістилася літня жіночка. І хоча я був максимально ввічливим, вона постійно дратувалася. Після прибуття у Франківськ, швидко пішов до каси, щоб встигнути узяти квитки на електричку до Долини. У касі можна було узяти квитки до 8:00, потім довелося б шукати касу приміських поїздів. Типу вночі до ранку одна каса на все. Черга повільно просувалася, касир мляво кожному щось пояснювала. Коли було 7:55 дійшла і до мене черга: "Квиток до Долини на найближчий час, будь ласка". На що мені відповіли: "Вже не продаєм". - "У мене ще 5ть хвилин " - " Вже накладні заповнила, нічого не вдію ". Тиче мені якісь папери у роздільне скло: "А де каси на приміський потяг?" - "Там. Відчиняються о 9:00". Що скажеш. Сервіс.
Думав їхати електричкою, тому що не хотів трястися у маршрутці. Електрички ходять за графіком, вранці. Вирішив не чекати відкриття каси і плюнув на електрички та "сервіс". Подумав - який в сраку сервіс? Я тут тільки но виліз з верхньої, бокової полиці плацкарту, майже не спав. Вирішив хутчіше добратися до Долини, нехай і на маршрутці. Тим паче знав, що у Долині недалеко від автостанції гарне озеро з парком. Влаштувавшись у маршрутці намагався ще трохи поспати. Діставшись до Долини, придбав пару булок з маком і каву. Коли залишав чайові за каву, то жіночка повернула назад. Здивувавшись, вирішив порадити: "А ви поставте коробочку з написом <на м��ре> і туди будуть вам кидати чайові з решти". Жіночка відповіла: "То у великих містах. У Києві, у Львові так. А тут люди за 50 копійок уб'ють". Прийшов до парку з озером. Попив води з бювету і набрав з собою. Сонце починало припікати. Зручно влаштувався на лавці, дістав булку і жуючи спостерігав за двома п'яними, спрацьованими уркаганами, які ледве йшли. І у решті решт один залишився під деревом відпочивати а інший поплентався далі. Згодом до мене підійшов чоловік, який відлучився від пробіжки і запитав: "У гори? " - " Так". - "Поляк"? - "Ні, з Києва". Подумав - невже я схожий на поляка? Дядько виявився приємним. Сам де тільки не бував у горах. Попередив, що туди, куди я йду з самого початку дуже крутий підйом. Я не казав про невдалий досвід. Сказав тільки, що підготувався - у зал ходив, бігав. Кріпатури точно не відчую. Він мене похвалив і побажав щасливої дороги.
Як і минулого разу, ПАЗ приїхав близько 12:00, і до нього також ледве запхався. Стояв на одній нозі а на тій нозі, на якій стояв - поставив рюкзак. Однією рукою тримався за поручень. Іншою рукою притримував торбу, яку взяв у бабці, що сиділа зліва від мене і поставив зверху на рюкзак, бо їй важко. Бабця зрадівши моїй чемності, також дізнавшись про мій одиночний похід пообіцяла, що скаже де мені вийти, щоб ближче йти до початку маршруту. Коли пасажири дізнались, що йду один у похід, майже усі почали давати поради і пообіцяли, що скажуть де мені вийти, щоб не дай Боже я не пропустив те місце, бо то не зупинка. Подякувавши всіх і кожного вийшов з автобуса. Справді набагато ближче до початку маршруту, ніж від зупинки.
Стало дуже парко. Переодягнув трекінгові штани на шорти, поправив картуза та почав підйом. Просто як куля, йшлося дуже легко. Чим вище, природа ставала дедалі гарнішою. Моху під деревами більше, а самі дерева вищими, та й ліс густішим. Повітря ставало прохолоднішим та свіжішим, стало легше та приємніше дихати. По дорозі росла малина, багато грибів та навколо чимало струмків. Інколи зупинявся, щоб сфотографувати на телефон і кожного разу переконувався, що камера не передає того, що бачу. Нарешті дійшов точки, де минулого разу повернув назад. Вирішив перепочити, скинув рюкзак і подумав, що минулого року, досить високо піднявся. Враховуючи вагу рюкзака та роздерту п'яту - не так погано. Навіть здивувався, що так високо і довго йшов на автоматі та терпів біль. Мені чомусь здавалося, що набагато нижче повернув назад. Трохи потішившись, продовжив підйом. Гора стала ще стрункішою і підйом важчим. Дерев ставало все менше і мені здавалося, що ось - ось вилізу на верх. По дорозі вийшов на невелику галявину і знайшов купу лісових ягід. До цього походу готувався краще і ��нав, що вони їстівні. Звісно я не міг оминути таку можливість, скинув рюкзак і почав пригощатися брусницею та лохиною. Повз мене пройшла парочка. Привіталися, також хлопець запитався про маршрут, бо вів свою дівчину у гори по пам'яті, а у мене в телефоні була карта. Потім на мене чекав дуже крутий підйом, по під, та над деревами, які упали від вітру. І нарешті я піднявся на вершину. Так, це далеко не найвижча точка Ґорґан. Можна сказати, що я тільки - тільки піднявся на хребет. Але я був дуже щасливий. Пройшовся до протилежної точки вершини, де вже стежка йшла униз і там відкрився дуже гарний краєвид на систему гірських хребтів Українських Карпат - Ґорґани.
Tumblr media
Вечоріло, вирішив, що тут, на вершині і переночую. Поставив палатку, повечеряв та вдягнув штани і фліску. Повний релакс, навколо ні душі. Відкрив пластикову пляшку, у якій був "Capitan Morgan black" і пішов до місця, де відкривався гарний краєвид. Сонце заходило і піднялася димка. Гори стали синіми - синіми. Тепер я зрозумів, чому цю систему гір називають синіми горами.
Tumblr media
15 notes · View notes
ndrbk · 2 years ago
Photo
Tumblr media
What a summer ️️
36 notes · View notes
jacquelines-trip · 2 years ago
Text
Мавка.
Меня привлекает идея, что можно идти по темному, ночному лесу, в полной тишине и быть его равноправной частью. Знать все его тайны. Не чувствовать холода или страха. Быть дома. Лунный свет - мой ночник. Зелёный сочный мох - моя кровать. Звери либо не видят меня, либо им комфортно быть рядом. Хочется ощутить - как это быть по ту неизвестную сторону лесной красоты?
Tumblr media
26 notes · View notes
Photo
Tumblr media
(с)  @stas_i_s
22 notes · View notes
verochka1204 · 2 years ago
Text
Tumblr media
6 notes · View notes
shamvei · a year ago
Video
youtube
ОДИНОЧНЫЙ ПОХОД в Карпаты Ночёвка в колыбе solo bushcraft
1 note · View note
olegvovchuk · a year ago
Video
instagram
🎬 Наконец-то смонтировал. Смотрите новое видео о нашем 6-дневном походе по Свидовецкому хребту (Карпаты) из Черной Тисы в Рахов через озера Ворожеска, Апшинец и Ивор общей протяженностью более 54 км.     🏔️ Шесть дней и пять ночей вдали от цивилизации, под палящим солнцем, проливными дождями и градом, и купанием в кристально чистых высокогорных озерах... Счастливые и наевшиеся черники и малины, готовы к новым приключениям.     🌐 Ссылка на видео в описании профиля @oleg_vovchuk     #карпати #карпаты #carpatians #mountains #горы #гори #свидовець #свидовец #svydovets  (at Свидовец Горный Масив/ Svidovets Massif) https://www.instagram.com/p/CErqaXIHaHM/?igshid=1b8gp5rv86upl
1 note · View note